Річка Каміністіква () — це річка, що впадає до озера Верхнього коло міста Тандер-Бей, Онтаріо. Слово Kaministiquia () походить з мови оджибве та означає «де тече потік на острові» через два великі острови (Маккеллар і Мішен) в гирлі річки. Дельта річки розділяється на три рукави, що відображено на ранніх північноамериканських картах французькою мовою як «» (три річки): найпівденніша відома як річка Мішен, центральна гілка — як річка Маккеллар, а найпівнічніша гілка — як Каміністіква. Місцеві мешканці зазвичай називають річку коротко: «Кам».

Потік води в річковій системі Каміністікви регулюється греблями Dog Lake-1 та Dog Lake-2, а також греблями Greenwater, Kashabowie та Shebandowan. Дві електростанції, одна на водоспаді Какабека (25 MW) та ще одна на Сілвер-Фоллс (48 МВт), експлуатуються компанією Ontario Power Generation (OPG), державною компанією, що цілком належить уряду Онтаріо.

Географія Водоспад Какабека, розташований на цій річці, є найбільшим водоспадом у водозборі озера Верхнього, його висота становить . Нижче цього водоспаду річка протікає через велику заплаву, яка утворилась по течії річки дуже давно, після останнього льодовикового періоду.

Притоки Річка Вайтфіш Річка Матавін Депо-Крік Доґ-Рівер

Історія

«Kamanistigouian», як місце, вперше згадується в декреті датованому 23 серпня 1681 року, що дає вказівку звільняти від оплати кожне друге каное королівським указом, який стосується французьких піонерів кур-де-буа . Також, неназвана річка зображена на єзуїтській мапі «» 1671 року. " як " «(річка, якою можна дістатися до території ассінібойнів за 120 льє на північний захід). Як і річка Піжон, ця річка була важливою частиною водного шляху до Західної Канади. За часів французького режиму в дельті Каміністікви було засновано два торговельні пункти для хутра, перший — Даніелем Ґрейсолоном, сьєром дю Лютом (1684/85–1696), а другий — у 1717 році Закарієм Робутелем де ла Нуе. Зараз ці торговельні пункти зазвичай називають «Форт Каміністіква», втім у документах зустрічається велика кількість варіантів написання, що використовувалися під час французького режиму, таких як «Каманістіґ'ян, Каманістік'ян, Каміністік'ян» тощо. Десятиліттями пізніше тут, у 1803 році, Північно-Західна компанія в гирлі річки заснувала британський торговельний пост Форт-Вільям, а Компанія Гудзонової затоки — ще один вище за течією в Пойнт-де-Мерон. Обидва британські пости були об'єднані, щоб припинити їхнє суперництво в 1821 році.

Після відкриття Сполученими Штатами каналу та шлюзів у місті Су-Сент-Марі, штат Мічиґан, у 1855 році річка стала доступнішою для судноплавства. Мул, нанесений течією, утворив піщану мілину в її головному гирлі, тому вже в 1873 році знадобилося днопоглиблення, щоб більші судна могли плисти далі вгору за течією.

Після 1883 року нижня течія річки Каміністіква була значною мірою індустріалізована Канадською тихоокеанською залізницею (CPR), яка побудувала залізничні станції, вугільні склади та доки, зернові елеватори, судноплавні доки і тартаки. В 1913 році залізничною компанією на річці був збудований двоповерховий розвідний міст, щоб дати поїздам та транспортним засобам сполучення з материка на острів Мішен. Електростанція Тандер-Бей розташована на острові Мішен у дельті річки. Три рукави річки в дельті були значно поглиблені та розширені федеральним Департаментом громадських робіт на початку ХХ століття для полегшення судноплавства.

Річку зображали багато видатних канадських митців, таких як Вільям Армстронґ (1822–1914), Френсіс Енн Гопкінс («Експедиція на Червону річку біля водоспаду Какабека», 1877) та Луціус Річард О'Браєн ( «Водоспад Какабека», 1882).

Маршрут Вояжер

Оскільки виявилось, що маршрут через Ґранд-Портедж був кращим, про маршрут Каміністіквою швидко забули. Проблема полягала в тому, що він проходив з боку США. У 1784 році Північно-Західна компанія відправила Едварда Амфревіля знайти маршрут з британської сторони. Він зазнав невдачі. Влітку 1798 року Родерік Маккензі, двоюрідний брат Александра Маккензі, зустрів групу індіанців на висоті Ленд-Портедж, які показали йому маршрут Каміністіквою. Новий маршрут був схвалений Саймоном Мактавішем у 1799 році.

Цей сектор маршруту починається у Форт-Вільямі і йде 217 км на захід до перетину з маршрутом Ґранд-Портедж на Лак-Ла-Круа. Інший маршрут див. у розділі Ґранд-Портедж. Весь маршрут до озера Вінніпеґ див. у розділі Річка Вінніпеґ, а всі маршрути загалом див. у розділі Канадські маршрути на каное. Каміністіква та Ґранд-Портедж були двома основними маршрутами, що використовувалися канадськими торговцями хутром для подорожі до Західної Канади з Великих Озер. Маршрут Каміністіквою вперше був використаний у 1688 році Жаком де Нуайоном. Близько 1731 року Ла-Верандрі використовував Ґранд-Портедж, який став кращим маршрутом. Оскільки західним торговцям було непрактично здійснювати подорож до Монреаля за один сезон, вони їхали до Ґранд-Портеджа та обмінювалися товарами з човнами, які припливали з Монреаля. До 1803 року було виявлено, що Ґранд-Портедж знаходиться на американському боці кордону, і маршрут було перенесено на 64 км на північний схід до Форт-Вільяма.

Шлях каное пролягав на захід від Форт-Вільяма, маючи лише одну ділянку перенесення човнів до водоспаду Какабека, повз який проходив Гірський портаж. Північно-Західна компанія невдовзі побудувала дорогу до складу над водоспадом. Звідси на північ тягнулася швидка ділянка щонайменше з сімома портажами, а потім ще кілька портажів та значний набір висоти до озера Доґ-Лейк приблизно на північний захід від Форт-Вільяма. Потім легких на північний захід вгору по звивистій річці Доґ-Рівер, струмку Джорден та струмку Колд-Вотер до озера Колд-Вотер. Потім починався складний болотистий маршрут на захід через Прері-Портедж, до озера Гайт-оф-Ленд. Далі був портаж Де-Мільйо, на озері Дак-де-Мільйо, портаж Саванна до річки Саванна в басейні озера Вінніпеґ. Потім на захід вниз по Саванні до озера Мілль-Лак. Оскільки річка Сена занадто бурхлива для вантажних каное, маршрут пролягав через портаж Баріл до річки Пікерел та озера Пікерел, портаж Пікерел та Де-Рів'єр до озера Стерджен та вниз по річці Малінь до озера Ла-Круа, куди шлях з Ґран-Портеджа пролягав з південного сходу. Опис маршруту на захід від озера Ла-Круа, є в «Канадських маршрутах для каное».

Див. також

Список річок Онтаріо

Посилання

Зовнішні посилання