Комерційна авіація — це частина цивільної авіації, що передбачає експлуатацію літаків за винагороду або на договірній основі, на відміну від приватної авіації.
Визначення Комерційна авіація не є чітко визначеною категорією. До неї відносяться всі перевезення пасажирів і вантажів, а також авіароботи, а також деякі польоти загальної авіації.
Літакова операція, що передбачає перевезення людей, вантажів або пошти за оплату чи на умовах найму, називається комерційними авіаперевезеннями. До неї входять як регулярні, так і нерегулярні авіаперевезення. Літак, який використовується для спеціалізованих послуг, таких як сільське господарство, будівництво, фотографування, аерофотозйомка, спостереження та патрулювання, пошуково-рятувальні роботи, реклама тощо, відноситься до авіаробіт.
Загальна авіація включає комерційну діяльність, таку як навчальні польоти, авіароботи, корпоративна та бізнес-авіація, а також некомерційну діяльність, наприклад, рекреаційні польоти.
Більшість видів комерційної авіаційної діяльності вимагають щонайменше наявності ліцензії комерційного пілота, а для деяких потрібна ліцензія пілота авіаліній (ATPL). У США пілот, що виконує роль командира літака регулярного авіаперевізника, повинен мати ATPL. У Великій Британії пілоти повинні мати ATPL, щоб бути командиром літака з 9 або більше пасажирськими місцями.
Не всі види діяльності, що передбачають оплату пілоту, вимагають наявності ліцензії комерційного пілота. Наприклад, у державах, що входять до Європейського агентства авіаційної безпеки (EASA), та у Великій Британії можна стати оплачуваним інструктором з польотів, маючи лише ліцензію приватного пілота. Втім, у Великій Британії навчальні польоти вважаються комерційною діяльністю.
Визначальним для того, чи є політ комерційним чи приватним, є його мета, а не літак або пілот. Наприклад, якщо пілот із комерційною ліцензією виконує політ, щоб відвідати друга або з’їздити на ділову зустріч, це вважатиметься приватним польотом. Навпаки, приватний пілот може законно керувати багатомоторним складним літаком, перевозити пасажирів для некомерційних цілей (пілоту не виплачується винагорода, а витрати на експлуатацію літака покриває сам пілот пропорційно або більше).
Історія
Авіаційні технології сформувалися під час Першої світової війни. У період між двома світовими війнами відбувся розвиток перших комерційних польотів. Основними гравцями ранньої авіаційної галузі були Велика Британія, Франція, Сполучені Штати Америки та Радянський Союз. Після війни комерційні авіаперевезення почали стрімко розширюватися по всьому світу.
Європа
Велика Британія У Великій Британії між 1916 та 1922 роками було створено п’ять авіакомпаній. Першою з них була Aircraft Transport and Travel (AT&T), яка у 1919 році виконала перший у світі регулярний міжнародний пасажирський рейс.
Першим комерційним реактивним літаком, який здійснив політ, став британський de Havilland DH.106 Comet. До 1952 року державна авіакомпанія Великої Британії British Overseas Airways Corporation ввела Comet у регулярне обслуговування. Хоча літак був технічним досягненням, він зазнав низки гучних невдач, зокрема катастроф рейсу BOAC 781 та рейсу South African Airways 201. Модель Comet 4 була представлена у 1958 році. Першим успішним маршрутом, з жовтня 1958 року, був рейс Лондон–Нью-Йорк, який став типовим маршрутом для реактивних авіаліній.
Франція Société Générale des Transports Aériens (SGTA) була першою комерційною авіакомпанією у Франції, заснованою у 1919 році під назвою Lignes Aériennes Farman. Комерційна авіація у Франції розвивалася у 1920-х роках за державної підтримки.
Північна Америка
США Гаррі Бруно та Хуан Тріпп були одними з ранніх популяризаторів комерційної авіації.
Закон про повітряний транспорт 1926 року розпочав регулювання комерційної авіації шляхом встановлення стандартів, спрощення процедур і сприяння розвитку галузі. У Міністерстві торгівлі було створено Аеронавтичне відділення під керівництвом Вільяма П. МакКрекена-молодшого. Щоб популяризувати комерційну авіацію, він наголошував місцевим лідерам: «Спільноти без аеропортів будуть спільнотами без авіапошти».
У 1929 році, пишучи для Collier’s, він зауважив: «Комерційна авіація — перша індустрія, натхненна героїзмом і побудована на героях». Він згадав просування авіації в Південній Америці Гербертом Дарґ’ю на початку 1927 року. Після свого трансатлантичного польоту 1927 року Чарльз Ліндберг здійснив тур по суміжних штатах США, фінансований Фондом Деніела Ґуґґенгайма для розвитку авіації. Відтоді комерційна авіація стрімко розвивалася:
Дороги в неділі були забиті трафіком протягом кількох тижнів, бо водії намагалися дістатися до аеропорту Ламберт-Філд, домашнього порту Ліндберга в Сент-Луїсі, щоб здійснити свій перший авіапереліт. Сотні тисяч людей піднімалися в повітря вперше того літа.
Аеронавтичне відділення було відповідальним за видачу ліцензій комерційних пілотів, сертифікатів льотної придатності та розслідування авіакатастроф.
У 1920-х роках у США діяло багато невеликих регіональних авіакомпаній. Багато з них злилися або були придбані наприкінці десятиліття першими авіакомпаніями з національним покриттям, такими як Eastern Airlines, Pan Am, American Airlines та TWA.
Після Другої світової війни комерційна авіація швидко зростала, переважно використовуючи колишні військові літаки для перевезення пасажирів і вантажів. Досвід проєктування важких бомбардувальників, таких як Boeing B-29 Superfortress і Avro Lancaster, був застосований для створення важких комерційних літаків. Літак Douglas DC-3 також полегшив здійснення довших комерційних рейсів. З Boeing 707 авіакомпанія Pan Am здійснила свій перший регулярний рейс між Нью-Йорком і Парижем 26 жовтня 1958 року.
Власність на приватні літаки Власність на приватний літак означає, що фізичні особи або корпорації володіють власним літаком. Власники несуть відповідальність за управління та обслуговування свого літака і часто наймають постійний екіпаж. Літак може використовуватися для особистих або ділових потреб.
Чартерні рейси Чартерні рейси дозволяють окремим особам або групам орендувати літак для конкретної поїздки без необхідності довгострокових зобов’язань. Вони забезпечують гнучкість і зручність, оскільки мандрівники можуть самостійно обирати розклад та напрямки польотів.
Часткова власність Часткова власність — це модель, яка дозволяє фізичним особам або корпораціям придбати частку літака, що дає їм доступ до флоту літаків, яким керує постачальник послуг. Власники часток зазвичай сплачують початкову вартість придбання, а потім щомісячні збори за управління та погодинні ставки за польоти.
Програми авіаційних карт (Jet Card)
Програми авіаційних карт (Jet Card) — це передплачені програми, які пропонують приватні авіаційні компанії, дозволяючи клієнтам придбати певну кількість годин польоту на конкретному літаку або флоті. Власники таких карт можуть використовувати свої години для бронювання рейсів, часто з гарантованою доступністю та фіксованою погодинною ставкою.
Соціальний та екологічний вплив
Авіаперевезення є відомим джерелом забруднення, у 2018 році вони спричинили близько 2,4% глобальних викидів CO2. Авіакомпанії дедалі більше цікавляться корпоративною соціальною відповідальністю (CSR) та питаннями екологічного, соціального та управлінського характеру (ESG).
Хоча авіацію часто оподатковують, у більшості юрисдикцій паливо для комерційних літаків не оподатковується.
У 2024 році авіакомпанія Air New Zealand, яка раніше встановлювала цілі щодо скорочення викидів, скасувала ці зобов’язання.
Опромінення під час польотів Опірміння іонізуючим випромінюванням у верхніх шарах атмосфери є більшим, і пілоти комерційних авіакомпаній посідають четверте місце серед найбільш підданих цьому впливу працівників, отримуючи в середньому річну ефективну дозу 3 мілізіверти (мЗв). Це додається до середньої ефективної дози типової людини у США, яка становить 3,11 мЗв від фонового випромінювання, і значно нижче рекомендованого ліміту 20 мЗв на рік. Дози менше 50 мЗв за будь-який період вважаються безпечними.
Опромінення збільшується з висотою польоту і є вищим у полярних регіонах порівняно з регіонами середніх широт та екваторіальними районами.
«1. Визначення» (PDF). Додаток 6, Експлуатація літаків, Частина I, Міжнародні комерційні авіаперевезення — Літаки (9-е видання). Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO). Липень 2010. С. 1, 3 та 5. ISBN 9789292315368. Архівовано (PDF) з оригіналу 9 лютого 2020. Отримано 17 березня 2019. «14 CFR Part 121 Сертифікація авіаперевізника». Федеральне авіаційне управління (FAA). Архівовано 10 жовтня 2021. Отримано 10 жовтня 2021. «EASA ATPL». Speedbird103.com. Архівовано 4 квітня 2015. Отримано 4 квітня 2015. EASA Part FCL, Додаток 1, Підрозділ J, Розділ 2, 915.FI (b) Air Navigation Order 2016, Додаток 8, Частина 1, Розділ 1, Умови винагороди. «Використання Національного дозволу на польоти для навчання та самостійної оренди літаків | Civil Aviation Authority». «FAR 1.1 Загальні визначення, Комерційний оператор». Архівовано 24 вересня 2021. Отримано 11 жовтня 2021. Cook, Gerald N.; Billig, Bruce G. (2023). Airline Operations and Management: A Management Textbook. Taylor & Francis. ISBN 978-1-000-87009-1. Bluffield, Robert (2014). Over Empires and Oceans: Pioneers, Aviators and Adventurers – Forging the International Air Routes 1918-1939. Tattered Flag. С. 100. ISBN 978-0-9576892-6-8. «On This Day – 10 January – 1954: Comet jet crashes with 35 on board». BBC News. 2008. Отримано 15 лютого 2024. Whitney, Peter D. (10 квітня 1954). «Comet Wreckage Found in Sea; 3 Americans Among 21 Victims». The New York Times. С. 1. Отримано 15 лютого 2024. «10/04/1958: Перший трансатлантичний рейс на реактивному літаку BOAC». airwaysmag.com. Отримано 28 червня 2025. McCracken, William P. Jr.; Courtney, W. B. (21 грудня 1929). «It’s Hard to Get You Up: Selling aviation in America». Collier’s. С. 10–11. «Перший федеральний регулятор авіації». Архівовано 3 жовтня 2017. Федеральне авіаційне управління. Swopes, Bryan (26 жовтня 2022). «26 жовтня 1958». This Day in Aviation. Отримано 12 вересня 2023. De La Pedraja, Rene (2013). The Influence of Airpower upon History. University Press of Kentucky. С. 145–176. «Основні події після Другої світової війни в авіації Латинської Америки». smithsonianeducation.org. Архівовано 3 липня 2008. Отримано 26 березня 2020. Bogolasky, Jose C. «Повітряний транспорт у Латинській Америці: зростаюча роль Латиноамериканської комісії цивільної авіації». Journal of Air Law and Commerce. 44: 75–107. Архівовано 18 січня 2021. Отримано 8 квітня 2020. «Латиноамериканська комісія цивільної авіації (LACAC)». IBAS. Архівовано 23 листопада 2020. Отримано 26 березня 2020. Lynch, Kerry. «Часткова власність на літаки зростає у 2023 році». Aviation International News. Отримано 26 квітня 2023. «Майбутнє авіаційного чартеру». Business Jet Traveler. 5 листопада 2020. Отримано 26 квітня 2023. «Польоти приватних літаків зросли під час пандемії». DW. 3 грудня 2021. Отримано 26 квітня 2023. Sullivan, Paul (1 жовтня 2021). «Ринок приватних літаків стикається зі зростанням попиту на поїздки». The New York Times. ISSN 0362-4331. Отримано 26 квітня 2023. Timperley, Jocelyn. «Чи варто відмовитися від авіаперельотів заради клімату?». www.bbc.com. Отримано 14 квітня 2025. Abreo, Sam (2 вересня 2024). «ESG в авіації: готуйтесь до складного приземлення». Watson Farley & Williams. Отримано 14 квітня 2025. «AC 120-61B – Опромінення під час польотів». Федеральне авіаційне управління. 21 листопада 2014. Отримано 14 квітня 2025.