Флеболологія (від - "вена" і - "вчення", "наука") — це розділ медицини, що вивчає будову та функції вен, а також розробляє методи діагностики, лікування та профілактики венозних захворювань.

Історія і розвиток науки Детальні описи варикозного розширення вен нижніх кінцівок присутні у працях вчених давніх часів – батьків медицини – Гіппократа, Авіценни та інших.

На початку XX століття Н. Шеде запропонував операцію на підшкірних венах, але вона мала негативні наслідки і була відкинута. На початку 20 століття мали місце близько двадцяти методів оперативних втручань при варикозному розширенні вен. І згодом, головими принципами у лікуванні варикозу стали мінімальна травматичність та інвазивність, адже в цьому випадку є найменша кількість ускладнень.

Величезною подією стало впровадження у медицину рентгенологічного дослідження . Лікарі отримали можливість вводити у вени контрастні речовини та робити знімки, візуально оцінювати характер та місце ураження. У Росії перше подібне дослідження провів С. А. Рейнберг у 1924 році. Як рентгеноконтрастну речовину він використовував розчин стронцію броміду. Важливу роль розвитку флебології зіграли такі вчені, як А. М. Бакулев, Р. П. Аскерханов, А. М. Філатов, М. І. Краковський .

Наступним кроком у діагностиці патології вен було впровадження у практику ультразвукового дослідження. Доплерографія дозволила визначити конкретну локалізацію патології, топографію судин пацієнта, напрямок та швидкість струму крові. Така точна діагностика дозволила уникнути непотрібних операцій та змінила фокус на новий спосіб лікування , в самесклеротерапію , за якої вплив на судину відбуваєтьсяьзсередини за допомогою введення спеціальних препаратів.

В Україні Історія української флебології у XX столітті — це шлях від травматичних відкритих операцій до зародження сучасних малоінвазивних методів. Розвиток цієї галузі був тісно пов'язаний із загальним розквітом судинної хірургії у СРСР та роботою видатних українських вчених.

Основні етапи:

1. Становлення (перша половина XX ст.): В цей період лікування варикозу було переважно хірургічним і досить агресивним.

Микола Волкович (Київ)— один із піонерів, який заклав основи хірургічної десмургії та методів доступу до судин. Олександр Вишневський.Хірург, який створив методи місцевої анестезії («футлярна блокада») широко використовувалися українськими лікарями під час операцій на венах, що дозволяло оперувати без загального наркозу.

2. Золота ера радянської хірургії (1950-ті — 1980-ті): Це час розквіту наукових шкіл у Києві, Харкові та Одесі.

Микола Амосов. Хоча він відомий як кардіохірург, створений ним Інститут серцево-судинної хірургії став кузнею кадрів для судинних хірургів (ангіологів), які займалися і венозними патологіями. Олександр Шалімов.Засновник української школи судинної хірургії. Під його керівництвом у Києві (нині Інститут Шалімова) розроблялися методи реконструктивних операцій на венах та лікування посттромбофлебітичного синдрому. Його учні впроваджували ці методи по всій Україні.

3. Технологічний прорив (1990-ті): Наприкінці століття, з розпадом СРСР та відкриттям кордонів, в Україну почали потрапляти західні технології.

Початок використання ультразвукового дуплексного сканування, що дозволило лікарям діагностувати роботу клапанів вен без розрізів. Перші спроби впровадження склеротерапії (введення препаратів, що "склеюють" вену) як альтернативи оскільки якісний компресійний трикотаж був рідкістю.

Відомі постаті у світовій флебології Джордж Феган (George Fegan) — ірландський хірург, який у середині XX століття вдосконалив техніку склеротерапії, зробивши її безпечною та ефективною. Роберт Мюллер (Robert Muller) — швейцарський дерматолог, винахідник методу мікрофлебектомії (видалення вен через мікропроколи), що став "золотим стандартом" естетичної флебології. Карлос Боніфе (Carlos Bonafé) — один із піонерів використання лазерних технологій у лікуванні судин. Атilio Кавецці (Attilio Cavezzihttps://www.sciencedirect.com/author/56034535800/attilio-cavezzi) — сучасний італійський флеболог, один із головних експертів світу з пінної склеротерапії (Foam-form).

Захворювання у флебології Найбільш частими патологіями вен є:

варикозна хвороба ; тромбофлебіт ; трофічна виразка; флебопатія; судинні зірочки; хронічна венозна недостатність та ін.

Симптоми захворювань вен Приводом для звернення до лікаря можуть бути такі симптоми:

виступаючі вени багряного або темно-синього кольору; коричнева пігментація шкіри на гомілках та кісточках; сильний біль у ногах; набряклість ніг; виразки на ногах (особливо в ділянці суглобів); періодичні судоми нижніх кінцівок.

Методи лікування Для лікування захворювань вен застосовуються консервативні та оперативні методики лікування.

Консервативні До консервативных методів лікування вен відносять:

Компресійна терапія Медикаментозна терапія Корекція способу життя та фізіотерапевтичні заходи Склеротерапія

Хірургічні Операції на сафено-феморальній співусті Операція на сафено-політеальній співусті Видалення стовбура великої підшкірної вени (стрипінг) Ліквідація перфорантного скидання Флебектомія Інтра- та екстравазальна пластика глибоких вен

Примітки

Література

Мазайшвили К. В. Пропедевтика для флеболога: Книга о том, как собирать пазлы из симптомов в единую картину болезни: Методы диагностики заболеваний вен. Основы клинического мышления. Правила формулировки диагноза. — М: URSS, 2019. — 200 с. ISBN 978-5-9710-6948-5.