Магомет після завоювання Мекки — період життя пророка ісламу Магомета після завоювання Мекки у 630 році, коли він утвердив політичну й релігійну владу над більшістю Аравійського півострова та завершив формування ранньої мусульманської громади.

Завоювання Мекки відбулося під час Рамадану 8-го року хіджри (ісламського календаря). Головними суперниками Магомета в Мецці були курайшити. Після цього завоювання Магомет зосередив свої військові операції на подальшому розширенні своєї ісламської території на північ, здійснивши кампанію проти Гассанідів та Візантійської імперії.

Магомет помер 8 червня 632 року. Період після його смерті, відомий як перша Фітна, був періодом значних розколів в ісламському світі, що характеризувався внутрішнім конфліктом між мусульманами, спричиненим питанням спадкоємства Магомета, що ще більше посилило розкол між шиїтами та сунітами.

Передісторія Цьому періоду передував період Магомета в Медині, і він розпочався після завоювання Мекки, яке стало результатом порушення Худайбійського договору, підписаного між мусульманами та курайшитами як перемир'я на 9 років, 9 місяців і 9 днів у 629 році.

Аль-Гудайбійський договір Гудайбійський договір був підписаний між Магометом та курайшитами у 629 році після від'їзду Магомета з Медини для здійснення паломництва умра. Обравши нетрадиційний маршрут навколо Мекки, Магомет та його супутники розташувалися табором у Гудайбії, і тут було складено, підписано та ратифіковано договір. Він був представлений як перемир'я на 9 років, 9 місяців і 9 днів між мусульманами, курайшитами та їхніми союзниками.

Менш ніж через два роки плем'я Бану Бакр, яке було союзником курайшитів, порушило договір, напавши на Бану Хуза'а, які були союзниками мусульман. Магомет дав порушникам чотири місяці, щоб переглянути свою позицію, і вимагав покарання агресорів. Після закінчення цього чотиримісячного терміну Магомет вирушив з 10-тисячним військом до Мекки.

Історія

Завоювання Мекки

Магомет повів близько 10 000 своїх сподвижників до Мекки в Рамадан 8 року хіджри, що може відповідати грудню 629 або січня 630 року. Абу Суф'ян, лідер курайшитів у Мекці, усвідомлюючи, що Мекка не може підготувати війська, рівні силі Магомета, вирушив до Медини, намагаючись відновити договір, але Магомет відмовився допомогти йому, і Абу Суф'ян повернувся до Мекки. Пізніше він домовився про безкровну передачу влади в Мецці від курайшитів і прийняв іслам.K. Armstrong, Muhammad: A Biography of the Prophet (London: Phoenix, 2001 ed.), p. 642. Мухаммед був щедрим до мекканців, магаючи лише знищити язичницькі ідоли у Каабі та навколо неї.

Битва при Хунайні

Битва при Хунайні відбулася у 630 році в долині на одному зі шляхів між Меккою та ат-Таїфом між Магометом і його послідовниками проти бедуїнського племені Хавазін та його підрозділу Сакіф. Битва завершилася рішучою перемогою мусульман, які захопили величезну здобич. Битва при Хунайні є однією з двох битв, згаданих у Корані за назвою (у відповідній сурі). Хавазіни та їхні союзники сакіфіти почали мобілізацію сил, коли дізналися від своїх шпигунів, що Магомет зі своїм військом вирушив із Медини для нападу на Мекку. Очевидно, союзники сподівалися атакувати мусульманську армію під час облоги Мекки. Проте Магомет розкрив їхні наміри через власних шпигунів у таборі Хавазінів і виступив проти них лише через два тижні після завоювання Мекки з військом у 12 000 осіб.

Від моменту виходу з Медини минуло лише чотири тижні. Бедуїнський командувач Малік ібн Авф ан-Насрі влаштував мусульманам засідку в місці, де дорога на ат-Таїф входить у звивисті ущелини; мусульмани, застигнуті зненацька атакою бедуїнської кінноти (яка, як вони вважали, таборувалася в Автасі), почали в безладді відступати. Сучасні історики не змогли повністю реконструювати подальший перебіг битви, оскільки різні мусульманські джерела, що описують ці події, дають суперечливі відомості.

Оскільки Малік ібн Авф ан-Насрі привів із собою сім'ї та отари Хавазінів, мусульманам вдалося захопити колосальні трофеї, що налічували 6 000 жінок і дітей, а також 24 000 верблюдів. Деякі бедуїни втекли й розділилися на дві групи: одна частина відступила, що призвело до битви при Автасі, тоді як більша група знайшла притулок в ат-Таїфі, де Магомет згодом обложив їх.

Облога Таїфа Облога Таїфа відбулася в 630 році нашої ери, коли мусульмани взяли місто Таїф в облогу після перемоги в битві при Хунайні та Автасі. Однак місто не піддалося облозі. Один із їхніх вождів, Урва ібн Масуд, був відсутній на той час перебував у Ємені.

Подія мубахала Подія мубахала (араб. مُبَاهَلَة) — це історичний епізод близько 630 року в Медині, коли християнська делегація з Наджрану прибула до пророка Муагомета для дискусії щодо статусу Ісуса (людина чи божественна істота), і після безрезультатних дебатів Муагомет запропонував провести мубахалу — взаємне проклинання брехунів Богом відповідно до аяту Корану 3:61 («Прийдіть! Покличемо наших синів і ваших синів, наших жінок і ваших жінок, нас самих і вас самих, а потім помолимося й покличемо прокляття Аллага на брехунів»). З мусульманського боку в ній мали брати участь сам Муагомет, Алі, Фатіма, Хасан і Хусейн (відомі як Ахль аль-Кіса — «люди під плащем»), тоді як християни представлені були єпископом Абд аль-Масіхом та іншими лідерами Наджрану. Зрештою християнська делегація відмовилася від мубахали (за більшістю ісламських переказів — або відразу, або побачивши родину пророка), уклала мирний договір з виплатою джизії та збереженням автономії, уникнувши прокляття, що в шиїтській традиції вважається потужним підтвердженням особливого статусу Алі та його нащадків як партнерів у пророцтві, а в суннітській — підкреслюється мирне розв’язання конфлікту.

631 рік

Битва при Табуку Битва при Табуці (також відома як похід на Табук) — це військова експедиція, яку, як вважається, очолив Магомет у жовтні 630 року н. е. За мусульманськими життєписами, Магомет повів військо чисельністю до 30 000 осіб на північ до Табука (територія сучасної північно-західної Саудівської Аравії) з наміром вступити в бій із візантійською армією. Хоча це не була битва в типовому розумінні, у разі історичної достовірності ця подія ознаменувала б початок майбутніх візантійсько-арабських воєн. Жодних тогочасних візантійських звітів про ці події не існує, а більшість подробиць походить із пізніших мусульманських джерел; з огляду на це, а також на той факт, що армії так і не зустрілися, деякі західні вчені поставили під сумнів автентичність деталей події, хоча в арабському світі вона вважається загальновизнаним історичним фактом.

Гассаніди Гассаніди — група південноаравійських християнських племен, які емігрували на початку III століття з Ємену до Хаурану на півдні Сирії, Йорданії та Святої Землі, де деякі з них одружувалися з еллінізованими римськими поселенцями та грекомовними ранньохристиянськими громадами. Термін «Гассаніди» стосується держави Гассанідів.

Такіф приймає іслам Такіфи, головне плем'я міста Таїф, прийняли іслам у 632 році, що було важливо, оскільки вони зазнали поразки від мусульман у битві при Хунайні.

632 рік

Четвер, 4 червня — заповіт Магомета У четвер стан здоров'я Магомета різко погіршився через хворобу. Він скликав своїх сподвижників і оголосив, що хоче продиктувати волю, попросивши письмове приладдя, щоб скласти настанову, яка «назавжди вбереже мусульманську націю від омани». Першим відгукнувся Умар, заявивши, що в жодному заповіті немає потреби; він аргументував це тим, що Магомет тяжко хворий, а для вірян цілком достатньо Корану, який вони вже мають.

Субота, 6 червня — відправлення Усами Магомет раніше відправив експедицію проти Візантійської імперії (Римської імперії), результатом якої стала битва при Муті. Лідером цієї експедиції був темноволосий Зайд ібн Харіса, колишній прийомний син Магомета. Під час цієї експедиції Зайд загинув.

Понеділок, 8 червня — смерть Він помер у понеділок, 8 червня 632 року н. е., що відповідає 12-му числу місяця Рабі-аль-авваль 11 року за хіджрою.

Наслідки За цим періодом настав період спадкоємства Магомета.

Див. також

Історія ісламу

Примітки