Стівен Роу Бредлі (; 20 лютого 1754 — 9 грудня 1830) — американський юрист, суддя та політик. Він обіймав посаду сенатора США від штату Вермонт, а також був тимчасовим президентом Сенату США на початку XIX століття.

Ранні роки Бредлі народився 20 лютого 1754 року в частині міста Воллінгфорд, яка нині відома як Чешир.Franklin Bowditch Dexter, Biographical Sketches of the Graduates of Yale College: May 1763-July 1778 with Annuals of the College History, Vol. III (Henry Holt & Co.: 1903), pp. 549-52. Він був сином Мозеса та Мері (до шлюбу Роу) Бредлі. Його дід, Стівен Бредлі, був срібних справ майстром у Нью-Гейвені та одним із шести братів, які служили в кавалерії Кромвеля («Ironsides»), перш ніж емігрувати до Америки.

У 1775 році Бредлі закінчив Єльський коледж.

Після завершення навчання Бредлі отримав звання капітана ополчення штату Коннектикут і згодом підвищився до майора. Він командував добровольчим загоном із Чешира і в грудні 1776 року обіймав посаду ад'ютанта. Пізніше був призначений венду-мастером (аукціоністом конфіскованого майна ворогів і лоялістів) та квартирмейстером, а згодом служив ад'ютантом при генералові Вустері під час британського нападу на Денбері 27 квітня 1777 року, коли Вустер зазнав смертельного поранення. Після цієї битви Бредлі подав у відставку зі служби.

У 1778 році він здобув ступінь магістра мистецтв у Єльському університеті. У 1779 році переїхав до міста Вестмінстер, де вивчав право під керівництвом Таппінга Ріва, засновника Юридичної школи Літчфілда. Того ж року Бредлі був допущений до адвокатської практики й розпочав юридичну діяльність у Вестмінстері, ставши однією з помітних постатей міста. У жовтні 1779 року законодавчі збори обрали його одним із п'яти представників (агентів) штату Vermont до United States Congress. На початку 1780 року він написав трактат під назвою «Звернення Вермонту до чесного й неупередженого світу» (), у якому захищав право Вермонту на незалежність від конкуруючих претензій з боку штатів Нью-Йорк, Нью-Гемпшир та Массачусетс.

Політична кар'єра У червні 1780 року Стівен Бредлі був призначений державним прокурором округу Камберленд (Вермонт). Він обіймав посади реєстратора у справах заповіту та міського клерка, а у 1783 році служив окружним суддею. Упродовж семи років у 1780-х роках він був членом Палати представників Вермонту. У 1785 році Бредлі обіймав посаду спікера Палати представників Вермонту.

Бредлі також продовжував отримувати нові призначення у складі міліції. У серпні 1780 року він був призначений першим лейтенантом, а вже в жовтні того ж року підвищений до полковника та став командиром 1-го полку. Згодом він отримав звання бригадного генерала й очолив 8-му бригаду, на цій посаді служив до 1791 року.

Стівен Бредлі упродовж 1780-х років обіймав посаду судді Верховного суду штату Вермонт, а у 1788 році — судді Верховного суду Вермонту. Він відіграв важливу роль у врегулюванні прикордонних суперечок між Вермонтом і штатом Нью-Гемпшир. 4 березня 1791 року Вермонт увійшов до складу Сполучених Штатів Америки. Бредлі разом із Мозесом Робінсоном були обрані законодавчими зборами штату першими сенаторами, які представляли Вермонт у Сенаті США. У 1791 році він вступив на посаду сенатора Сполучених Штатів і підтримував опозиційну до адміністрації політичну фракцію. Зазнавши поразки на виборах 1794 року, Бредлі повернувся до Вестмінстера, де продовжив активну діяльність у сфері права та місцевої політики, зокрема працював у міській раді.

У 1800 році Бредлі намагався повернутися до Сенату США, однак зазнав поразки від чинного сенатора Елайджа Пейна. Проте наступного року, після того як Пейн пішов у відставку у зв'язку з призначенням на посаду судді, Бредлі знову висунув свою кандидатуру на вакантне місце і переміг Вільяма Чемберлена. З кінця 1801 року до майже кінця 1802 року він обіймав посаду тимчасового президента Сенату США (President pro tempore). Після переобрання у 1807 році Бредлі ще раз виконував обов'язки головуючого в Сенаті протягом кількох тижнів у 1808—1809 роках.

Бредлі вважається автором Дванадцятої поправки до Конституції США (), яку Конгрес ухвалив у 1803 році, а ратифіковано її було в 1804 році. Хоча він належав до Демократично-республіканської партії, Бредлі виступав проти війни 1812 року.

Після завершення сенаторських повноважень у 1813 році він відійшов від політичної діяльності та повернувся до Вестмінстера (Вермонт). Там він прожив п'ять років, а у 1818 році переїхав до Волпоула, штат Нью-Гемпшир, де мешкав до кінця свого життя. Його будинок у Волпоулі внесений до Національного реєстру історичних місць США ().

Смерть Стівен Бредлі помер у місті Волпоул, округ Чешир, штат Нью-Гемпшир, 9 грудня 1830 року у віці 76 років і 292 днів. Його тіло було перевезено до Вестмінстера, штат Вермонт, де його поховали на Вестмінстерському цвинтарі.

Особисте життя Бредлі був відомий як розумна й ексцентрична людина, а також як талановитий юрист і оратор. 1 вересня 1800 року його було обрано феллоу (членом ради) Middlebury College, і цю посаду він обіймав до кінця свого життя. Коледж Мідделбері та Дартмутський коледж присвоїли йому почесний науковий ступінь доктора права (LL.D.).

Бредлі одружився з Мераб Атвотер 16 травня 1780 року. Після її смерті він одружився вдруге з Ґрацією Танкфул Тейлор 12 квітня 1789 року. Третій шлюб відбувся 18 вересня 1803 року з Беліндою Віллард. Він мав п'ятьох дітей та понад дванадцять онуків. Три його доньки одружилися з відомими людьми, серед яких був Самуїл Тюдор. Його син Вільям Цзар Бредлі також займався політикою і неодноразово обирався до Конгресу США.

Примітки