Марджері Джердемейн (; до 1415 — ) — англійка, звинувачена у «хибній вірі та чаклунстві». Ймовірно, її засудив церковний суд; не збереглося жодного запису, що підтверджує звинувачення. Пізніше Едвард Коук стверджував, що бачив документ про те, що її стратили за законом De heretico comburendo. Її спалили на вогнищі на ринку Смітфілд 27 жовтня 1441 року.

Особисте життя Була одружена з Вільямом Джердемейном. Хоча про її власну родину нічого не відомо, родина її чоловіка була заможним і шанованим представниками йоменів з Міддлсексу принаймні з кінця XIV століття. Значення прізвища, ймовірно, походить від старофранцузької мови, що означає «поденний робітник» — jour de main.

Активність З початку 1430-х років Марджері, очевидно, перебувала в товаристві низки шанованих та вчених священнослужителів і придворних, що дещо незвично для дружини пастуха.

Елеонора Кобем зізналася на суді, що давно користувалася послугами Джердемейн. Видається, що ці стосунки тривали щонайменше десять років. Елеонора також заявила, що зверталася до неї за допомогою, щоб завагітніти від свого чоловіка, Гамфрі, герцога Глостерського. Цілком ймовірно, що вона та інші придворні дами добре зналися на діяльності Джердемейн.1432 року серед її співув'язнених у Віндзорському замку були ченці та духовні особи, один з яких, Ешвелл, був досвідченим астрономом і у червні 1433 року успішно передбачив затемнення.Роджер Болінгброк був найвідомішим з цих вчених, якого описували як «велику та вправну людину в астрономії» та «знаного в усьому світі»English Chronicle 57; 'Wilhelmi Wyrcester Annales' 763.Саутвелл, який, ймовірно, був особистим лікарем Елеонори, був славетним доктором медицини, який працював як при королівському дворі, так і в Лондоні. Він, разом із Гілбертом Каймером, особистим лікарем герцога Гемфрі, та Джоном Сомерсетом, був серед тих, хто звернувся до мера та міста Лондона з петицією про заснування коледжу лікарів і хірургів у 1423 році. Наступного року Каймер став магістром коледжу, а Сомерсет і Саутвелл були його двома землемірами або доглядачами.Існують деякі свідчення того, що інші знані особи використовували навички Джердемейн, як-от Едмунд Бофорт, 2-й герцог Сомерсету, який, як кажуть, радився з Марджері Джердемейн, знаною відьмою, щодо своєї поведінки та долі під час майбутніх конфліктів. Вона сказала йому, що він буде переможений і вбитий у замку, але якщо він збере свої сили та буде битися у відкритому полі, то здобуде перемогу та буде в безпеці.

Справа 1432 року Під час судового процесу 1441 року з'ясувалося, що Джердемейн десять років тому кілька місяців утримували у Віндзорському замку за невстановлений злочин, пов'язаний з чаклунством. 1430 року в Лондоні заарештували сім відьом і звинуватили у змові з метою смерті молодого короля Генріха, а потім ув'язнили у Флітській в'язниці; можливо, що Джердемейн була однією з цих семи.У будь-якому разі, 22 листопада того ж року одному з королівських сержантів заплатили за супровід «певної жінки» з Лондона до Віндзора, за шість днів іншому сержанту відшкодували витрати за те, що він взяв у ту саму подорож ченця Джона Ешвелла. Наступний наказ передбачав виплату лейтенанту Віндзорського замку, Джону Вінтершуллу, витрат на утримання ченця Джона та Марджері Джердемейн, а також двох їхніх тюремників з 18 листопада 1430 року по 9 травня 1432 року. Інший наказ від липня 1432 року дозволяв виплату Вінтершуллу витрат… на утримання Марджері й Ешвелла.9 травня 1432 року Марджері разом з Джоном Ешвеллом і Джоном Вірлі (писарем) допитали за звинуваченням у чаклунстві. Ешвелла та Вірлі звільнили під підписку про невиїзд, а Марджері — за умови її майбутньої гарної поведінки й утримання від подальшого чаклунства.

Справа 1441 року Справа, яка призвела до страти Марджері Джердемейн, добре задокументована й обговорюється з XV століття. Елеонору Кобем, герцогиню Глостерську, дружину Гамфрі Ланкастерського, 1-го герцога Глостерського, звинуватили у зрадницькій некромантії разом з чотирма співобвинуваченими: Роджером Болінгброком, Джоном Г'юмом (або Гоумом), Томасом Саутвеллом, а Джердемейн звинувачували у використанні чаклунства, щоб спричинити смерть Генріха VI at pp. 386—387.(Чоловік Кобем був наступним у черзі на престол).

Троє зі співобвинувачених були вченими та священнослужителями двору герцога. Четвертою була Марджері Джердемейн, жінка низького походження, звинувачена у «хибній вірі та чаклунстві», згідно з хроніками.

Десь у липні-вересні 1441 року заарештована королівськими людьми та відправлена до Лондонського Тауера.

Джердемейн багато років була знана як людина, яка могла накладати заклинання та варити зілля, корисні для розвитку кохання, настання або припинення вагітності.There was a Beldame [old woman] called the wytch of Ey, Old mother Madge her neyghbours did hir name Which wrought wonders in countryes by heresaye Both feendes [fiends] and fayries her charmyng would obay And dead corpsis from grave she could uprere Suche an inchauntresse, as that tyme had no peere.Ймовірно, її засудив церковний суд; жодних записів, що підтверджують звинувачення, не збереглося. Пізніше Едвард Коук стверджував, що бачив документ про те, що її спалили De heretico comburendo. Її спалили на вогнищі на Смітфілдському ринку 27 жовтня 1441 року.

У літературі З'являється у п'єсі Вільяма Шекспіра «Генріх VI. Частина 2» як Марджарі Джорден разом зі своїм співобвинуваченим. Також є персонажем роману Філіппи Ґреґорі 2011 року про Жакетту Люксембургську «Володарка річок».

У масовій культурі Дебора Гайд, головна редакторка британського журналу «The Skeptic», веде блог та читає лекції про віру в надприродне й інші елементи фольклору, пов'язані з забобонами, під назвою «Jourdemayne».

Примітки

Література

Hollman, Gemma (2019). Royal Witches: From Joan of Navarre to Elizabeth Woodville. Cheltenham: The History Press.

Посилання