Газопереробний завод Харг (Kharg) – елемент нафтогазової інфраструктури Ірану, що знаходиться в Перській затоці на острові Харг.
В 1960-х роках острів Харг почали перетворювати на хаб по роботі з продукцією іранських офшорних нафтових родовищ. Під час підготовки (стабілізації) нафти з неї вилучають супутні гази, для монетизації ресурсу яких в 1969 році на Харзі запустили газоперобний завод.
Первісно потужність майданчику визначили як 4,24 млн м3 «кислого» (з підвищеним вмістом сірководню) газу на добу, з якого мали отримувати 200 (за іншими даними – 240) тисяч тонн зрідженого нафтового газу (ЗНГ, пропан-бутанова фракція), 20 тисяч тонн фракції С5+ та 200 тисяч тонн сірки на рік. Також відомо, що в 1975-му на Харзі фактично виробили 1,1 млн барелів пропану, 0,7 млн барелів бутану та 0,7 млн барелів фракції С5+.
Станом на початок 2020-х річна потужність заводу по прийому становила 1,4 млрд м3 газу, з якого мали виробляти 115 тисяч тонн пропану, 120 тисяч тонн бутану, 70 тисяч тонн фракції С5+ та 170 тисяч тонн сірки.
Отримана після вилучення зазначених вище компонентів легка газова фракція з 1999-го використовується спорудженим поруч заводом метанолу.
Продукцію заводу відправляють на експорт або внутрішнім споживачам через власний причальний комплекс.
Проєкт реалізували через Khark Chemical Company, засновниками якої на паритетних засадах виступили іранська державна National Iranian Oil Company (NIOC) та американська Amoco. Після Ісламської революції завод перейшов під контроль влади Ірану, а його власника перейменували на Khark Petrochemical Company, що станом на початок 2020-х належала Taban-e Farda Petrochemical Group (39%), Tamin Oil, Gas and Petrochemical Investment Co. (19%), National Pension Investment Fund (13%), Banks Pension and Saving Fund (10%) та іншим акціонерам.
Примітки