Дора Герберт Джонс (, до шлюбу Роулендс; , Лланголлен, Уельс — ) — валлійська адміністраторка та співачка. Почала співати ще у школі та продовжувала займатися цим під час навчання в Університетському коледжі Уельсу. Працювала секретаркою Герберта Льюїса та організувала його передвиборчу кампанію на загальних виборах 1918 року. Також працювала на віконта Вімборна в Ірландії, а потім у Національній бібліотеці Уельсу. У 1927—1942 роках працювала у видавництві Gregynog Press й організувала чотириденний музичний фестиваль Грегеног, який проходив у 1933—1938 роках. Була віцепрезиденткою, а пізніше президенткою Валлійського товариства народної пісні, виконувала й інтерпретувала народні пісні на радіо та телебаченні. Зібрання, пов'язані з життям Джонс, зберігаються у Національній бібліотеці Уельсу та Національному історичному музеї Сент Фегенза.
Ранні роки 26 серпня 1890 року народилася в Лланголлені в сім'ї валлійського бакалійника Джона Роулендса та його дружини Елеонори (до шлюбу Едвардс). Була п'ятою та наймолодшою дочкою в сім'ї, з дитинства її називали Дора, хоча охрещена як Дебора Джарретт Роулендс. У юності на Джонс сильно вплинула капела, а також місцевий музикант. Здобувши освіту в школі округу Лланголлен, вона співала сопрано в студентському квартеті, а також регулярно співала соло. 1908 року вступила до Університетського коледжу Уельсу на факультет валлійської мови. На Джонс вплинула збирачка народних пісень та засновниця Валлійського товариства народної пісні Мері Дейвіс, 1910 року почула її лекцію в Кельтському товаристві. Почала співати валлійські народні пісні на концертах коледжу, а також виступала на конкурсах, пов'язаних з Валлійським товариством народної пісні, до якого приєдналася 1912 року.
Кар'єра Після закінчення навчання та смерті матері у 1912 році Джонс пройшла річний курс палеографії в Аберіствіті. 1913 року призначена секретаркою члена парламенту Герберта Льюїса від Флінтширу, ставши першою секретаркою Палати громад. Дружина Льюїса та збирачка народних пісень, Рут, і композиторка Морвід Ллуїн Оуен зв'язалися з Джонс. Наприкінці 1916 року і на початку 1917 року вона працювала медсестрою Червоного Хреста у Франції під керівництвом сестер Гвендолін і Маргарет Дейвісів. Джонс взяла участь у кампанії сестер Дейвіс «Plas Dinam» з надання допомоги французьким солдатам. На початку 1918 року Джонс вела нерозголошену таємну роботу у віцекоролівській ложі як особистий секретар віконта Вімборна в Ірландії. Вона часто подорожувала поромом з Голігеда до Дубліна через загрозу, яку становили німецькі підводні човни та їхні торпеди.
1918 року повернулася до Лондона, щоб допомогти й організувати кампанію Льюїса на обрання до Університету Уельсу на загальних виборах того року, ставши першою жінкою у Великій Британії, яка виконала роль виборчого агента. Згодом працювала в Національній бібліотеці Уельсу в Аберіствіті. 1927 року призначена секретарем Gregynog Press. Вона заснувала Грегіногський хор, що складався зі співробітників, їхніх сімей і місцевих жителів, який щороку давав концерти у 1929—1932 роках. Джонс допомагала видавництву в його найпродуктивніший період й організувала кілька його заходів, як-от чотириденний музичний фестиваль Грегіног з 1933 по 1938 рік. З початком Другої світової війни видавництво перетворили на центр Червоного Хреста і 1942 року Джонс залишила його. Вона влаштувалася в Міністерство праці в Свонсі, а пізніше в Кардіффі, де керувала урядовою програмою, що заохочувала молодь продовжувати навчання. Згодом повернулася до Свонсі і стала спеціалістом з кар'єри в Університетському коледжі Свонсі. 1956 року вийшла на пенсію.
У жовтні 1928 року представляла Уельс на Міжнародному фестивалі мистецтв у Празі. Вона надихнула композитора Густава Голста звернутися до валлійських народних пісень у своїй творчості. З 1927 року часто виконувала та інтерпретувала народні пісні на радіо та телебаченні 54 рази зі студій BBC у Бангорі, Кардіффі чи Свонсі, а також у трансляціях наживо. Вона писала, продюсувала та вела програми, в яких розповідала про валлійську народну музику, а її остання поява на телебаченні відбулася 1969 року. Джонс та її колега Гвен Дейвіс тижнями піклувалися про те, щоб зібрати музику, читання та молитви, які б підходили для кожної події в Грегіногу, але переважно співали валлійські пісні з хором або без нього. 1942 року, маючи досвід роботи секретаря та скарбника, обрана віцепрезидентом Валлійського товариства народної пісні, і була його президентом з 1972 року до своєї смерті у 1974 році.
Особисте життя У червня 1916 року одружилася з військовослужбовцем Королівських валлійських фузілерів Гербертом Джонсом, який помер у листопаді 1922 року. У них було двоє дітей.
1967 року ушанована орденом Британської імперії. Померла у маєтку Грегіног 9 січня 1974 року. 9 лютого у Грегіногу відбулася поминальна служба.
Спадщина Рідіан Гріффітс писала про Джонс: «Дора Герберт Джонс була піонеркою в галузі адміністрації та ролі жінок в адміністрації, піонеркою в галузі телерадіомовлення та однією з відданих ентузіасток, які зберегли та інтерпретували валлійські народні пісні для ширшої авдиторії». Ейрін Вайт зазначала у книзі «Ladies of Gregynog», що багато людей вважали Джонс «секретарем преси», але для інших «була найціннішою подругою, з її теплотою, життєвою силою та палкою турботою».
Колекція предметів, пов'язаних з Джонс, за період з 1926 по 1935 рік, зберігається в Національній бібліотеці Уельсу як частина колекції музичних рукописів і документів доктора Дж. Ллойда Вільямса, а колекція документів про неї знаходиться в Національному історичному музеї Сент Фегенза. Фотографія адміністратора зберігається в Народній колекції Уельсу, а її ім'я є в Словнику біографій валлійців. В середині 2003 року у видавництві Carreg Gwalch вийшла книга Гвенан Майр Гіббард «Brenhines Powys» про Джонс. Джонс стала героїнею останнього епізоду шестисерійного телесеріалу 2016 року «Mamwlad gyda Ffion Hague», який транслювався на валлійському каналі S4C.
Примітки
Посилання