Лінія втечі (фр. ligne de fuite) — це поняття, запропоноване Жилем Дельозом і Феліксом Ґваттарі у праці «Капіталізм і шизофренія». Воно позначає одну з трьох ліній, що формують те, що автори називають асамбляжами, і виступає елементом, який у підсумку забезпечує їхню змінюваність і здатність пристосовуватися до нових умов, зокрема соціальних, політичних і психологічних. Перекладач Браян Массумі підкреслює, що французьке слово fuite означає не лише втечу чи уникнення, а й процес течії, витікання або зникнення вдалині (як-от «точка сходження» у перспективі — point de fuite). Водночас це поняття не пов’язане з ідеєю польоту.
У першому розділі другого тому їхнього проєкту «Капіталізм і шизофренія» «Тисяча плато » (1980) ця концепція використовується для визначення « ризоми »:Множинності визначаються Зовнішнім: абстрактною лінією, лінією втечі або детериториалізацією, відповідно до якої вони змінюють свою природу та з’єднуються з іншими множинностями. Площина консистенції (сітка) є Зовнішнім для всіх множинностей. Лінія втечі позначає: реальність скінченної кількості вимірів, які множинність ефективно заповнює; неможливість додаткового виміру, якщо тільки множинність не трансформується лінією втечі; можливість і необхідність вирівнювання всіх множинностей на єдиній площині консистенції або зовнішності, незалежно від кількості їхніх вимірів.
Використання Мануелем ДеЛандою У праці Мануеля Деланди «Інтенсивна наука та віртуальна філософія» лінія втечі трактується як своєрідний оператор, що виходить за межі актуального рівня і спрямовується до віртуального. Вона також уживається як синонім до низки делезіанських понять, зокрема «темного попередника» (із «Різниці та повторення», 1968), а також «машини бажання» і «квазіпричини» (обидва — з першого тому «Капіталізму та шизофренії», «Анти-Едіпа», 1972).
Посилання
Джерела
Дельоз, Жиль та Фелікс Гваттарі . 1972. Анти-Едіп . Переклад Роберта Херлі, Марка Сіма та Гелен Р. Лейн. Лондон і Нью-Йорк: Continuum, 2004. Том 1 з Капіталізму та шизофренії . 2 томи. 1972-1980. Переклад L'Anti-Едіпа . Париж: Les Editions de Minuit. . ---. 1975. Кафка: На шляху до малої літератури . Пер. Дана Полан. Теорія та історія літератури 30. Міннеаполіс і Лондон: Університет Міннесоти P, 1986. Пер. Кафки: Для малої літератури . Париж: Les Editions de Minuit. ISBN 0-8166-1515-2 . ---. 1980. Тисяча плато . Переклад Браяна Массумі . Лондон і Нью-Йорк: Continuum, 2004. Том 2 з Капіталізм і шизофренія . 2 томи. 1972-1980. Переклад Тисячі плато . Париж: Les Editions de Minuit. ISBN 0-8264-7694-5 . Гваттарі, Фелікс . 1984. Молекулярна революція: психіатрія та політика . Пер. Розмарі Шід. Гармондсворт: Пінгвін. ISBN 0-14-055160-3 . ---. 1992. Хаосмоз: етично-естетична парадигма . Пер. Пола Бейнса та Джуліана Пефаніса. Блумінгтон та Індіанаполіс: Indiana UP, 1995. Пер. Хаосмосу . Париж: Editions Galilee. ISBN 0-909952-25-6 . ---. 1995. Хаософія . Ред. Сильвер Лотрінже. Семіотекст(е) Іноземні агенти Сер. Нью-Йорк: Семіотекст(е). ISBN 1-57027-019-8 . ---. 1996. М’які підривні дії . Ред. Сильвер Лотрінже. Переклад. Девід Л. Світ та Чет Вінер. Semiotext(e) Іноземні агенти Сер. Нью-Йорк: Semiotext(e). ISBN 1-57027-030-9 . Массумі, Браян . 1992. Посібник користувача з капіталізму та шизофренії: відхилення від Дельоза та Гваттарі . Видання Swerve. Кембридж, США та Лондон: MIT. ISBN 0-262-63143-1 .
Зовнішні посилання
Дельоз і Гваттарі про кореневище, Видавництво Університету Міннесоти, 1987