Дмитро́ Микола́йович Іса́єв (, , (1780), м. Псков — , Орська фортеця) — генерал-майор Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. —, комендант Орської фортеці, знайомий Тараса Шевченка М. М. Лазаревский, «Из воспоминаний о Т. Г. Шевченко», Ізборник.
Життєпис Він був вихідцем із дворян Псковської губернії. Ще в дитинстві був приписаний до лейб-гвардії полку. В 1795 р. отримав чин підпоручника, служив у лейб-гвардії Ізмайлівському полку. Брав участь у військових походах. А з 16 років пройшов усі щаблі офіцерської кар'єри — від прапорщика до полковника (1827) у найвіддаленіших куточках Російської імперії. З 1807 р. почав службу в Орській фортеці. З 1821 р. у військовому званні майора став комендантом Орської фортеці, і відповідав за зміцнення прикордонної лінії в Оренбурзькій губернії. З 1827 р. — полковник.
У 1836 р. продовжував служити комендантом Орської фортеці «Адрес-календарь Оренбургского отдельного корпуса, Оренбургской губернии и Управления Оренбургского края по части пограничной, с присовокуплением кратких статистических сведений 1836 года», изд. в типографии штаба Отдельного Оренбургского корпуса, г. Оренбург, 1836 г., 204 с. — С.75..
Ісаєв приймав у своїй квартирі відомого німецького вченого Олександра Гумбольдта, професора Розе, Яна Віткевича. Він співчутливо ставився до заслання в солдати Т. Шевченка. Коли Т. Шевченка призначили до лінійного Оренбурзького № 5 батальйону і відправили до Орської фортеці, то комендант цієї фортеці Ісаєв добре відносився до Т. Шевченка. В Орській фортеці Шевченко незабаром познайомився із засланими туди поляками, серед них був Фішер, який був учителем дітей Ісаєва. Через нього Шевченко був прийнятий у будинку Ісаєва та отримав дозвіл жити у найманій квартирі замість казарми. Життя Т. Шевченко, при сприянні Ісаєва, було краще, бо здебільшого Шевченко став проводити час в читанні книг або в розмовах з поляками, відвідував знайомих приятелів та бував на вечорах місцевої інтелігенції Н. И. Костомаров, «Воспоминания о Шевченко, С.180—182», Ізборник «Воспоминания о Тарасе Шевченко». — : Дніпро, 1988. — С. 467—522.
4 лютого 1847 р. отримав військове звання генерал-майора «Список генеральских чинов армии, флота и военизированных корпусов Российской империи» (1700—1917), сайт «Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса)», ; Список используемых сокращений источников, .
Неодноразово отримував подяку за «належні у фортеці порядок, чистоту та справність».
Ісаєв відзначався безкорисливістю і був звільнений з посади коменданта після того, як його майно було описано за боргиДив.: Большаков Л., «Літа невольничі», с. 128—131..
Прослуживши 56 років в імператорській армії, був звільнений з військової служби через хворобу в чині генерал-майора, з повним пансіоном (пенсійним забезпеченням) і правом носіння мундиру.
Його ім'ям було названо вулицю в м. Орську ще в 1884 р. (нині це вул. Енгельса м. Орська) Раковский Сергей, «Исаев Дмитрий Николаевич», Историческая страница Орска .
Нагороди Нагороджений двома орденами й медалями.
У 1831 р. нагороджений орденом святої Анни 3 ступеня «Список полковникам по старшинству» (исправлено по 17 марта), , 1844 г. — С. 223 (Исаевъ Дмитрій Николаевич).. У 1835 р. нагороджений орденом святого Володимира 4 ступеня.
Родина Дружина — Ісаєва Олександра Афіногенівна (дівоче — Юрлова), дочка полковника (командира у 1799—1800 роках Подмазо А. А., «Шефы и командиры регулярных полков Русской армии (1796—1825)» / Справочное пособие. , 1997.).
Примітки
Джерела
«Воспоминания о Тарасе Шевченко». — : Дніпро, 1988. — С. 223—226; 514—515 Составитель П. С. Коровин, «Орская биографическая энциклопедия». Оренбург: ОАО "ИПК «Южный Урал», 2005. — 336 с.
Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — .
Посилання
Раковский Сергей, «Исаев Дмитрий Николаевич», Историческая страница Орска Исаев Д. Н., «Оренбургская шевченковская энциклопедия», Энциклопедический проект Оренбургского государственного университета, Инициатор и руководитель заслуженный деятель науки РФ Л. Н. Большаков, 1999 г. /