Мод Полін Карпелес (; , Лондон — , там же) — британська збирачка народних пісень та вчителька танців. Кавалер Ордена Британської імперії
Ранні роки і освіта Народилася 1885 року на Ланкастер-Гейт у Бейсвотері, Лондон. Була третьою з п'яти дітей. Її батько, Джозеф Ніколаус Карпелес, був німецьким іммігрантом, який народився в Гамбурзі і 1881 року отримав британське громадянство. Він працював торговцем чаєм і біржовим маклером. Її мати, Емілі Карпелес (до шлюбу Рафаель), народилася в Лондоні. Батьків були євреями, але нерелігійними. Сім'я переїхала на Вестборн-Террас, Паддінгтон, коли їй було приблизно десять років. Як і її сестри, Карпелес навчалася в школі-інтернаті в Танбрідж-Веллс, де опанувала гру на скрипці та фортепіано, а також вивчала німецьку мову. 1906 року провела шість місяців у Вищій школі музики в Берліні, де брала уроки гри на фортепіано і відвідувала концерти.
Волонтерська робота Після повернення до Англії працювала волонтеркою в Асоціації допомоги дітям з інвалідністю. Три-чотири дні на тиждень вона навідувала сім'ї з дітьми в Іст-Гемі та Баркінгу і допомагала з візитом до лікарень та надавала підтримку в розвитку.
Гільдія гри Раз на тиждень Карпелес волонтерила в Гільдії гри у Кеннінг-Тауні. Заснована робітницями поселення Бермондсі, гільдія мала на меті навчати дівчат «енергійним веселим танцям для розважальних й освітніх цілей». За словами засновниці Грейс Кіммінс, пісні та танці «веселої Англії» допомогли б протидіяти негативному впливу урбанізації. Навички гри на фортепіано Карпелес були корисними у викладанні музики та руху, і за деякий час приєдналася і її молодша сестра. Приблизно в цей час Карпелес також стала членкою Товариства Фабіана.
Навчання у Сесіла Шарпа
У травні 1909 року Мод і Гелен Карпелеси вирушили на Шекспірівський фестиваль у Стратфорді-апон-Ейвоні, де проходили змагання з народних танців. Там разом з Мері Ніл зустріли Сесіла Шарпа, який був суддею на конкурсі, Шарп працював з Ніл і клубом «Есперанс», навчаючи танцю морріс та народним пісням дівчат, які працювали в кравецькій справі в Лондоні, і мала значний успіх. Сестер Карпелес «миттєво зачарував» стиль народних танців, який вони побачили на фестивалі. З вересня вони навчалися у Шарпа у Школі танця морріса в Політехнічному інституті Челсі. Вони маали на меті навчати танців дітей у Кеннінг-Тауні.
Співпраця з Шарпом
Англійське товариство народного танцю 1910 року сестри Карпелес створили неформальний Клуб народного танцю разом із групою дівчат, які щотижня репетирували в будинку їхніх батьків. 3 квітня 1911 року вони провели збір коштів для Асоціації дітей з інвалідністю на Бейкер-стріт у Лондоні. Клуб народного танцю залучив родичів чоловіків до танців і виступив перед аудиторією з 500 осіб. Сесіл Шарп прочитав лекцію, а співала контральто Метті Кей. Захід добре сприйняли і їм вдалося зібрати разючі 60 фунтів стерлінгів.
Популярність Клубу народного танцю швидко зростала, оскільки Мод Карпелес та її танцюристи почали частіше виступати на публіці, а Шарп подорожував країною, щоб пропагувати народні танці. Мод та Гелен Карпелес незабаром викладали танці морріс, танець меча та кантрі по п'ять годин на день. Того літа на Шекспірівському фестивалі Клуб народного танцю щотижня давав вистави в садах Меморіального театру. Після публічних зборів у грудні 1911 року клуб розформували, щоб утворити нову національну організацію — Англійське товариство народного танцю. Гелен стала почесним секретарем товариства, Мод обіймала цю посаду у 1922—1930 роках.
Помічниця Шарпа 1913 року Мод Карпелес почала працювати на Шарпа його особистим секретарем після того, як у нього розвинувся неврит у правому лікті. Спочатку вона писала його листи від руки, але швидко навчилася друкувати на машинці та стенографувати. У травні 1914 року брала участь у постановці Гарлі Гранвілл-Баркер «Сон літньої ночі» в театрі «Савой», в якій звучали народна музика та танці. Шарп аранжував музику та хореографію, а Карпелес навчала танцюристів.
Після того як дружина Шарпа, Констанс, перенесла хворобу, 1915 року Карпелес переїхала до них. Шарп називав її «вірною Мод». Під час їхніх численних спільних подорожей Шарп представляв її як свою «названу дочку». Вона продовжувала тісно співпрацювати з ним до його смерті у 1924 році.
Робота в Америці З початком Першої світової війни діяльність з народних танців призупинили і Шарп вирішив шукати роботу в США, щоб утримувати свою сім'ю. Влітку 1915 року Мод Карпелес вперше супроводжувала його до США. Вона була однією з трьох британських вчительок, які допомагали Шарпу в літній школі, якою він керував у штаті Мен. Під час цієї поїздки Шарп зустрівся з Олів Дейм Кемпбелл, яка поділилася своєю колекцією з 200 балад, зібраних в Аппалачах, надихнувши Шарпа розпочати власну експедицію.
Аппалацькі народні пісні У 1916—1918 роках Карпелес допомогла Шарпу збирати англо-американські пісні в Південних Аппалачах. В експедиції вони відвідали 281 співака, переважно у віддалених і важкодоступних місцях. Карпелес записувала слова пісень, а Шарп — мелодії. Вони зібрали 1612 мелодій, що представляють 500 різних пісень, від 281 співака. Вони також «відкрили» кантрі-танець, який зараз називається «біговий сет».
З липня по вересень 1916 року вони провели дев'ять тижнів у окрузі Медісон, штат Північна Кароліна. Спочатку Шарпа та Карпелес супроводжував Джон К. Кемпбелл, який познайомив їх із численними ключовими контактами та співаками, зокрема з Едіт Фіш, вчителькою пресвітеріанської місіонерської школи, яка сама була збирачкою пісень.
Повоєнні проєкти в Англії У День перемир'я Карпелес і Шарп були в Клівленді, штат Огайо. За місяць вони скасували всі подальші виступи та вирушили додому в Англію. З 1919 року Карпелес і Шарп займалися відродженням Англійського товариства народного танцю. Вони багато подорожували, відновили багато своїх попередніх занять, а також здійснювали польові експедиції. У вересні 1922 року Карпелес і Шарп зібрали танці морріс та народні пісні в 45 селах Мідлендса. 1923 року товариство реорганізувули на рівні графств, з 43 відділеннями. Шарп, який страждав на астму, бронхіт і лихоманку, і все частіше покладався на Карпелес у виконанні численних завдань. У травні 1924 року Карпелес подорожувала з Шарпом через Торкі, Шеффілд, Кардіфф, Ньюпорт, Бат, Бірмінгем, Лінкольн, Норвіч й Ілклі. Шарп поїхав як суддя на триденні змагання, але в дорозі йому стало зле, тому Карпелес замінила його. Під час їхньої поїздки назад до Лондона у Шарпа стався напад. Якийсь час він був напівпритомним і мирно помер 23 червня 1924 року.
Літературний виконавець заповіту Карпелес стала літературною виконавицею заповіту Шарпа після його смерті та вела судові тяжби щодо спадщини його збірок. Пізніше виник конфлікт з Англійським товариством народного танцю та пісні щодо питання авторського права. Критики вважали її твердження про авторське право іронічним, враховуючи, що пісні вільно поширювалися людьми.
Польові роботи в Ньюфаундленді У 1929—1930 року близько 14 тижнів вона збирала пісні. 1934 року опублікувала свою збірку «Folk Songs from Newfoundland»Karpeles, Maud, "Folk Songs From Newfoundland, Faber and Faber, London 1971.
Пізніше життя 1932 року Англійське товариство народного танцю об'єдналося з Товариством народної пісні в Англійське товариство народного танцю та пісні. 1932 році товариство обрало Карпелеса до своєї Ради художнього контролю, разом з Дугласом Кеннеді та Ральфом Воном Вільямсом. Пізніше Кеннеді відзначив Карпелес за те, що не дала закритися товариству у той період.
Вона продовжувала редагувати рукописи Шарпа та була частим організатором міжнародних фестивалів. 1935 року організувала Міжнародний фестиваль та конференцію народного танцю в Лондоні. Захід мав успіх і допоміг підвищити міжнародну популярність Карпелес. 1936 року поїхала до Югославії, щоб подивитися танці; команда не змогла відвідати фестиваль роком раніше через високі витрати.
1950 року, а потім знову 1955 року, вона повернулася до Аппалачів гір (у 65 та 70 років). Цього разу вона їздила з важким котушковим записувальним пристроєм і записувала співаків для BBC. Деякі люди згадували першу зустріч з Шарпом. Карпелес сприяла запису уельського фолкспівака Філа Таннера.
Робота з біженцями Під час Другої світової війни допомагала музикантам-біженцям та Червоному Хресту. 1962 році біженці з Трістан-да-Куньї прибули до Великої Британії. Карпелес відвідала їх та записала їхні танці.
Публікації «English Folk Song: Some Conclusions» Сесіл Шарп вважалася класикою на тему народної пісні. Карпелес додала матеріал до другого, третього та четвертого видань.
Ушанування 1961 року нагороджена Орденом Британської імперії за заслуги перед народною музикою. Отримала два почесні ступені: від Університету Лаваля в Квебеку (1961) та Меморіального університету Ньюфаундленду (1970).
Смерть і спадщина Померла 1976 року. 2000 року Англійське товариство народного танцю та пісні видало набір з 55 колекційних карток з «кінеографом», присвячені героям відродження народної пісні. У кінеографі зображено танець морріс у виконанні Сесіла Шарпа, Мод та Гелен Карпелесів. Цю котушку кінори також можна побачити на DVD «Here's a Health to the Barley Mow: A Century of Folk Customs and Ancient Rural Games», випущеному 2011 року Британським інститутом кіномистецтва та EFDSS, і також на YouTube. Меморіальна бібліотека Вона Вільямса в будинку Сесіла Шарпа зберігає її неопубліковані документи та щоденники.
Бібліографія Мод Карпелес
«The Lancashire Morris Dance, containing a description of the Royton Morris Dance, collected and edited by Maud Karpeles» (London: Novello & Company) (1930) «Twelve Traditional Country Dances» (1931/1956 London: Novello and Co for the English Folk Dance Society) «The Abram Morris Dance» (Journal of English Folk Dance and Song Society) (1932) «Folk Songs From Newfoundland» (1934) «A Report on Visits to the Tristan Da Cunha Islanders» (Journal of English Folk Dance and Song Society) (1962) «Cecil Sharp: His Life and Work» (1967) «Folk Songs from Newfoundland» (1971 Faber and Faber) «An Introduction to English Folk Song» (1973)
Мод Карпелес та Лоїс Блейк (ілюстрації Роланда А. Бірда)
«Dances of England & Wales» (1950)
А. Г. Фокс Стренджвейс і Мод Карпелес
«Cecil Sharp» (1933 1st ed) (1955 2nd ed) (1967 3rd ed)
Під редакцією Мод Карпелес
«English Folk Songs from the Southern Appalachians. Collected by Cecil J. Sharp» (2 volumes, 1932. London: Oxford University Press) «Folk Songs of Europe» (1964. New York: Oak Publications) «Cecil Sharp's Collection of English Folk Songs Vol 1 & 2» (1974) «The Crystal Spring» (1975) (This is a selection from the 2 vols of «English Folk Songs» 1974)
Сесіл Шарп
«English Folk-Song: Some Conclusions» (preface by Maud Karpeles in 2nd ed 1936) «English Folk-Song: Some Conclusions» (edited by Maud Karpeles in 3rd ed 1954 and 4th ed 1965) «Eighty English Folk Songs from the southern Appalachians collected by Cecil Sharp and Maud Karpeles» (1968 Faber & Faber) (Piano accompaniments by Benjamin Britten)
Сесіл Шарп і Мод Карпелес
«80 Appalachian Folk Songs» (1983)
Кеннет С. Гольдштейн і Ніл В. Розенберг (редактори)
«Folklore Studies in Honour of Herbert Halpert: a Festschrift» (St John's 1980): (містить розділ Керол Гендерсон Карпентер «Forty Years Later: Maud Karpeles in Newfoundland»)
Доктор Полін Олдерман
«The Journal of the International Congress on Women in Music» (червень 1985): (містить статтю «Four Generations of Women in Musicology». Мод класифікується як представниця «другого покоління»).
Примітки
Посилання