Білий Ангел (поширена назва Білий Ангел Славутича, рідше Білий Янгол) — головний символ міста Славутич Київської області, що був розроблений приблизно в 1990-х роках у період формування національної та культурної ідентичності міста. Він пов'язаний з низкою інших символік Славутича та розміщений на декількох об'єктах, серед яких:

Герб Славутича (і відповідно нього прапор); Гімн Славутича; Монументально-архітектурна споруда на центральній площі міста; Мурал «Славутич — зв'язок поколінь» у Київському кварталі міста; Гімн фестивалю «Золота осінь Славутича»; Сувенірна продукція.

У джерелах прослідковується багато інтерпретацій значень символу, серед яких: відродження після чорнобильської катастрофи, благословення (вінок), символ кращого майбутнього та надії, заступництво та захист тощо.

Розміщення та історія Символ Білого Ангела не мав чіткої, навмисної історії формування, а став впізнаваним символом упродовж 1990–2010-х років через низку подій і рішень, пов'язаних зі створенням культурної ідентичності Славутича.

Герб та прапор, перша поява (1990–1999) Плани по розробці офіційної символіки міста виникли ще на початку 1990-го року, коли в місті проводився конкурс на найкращий проєкт герба. 17 травня 1990 року комісія обрала найкращий з варіантів герб, що був створений А. Н. Трофімовим та В. П. Констянтиновим. В його верхній частині було розміщено білого ангела на фоні голубого неба — символ, що було запозичено з герба Києва як позначення юридичної приналежності Славутича до Київської області.Рішення Славутицької міської ради №138-21-XXIII від 17 грудня 1999 року

Герб було затверджено 17 грудня 1999 року, рішенням Славутицької міської ради №138-21-XXII, а також розміщено на прапорі міста. Це стало першою зафіксованою появою символу Білого Ангела пов'язаною зі Славутичем.

Гімн (1995–1996) Вперше офіційний гімн Славутича було прийнято у 1996 році, відповідно до рішення Славутицької міської ради народних депутатів Київської області №98-09-XXII від 24 травня 1996-го, де метою було зазначено «збереження та розвиток традицій міста та створення його символіки». Це рішення має додаток із віршами Олександра Львовича Вратарьова та музикою Євгена Досенко, а пісня йменується як «Білий Ангел Славутича».

Гімн Славутича має декілька різних (модифікованих) версій, як українською, так і російською мовами, і представлені в декількох джерелах, таких як музеї, документи, споруди, та офіційні вебресурси міської ради. У цих версіях гімну центральною фігурою пісні є Білий Ангел, називаючись, наприклад, «символом світлого дня» та «надією». Славутич в тексті іменується як «місто Білого Ангела».

Монумент (2012)

Основним, центральним об'єктом символіки є Монументально-архітектурна споруда «Білий Ангел», також відома під назвою «Статуя Білого Ангела». Відповідно до публікації Славутицької міської ради у червні 2026 року, конкурс на проєкт композиції вперше оголосили ще за радянських часів (близько 1990), коли своє бачення майбутнього символу міста запропонував скульптор Зураб Церетелі, однак його задум так і не було реалізовано. Лише за часів незалежної України за результатами нового конкурсу перемогу здобула творча група скульпторів і художників під керівництвом Миколи Лінника.

За словами першого міського голови Славутича, Володимира Удовиченка, оригінальна скульптура ангела була виготовлена ще до 2012 року санкт-петербурзьким (тоді місто Ленінград) скульптором Ян Яновичем Нейманом як «вхідна група» (набір елементів) для Ленінградського кварталу. Вона не була встановлена на той час через брак коштів для реалізації проєкту.

Спочатку, після зустрічі міського голови з президентом України Леонідом Кравчуком у 1993–1994 роках, на місці планувалося створення офісу Національного Банку замість нереалізованого проєкту 16-поверхової будівлі «управління Чорнобильськими проблемами», однак цю ідею відхилили через ряд проблем. Приблизно в 2011–2012 роках, побачивши постійну появу символу Білого Ангела в гімні, гербі, та прапорі, а також побачивши в символі відображення «нового» на відміну від Чорнобильської катастрофи, у міської влади виникла ідея реінтегрувати скульптуру Білого Ангела авторства Неймана в новий монумент на незайнятій території площі, що було б урочисто присвячену 25-річчю міста. Зі слів Удовиченка, депутат міської ради Юрій Олександрович Єгоренко зв'язався зі скульптором та знайшов оригінальний макет скульптури, але вона виявилася розваленою, через що макет довелося створювати та відливати з нуля у Чернігові. Після проведення конкурсу на будівництво виграла група М. Лінника та Ю. Єгоренко.

Будівництво монумента розпочалося 23 лютого 2012 року, після того як КП «Фонд комунального майна» уклав угоду з ПП «Будівельна компанія «Славутич» вартістю 672 тис. грн., коли остання виграла тендер. Загалом над створенням монументу працювали архітектор А. Заєць, художник М. Лінник та фотохудожник В. Савран.

Висота бетонного постаменту ансамблю становила близько 15 метрів, а статуї зі штучного мармуру — від 2,5 до 3,5 метрів і вагою до 500 кг. Вже тут замість меча ангел тримає лавровий вінець у правій руці як символ благословення, а в лівій — щит із зіркою Богородиці, який символізує її заступництво та захист. Ансамбль розташовано на одній осі та навпроти Меморіалу «Героям Чорнобиля», в той час як ангел дивиться в їхню сторону, що іноді трактується як противага трагічності та оптимізму. Бетонний постамент з шаром золотого кольору описується як храм з куполом, на який спустився ангел. Всередині ансамблю розміщено священний камінь, привезений з Єрусалиму.

Офіційне відкриття споруди сталося 1 червня 2012 року, до 25-річчя Славутича.

Мурал (2021)

28 жовтня 2021 року на фасаді будинку №3 Київського кварталу було презентовано мурал (стінопис) під назвою «Славутич — зв'язок поколінь». Його розробила сімейна пара Віталій Гідеван та Олена Нойна, батько останньої — ліквідатор аварії на ЧАЕС. Ескіз було намальовано художницею Катериною Серебріновою/Сербіновою. На його розпис було витрачено більше 150 балончиків фарби, а з міського бюджету на його створення було виділено 300 тисяч гривень.

Ідея створення муралу виникла в голови громадської організації «Переможці Чорнобилю» Валентини Ретунської, що мешкала в будинку з 1987 року. З її слів, цей мурал є даниною пам'яті та вдячності ліквідаторам ЧАЕС і будівникам міста, а також окремо її батьку-ліквідатору.

На монументі зображено визначні місцевості Славутича, а також Прип'яті і ЧАЕС: восьмипроменевою зіркою освітлюються котеджі, житлові будинки, часова вежа ТЦ «Дніпро», церква, вокзал та електропоїзд, «Хрести», Білий Ангел, адміністративні будівлі, «Пам'ятник будівельникам республік», скульптурна композиція «Сім'я», козулі парку та ліхтарні стовпи; поза ангелом розташоване оглядове колесо Прип'яті та саркофаг.

Олена Нойна описує картину, ніби «Білий Ангел Славутича закриває собою місто від Прип'яті і катастрофи, яка трапилася на ЧАЕС.»

Галерея

Примітки