Ґеоргі Іванов Парцалєв (16 червня 1925, Левський, Плевенська область, Болгарія - 31 жовтня 1989, Софія, Болгарія) — болгарський актор театру та кіно. Протягом своєї кар'єри грав переважно комедійні ролі в театрі та кінематографі.

Біографія Народився в місті Левський 16 червня 1925 року. Закінчив гімназію у Плевені, після чого вивчав медицину в Софійському університеті.

У 1954 році він працював у «Театрі трудової повинності», у 1955 році — в «Театрі будівельних військ», а з 1956 року в Театрі сатири, а в 1958 році відбувся його дебют у кіно — у фільмі " Улюбленець 13 " (болг. « Любимец 13»). Завдяки участі в естрадно-сатиричних концертах наприкінці 1950-х та у 1960-х роках, він поступово став живою легендою болгарської комедії. Серед його найвизначніших робіт — ролі у фільмах «Прив'язана повітряна куля» (болг. «Привързиният балон») (1967), «Кит» (болг. «Кит»), «П'ятеро з „Мобі Діка“» (болг. «Петимата от Моби Дик») (1970), «З дітьми на морі» (болг. « С деца на море») (1972), «Бідняцьке літо» (болг. « Сиромашко лято») (1973), «Мій батько — маляр» (болг. « Баща ми бояджията») (1974), «Два діоптрії далекозорості» (болг. «Два диоптъра далекогледство») (1976), «13-та наречена принца» (болг. «13-та годеница на принца») (1987). Головна професійна мрія актора — втілити образ Дон Кіхота — так і не здійснилася.

З 1974 року є членом Спілки болгарських кінематографістів.

Ґеоргі Парцалєв не був одружений та у нього не було дітей. Він був гомосексуалістом, проте не говорив про це публічно.

У 1964 році «народна влада» ініціювала судовий процес проти гомосексуальних інтелектуалів Болгарії, під час якого Парцалєв був заарештований разом з іншими діячами мистецтва. Справа мала показовий характер, і доля обвинувачених вважалася вирішеною. Через 4 роки, 1 травня 1968 року, гомосексуальні дії були офіційно декриміналізовані.

Ґеоргі Парцалєв помер від лейкемії у Софії 31 жовтня 1989 року у віці 64 років. У нього залишилися мати та сестра.

Нагороди та відзнаки

Заслужений артист (1969). Народний артист (1983). Орден Кирила і Мефодія — 1-го ступеня. Орден Народної Республіки Болгарія — 1-го ступеня (1985). «Премія за найкращу чоловічу роль» (Методі Рашков) за фільм «Бідне літо» (болг. «Сиромашко лято») на XXV фестивалі робітників (Чехословаччина, 1974)

Фільмографія ГодинаФилми и СериалиСерииКопродукцииРоля1990Золота ріпа (болг. «Златната репа»)Палач1990Під ігом (болг. «Под игото»)(тв серіал)9Болгарія/УгорщинаХаджи Ахил198713-та наречена принца (болг. «13-та годеница на принца»)Цар Калемби1986Земляки-веселяки (болг. «Замляци-веселяци»)1981Неочікувана відпустка (болг. «Неочаквана ваканция»)(тв серіал)4Поліцейський Стамат1981Близька далечінь (болг. «Близката далечина»)Читає текст1980Патиланське царство (болг. « Патиланско царство»)20Захарій1980Концерт для флейти і дівчини (болг. «Концерт за флейта и момиче»)Начальник поліції1979Рояль (болг. «Роялът»)Дядько Лічо Виделов, будівельник1978Хлопці із «Золотого Лева» (болг. «Момчетата от Златен Лъв»)4Сліпий/детектий Шерлок Холмс1977Темний ліс (болг. « Темната кория»)Ташо1976Два діоптрії далекозорості (болг. "Два диоптръя далекогледство)Димо Манчев1976Ми, геологи (болг. "Ние, геолозите)Лісник1975Вічни часи (болг. «Вечни времена»)Улаха, багатодітний циган1974Дракон (болг. «Ламята»)Головний віщун1974Мій батько — маляр (болг. «Баща ми бояджията»)Швець Костас1974Нако, Дако, Цако (болг. «Нако, Дако, Цако»)3Дако1974Золота блискавка (болг. «Златната мълния»)1973Бідняцьке літо (болг.«Сиромашко лято»)Методі Рашков1972Дідусь Салваторе (болг. «Дядото на Салваторе»)Дідусь Салваторе1972З дітьми на морі (болг. "С деца на море)2 новелиДядько Манчо1971Матео Фалконе (болг. "Матео Фалконе)(«Mateo Falcone»)ПольщаСержант1971Троє із запасу (болг. «Тримата от запаса»)Іван Стайков, суботянин1971Немає нічого кращого за погану погоду (болг. "Няма нищо по-хубаво от лошото време)Син фурмана1970П'ятеро з «Мобі Дік» (болг. "Петимата от Моби Дик)Педро1970Кит (болг. «Кит»)Головний інженер1968Перший сніг (болг. «Първи сняг»)Доне1967Прив'язана повітряна кула (болг. «Привързаният балон»)Амед1964Неймовірна історія (болг. «Невероятна история»)Художник1958Улюбленець 13 (болг. «Любимец 13»)Гочо Полянски Фільми про Ґеоргі Парцалєва :

«Риси мистецтва одного актора» (1978) (Ґеоргі Аврамов) «Одна запізніла історія…» (1999) (сценарій: Катя Воденічарова, реж.: Венета Серкеджієва) «У кадрі: Файл сміху» (2020) (сценарій: Весела Смілец, режисер: Олег Ковачев) «Парцалєв» (2020) (сценарій Пенчо Ковачев та Марін Дамянов, реж. Валентина Фіданова-Коларова)

Пам'ять

На честь Ґеоргі Парцалєва названо вулицю в його рідному місті Левські, а також вулицю в кварталі «Драгалевці» в Софії (Карта). Його ім'я носить будинок культури (читалище) у рідному місті актора. У місті Левські відкрито будинок-музей, де представлені його особисті речі та ікони, передані в дар його сестрою. Починаючи з 2005 року, кожного червня проводяться театральні свята, названі на його честь.

Бібліографія

Іван Келіванов, «На обличчі посмішка, в серці смуток». Софія: Видавництво «Пропелер», 2000. Ілія Ангелов, «Сумний клоун Ґеоргі Парцалєв». Софія: Видавництво «ДБ Марія», 2002. Севеліна Гьорова, «Ґеоргі Парцалєв. Сльоза Дон Кіхота». Софія: Дамян Яків, 2005. ISBN 954-527-299-6 Пенчо Ковачев, «Народний улюбленець Ґеоргі Парцалєв та прокляття гомосексуальності в Народній Республіці Болгарія». Софія: Видавництво «Труд», 2018. ISBN 9789543985715 Ґеоргі Тошев, «Ґеоргі Парцалєв — Гамлет Левського». Софія: Книгоманія, 2020. ISBN 9786191952588.

Посилання

Від і до Ґеоргі Парцалєва в Об'єднаному каталозі NALIS — Національний каталог академічних бібліотек Болгарії ((en)) ((ru)) Ґеоргі Парцалєв на КіноПоіск ((ru)) Ґеоргі Парцалєв у кінотеатрі «У кадрі: Файл сміху» (2020)

Джерела