«Альберто Гульєльмотті» () — військовий корабель, великий підводний човен типу «Брін» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. Він був названий на честь отця Альберто Гульєльмотті, відомого італійського теолога, історика та дослідника історії італійського флоту.

Підводний човен «Альберто Гульєльмотті» закладений 3 грудня 1936 року на верфі компанії Cantieri navali Tosi di Taranto в Таранто. 11 вересня 1938 року він був спущений на воду, а 12 жовтня 1938 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби Після введення в експлуатацію човен «Гульєльмотті» разом з «Бріном», «Архімедом», «Торрічеллі» та «Гальвані», а також старими «Галілео Галілеєм» та «Галілео Феррарі» увійшов до складу 44-ї ескадри, що базувалася в Таранто. Протягом 1939 року «Галілео Галілей» та «Галілео Феррарі» перевели до інших підрозділів, а 44-ту ескадру перейменовано на 41-шу ескадру.

З 21 по 29 червня 1939 року «Гульєльмотті» здійснив навчальний похід з Неаполя до Лісабона під командуванням капітана Фолько Бонамічі. Його завданням було дослідити умови в Гібралтарській протоці, провести експерименти з перекиданням до Атлантики та оптимізувати час та характеристики навігації. 3 липня човен вийшов у зворотну подорож та 8 липня 1939 року повернувся до Неаполя. У наступні місяці екіпаж проходив інтенсивну підготовку та виконував вправи.

У 1940 році «Ґульєльмотті» перевели до 81-ї ескадри (VIII група підводних човнів), що базувалася в порту Массава на Червоному морі. Першою місією було повернення людей з ПЧ «Макалле», які опинилися на безлюдному острові Барр-Муса-Хебір після того, як їхній підводний човен сів на мілину поблизу суданського порту Суакін та був затоплений. «Ґульєльмотті» покинув Массаву 21 червня 1940 року, наступного дня о 12:45 забрав усіх 21 чоловіка, а потім повернувся до Массави.

26 липня 1940 року човен разом з есмінцями «Чезаре Баттісті» та «Франческо Нулло» відправили на пошуки двох грецьких або, за іншими джерелами, британського торговця, про яких повідомлялося, що вони йшли з Суеця та прямували на південь, але судно так і не було знайдено. 31 липня «Ґульєльмотті» повернувся до Массави.

3 березня 1941 року «Гульєльмотті» вийшов у відкрите море разом з «Аркімеде» і попрямував до Бордо, на італійську базу BETASOM в окупованій частині Франції. Обігнувши Африку, заправивши й поповнивши запаси німецьким танкером Northmark на своєму шляху, 6 травня 1941 року човен прибув до Бордо. Загалом за 64 доби «Гульєльмотті» подолав понад 12 700 миль (23 500 км).

Див. також USS Redfish (SS-395) Vengeur (Q137) С-56 (підводний човен СРСР) HMS P32 (1940) I-56 HNoMS B-5

Примітки Виноски

Джерела

Посилання R. Smg. Guglielmotti

Література Chesneau, Roger, ed. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships 1922—1946. Greenwich, UK: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7. Erminio Bagnasco, Maurizio Brescia, I sommergibili italiani 1940—1943 — Parte 2ª, in Storia Militare Dossier, n. 12, gennaio-febbraio 2014. Giorgerini, Giorgio (2002). Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini ad oggi (Second ed.). Mondadori. ISBN 88-04-50537-0.