Чикамунга або чикамауга () — індіанське плем'я, корінний американський народ, група корінних американців, яка відокремилася від черокі у березні 1775 року (на початку війни за незалежність США) до початку 1800-х років, коли літні вожді продали понад 22 мільйони квадратних акрів своїх мисливських угідь. Більшість черокі, які жили на узбережжі Атлантики в оточенні поселенців, підписали мирні договори з американцями в 1776—1777 роках, після Другої війни черокі. Послідовники скіагуста (військового вождя) , які жили на суходолі Аппалачського континентального вододілу поблизу Маскогі (раніше відомих як Кріки), переїхали з ним вниз по річці Теннессі, подалі від своїх історичних міст черокі верхніх. Переїхавши в більш ізольований район, вони заснували 11 нових міст, щоб дистанціюватися від колоністів, що зазіхали на них.
Хоча американці на кордоні асоціювали Того, що тягне каное та його групу зі своїм новим містом на Чикамауга-Крик і почали називати групу чикамаугами, Вілма Манкіллер, колишня головна вождь племені черокі, називала їх чикамауганами, а не чикамаугами. Чикамауга рушили далі на захід і південний захід до сучасної Алабами п'ять років по тому, заснувавши п'ять більших поселень. Тоді вони стали більш відомі як Нижні Черокі, термін, тісно пов'язаний з людьми з п'яти нижніх міст.
Той, що тягне каное, перший вождь чикамауга, відокремився від Верхніх Черокі та звинуватив літніх вождів у тому, що вони ставлять під загрозу виживання свого народу. Він більше ніколи не зустрічався з білими для переговорів про договір.
Черокі Чикамауга стали відомі своєю непримиренною ворожнечею до поселенців Сполучених Штатів, які витісняли їх з їхньої традиційної території. Вони підписали договори з Великою Британією та Іспанією. З міста Раннінг-Вотер Той, що тягне каное очолювали напади на поселення білих по всьому південному сході Америки.
Нижні черокі та прикордонники воювали до 1794 року. Воїни чикамунга здійснювали набіги аж до Індіани, Кентуккі та Вірджинії разом з членами Північно-Західної Конфедерації, яку вони допомогли створити. Через зростаючу віру в справу чикамауга та руйнування США будинків інших корінних американців, більшість черокі об'єдналися проти Сполучених Штатів.
Після смерті Того, що тягне каное в 1792 році, його обраний наступник Джон Воттс взяв під контроль Нижніх черокі. Під керівництвом Воттса черокі продовжували свою політику єдності індіанців та ворожості до європейських американців. Воттс переніс свою резиденцію до Віллстауна, щоб бути ближче до своїх союзників у Маскогі, і уклав договір у Пенсаколі з іспанським губернатором Західної Флориди Артуро О'Ніллом де Тайроном щодо постачання зброї та постачання для продовження війни.
Див. також Війна Текумсе Війна чикамунга Війна за Чорні Пагорби Північно-Західна індіанська війна Снокуелмі (плем'я) Піанкашо
Джерела
THE DIGITAL HOME OF THE CHICKAMAUGA NATION Chickamauga The Bloody Ground: The Chickamauga Wars and Trans-Appalachian Expansion, 1776—1794. Middle Tennessee's Native American History: Dragging Canoe, The Chickamauga Cherokees And The Battle Of The Bluffs
Література Pate, James P., The Chickamauga: A Forgotten Segment of Cherokee Resistance on the Southern Frontier, Ph. D. diss., Mississippi State College, 1969, pp. iii-iv Toney, Carla, Multitribal Indians in Search of No Man's Land: The American Expansion and the Chickamaugans Between Resistance and Migration, V & R unipress, 2023.