Когнітивні процеси — сукупність психічних процесів, за допомогою яких людина отримує, обробляє, зберігає та використовує інформацію про навколишній світ і саму себе. Вони забезпечують пізнання, формування знань, прийняття рішень та регуляцію поведінки. Досліджуються в межах когнітивної психології, нейропсихології, когнітивної науки та суміжних дисциплін.
Історія дослідження Експериментальні дослідження пам’яті започаткував Герман Еббінгауз наприкінці XIX століття.Ebbinghaus, H. (1885). Über das Gedächtnis. Leipzig: Duncker & Humblot. Значний внесок у теорію когнітивного розвитку зробив Жан Піаже, який розробив концепцію стадій інтелектуального розвитку дитини.Piaget, J. (1952). The Origins of Intelligence in Children. New York: International Universities Press.
У середині ХХ століття відбулася так звана «когнітивна революція», що ознаменувала перехід від біхевіористського підходу до вивчення внутрішніх психічних процесів. Важливу роль у становленні когнітивної психології відіграв Ульрік Найссер, який увів відповідний термін.Neisser, U. (1967). Cognitive Psychology. New York: Appleton-Century-Crofts.
Основні когнітивні процеси До базових когнітивних процесів належать:
Сприйняття — організація та інтерпретація сенсорної інформації. Увага — вибіркова концентрація на певних стимулах. Пам’ять — кодування, збереження та відтворення інформації. Мислення — формування понять, суджень, умовиводів і розв’язання проблем. Мова — система символів для формування та передавання значень. Уява — створення нових образів і сценаріїв. Прийняття рішень — вибір альтернатив на основі оцінки інформації.
Нейробіологічні основи Когнітивні процеси пов’язані з діяльністю різних структур головного мозку, зокрема префронтальної кори (виконавчі функції), гіпокампа (довготривала пам’ять), тім’яних і скроневих часток. Сучасні дослідження здійснюються за допомогою методів функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI) та електроенцефалографії (EEG).Gazzaniga, M., Ivry, R., Mangun, G. (2018). Cognitive Neuroscience: The Biology of the Mind. New York: W. W. Norton.
Теоретичні підходи Інформаційно-процесуальна модель — розглядає мислення як систему обробки інформації. Конструктивізм — знання формується в активній взаємодії суб’єкта із середовищем (Піаже). Соціокультурний підхід — підкреслює роль мови й соціальної взаємодії в розвитку мислення (див. Лев Виготський). Конекціонізм — моделювання когнітивних процесів за допомогою нейронних мереж.
Метакогніція Метакогніція — усвідомлення й контроль власних когнітивних процесів («мислення про мислення»). Поняття введене Джоном Флавеллом у 1970-х роках.Flavell, J. H. (1979). Metacognition and cognitive monitoring. American Psychologist, 34(10), 906–911.
Прикладне значення Дослідження когнітивних процесів застосовуються в освіті, клінічній психології, нейрореабілітації, штучному інтелекті, ергономіці та аналізі інформаційних впливів.
Див. також Когнітивна психологія Когнітивна наука Нейропсихологія Психологія
Примітки
Література Anderson, J. R. (2020). Cognitive Psychology and Its Implications. New York: Worth. Baddeley, A. (1992). Working memory. Science, 255(5044), 556–559. Goldstein, E. B. (2019). Cognitive Psychology: Connecting Mind, Research, and Everyday Experience. Cengage Learning.