Next to Normal — американський рок-мюзикл 2008 року, автор сценарію та текстів пісень — Брайан Йоркі, автор музики — Том Кітт. У центрі сюжету — Діана Ґудман, мати з передмістя, яка бореться з важким біполярним розладом, одночасно справляючись із горем через втрату свого підлітка-сина Ґейба. Як зазначено в одному із описів, мюзикл розповідає про «майже звичайну сім'ю з передмістя», яка змушена боротись із давно похованою таємницею і шукати допомогу, щоб «зберегти розум і сім'ю». До складу сім'ї входять чоловік Діани Ден і підліток-дочка Наталі, а більша частина історії розгортається в їхньому будинку в Нью-Джерсі та кабінеті психіатра. Діана бачить галюцинації зі своїм померлим сином Ґейбом (ніхто інший його не бачить) і бореться з непередбачуваною поведінкою та ліками. У двох актах мюзикл зображує її лікування (разом із шоковою терапією), її емоційні злети та падіння, а також болісний шлях сім'ї до прийняття. На початку вистави ми дізнаємося — як зазначають критики — що син Діани Ґейб «помер багато років тому» і що його смерть «викликала симптоми, які призвели до біполярного розладу Діани». Музика (яку часто описують як «рок-мюзикл») і сценарій висвітлюють теми психічних захворювань, горя, самогубства та їхнього впливу на сімейне життя.

Перед дебютом на Бродвеї мюзикл «Next to Normal» був кілька разів показаний у рамках майстер-класів, отримав премію Outer Critics Circle Award за найкращу нову музику та номінації на премію Drama Desk Awards у категоріях «Найкраща актриса» (Аліса Ріплі) та «Найкраща музика». Після показу на Бродвеї мюзикл був представлений з листопада 2008 року по січень 2009 року на сцені Arena Stage, коли театр тимчасово перебував у Вірджинії.

Мюзикл дебютував на Бродвеї в квітні 2009 року. Того року він був номінований на одинадцять премій Tony Awards і виграв три: за найкращу оригінальну музику, найкращу оркестровку та найкращу жіночу роль у мюзиклі для Еліс Ріплі. Він також виграв Пулітцерівську премію 2010 року за драму, ставши восьмим мюзиклом в історії, який отримав цю нагороду. Присуджуючи премію Кітту і Йоркі, Пулітцерівський комітет назвав шоу «потужним рок-мюзиклом, який бореться з психічними захворюваннями в передміській родині і розширює тематику мюзиклів».

Перше турне по США розпочалося в листопаді 2010 року, де Еліс Ріплі повторила свою роль з Бродвею; турне завершилося в липні 2011 року. Бродвейська постановка завершилася 16 січня 2011 року після 20 попередніх показів і 734 регулярних вистав. Було здійснено численні міжнародні постановки.

Сюжет

Акт 1 Діана Ґудман, мати з передмістя, яка страждає на біполярний розлад, чекає на повернення додому свого підлітка-сина, який порушив комендантську годину. Дочка Діани, Наталі, також не спить і виконує домашнє завдання. Син повертається додому, чоловік Діани, Ден, прокидається, і сім'я готується до нового дня, поки Діана, дезорієнтована, готує бутерброди на всіх поверхнях кухні, навіть на підлозі (пісня «Just Another Day»).

Наталі, піаністка, яка мріє вступити до Єльської школи мистецтв, скаржиться на стрес, пов'язаний з необхідністю бути надто успішною, під час репетиції до майбутнього концерту в шкільному музичному кабінеті. Вона зустрічає свого однокласника Генрі, і вони зближуються завдяки спільній любові до музики («Everything Else»). Діана регулярно відвідує свого психіатра доктора Файна, який призначає їй низку ліків для лікування біполярного розладу, які викликають неприємні побічні ефекти. Ден, чекаючи в машині, сумує за своїм нинішнім життям і стосунками з Діаною. Коли Діана каже, що нові ліки роблять її байдужою і беземоційною, доктор Файн оголошує її стабільною («Who's Crazy?/My Psychopharmacologist and I»).

Генрі зізнається Наталі у почуттях, і вони починають стосунки («Perfect for You»). Діана сумує за всім спектром емоцій, які вона колись відчувала, і за підтримки сина викидає свої ліки («I Miss the Mountains»). Генрі приєднується до родини за вечерею («It's Gonna Be Good»), але коли Діана приносить торт на 18-річчя сина Ґейба, Ден м'яко нагадує їй, що він помер у дитинстві, а її бачення його є оманою («He's Not Here»). Діана зізнається Дену, що перестала приймати ліки, і каже йому, що він ніколи не зрозуміє її біль. Ден благає її допомогти йому зрозуміти, але бачення Діани про її сина з'являється знову, і вона біжить до нього («You Don't Know»/«I Am the One»). Наталі скаржиться Генрі на прихильність Діани до її первістка і їхні напружені стосунки («Superboy and the Invisible Girl»).

Діана відвідує нового психіатра, доктора Меддена, який погоджується почати з розмовної терапії. Її син Ґейб знову з'являється і підтверджує свій контроль над життям Діани; її марення турбують її, але вона також відчуває заспокоєння від його присутності («I'm Alive»). Пізніше Діана пробує гіпнотерапію з доктором Медденом; вона розповідає про смерть свого сина і свої стосунки з Наталі, зізнаючись, що вона народила Наталі, як заміну синові, і що Діана не змогла тримати її на руках в лікарні. Водночас Наталі псує свій фортепіанний концерт, коли розуміє, що її батьків там немає («Make Up Your Mind/Catch Me I'm Falling»). Доктор Медден заохочує Діану почати позбавлятися речей сина, і вона бачить ще одне марення про нього («I Dreamed a Dance»). Це марення говорить Діані, що єдиний спосіб, яким вони можуть знову бути разом, — це її смерть, і вона намагається покінчити життя самогубством («There's a World»).

Діана виживає після спроби самогубства, і доктор Медден повідомляє Дена, що через тяжкість стану Діани електросудомна терапія є одним з останніх варіантів лікування, що залишилися. Ден згадує їхні стосунки і те, як він підтримував її у всіх ситуаціях («I've Been»), а Діана обурена пропозицією пройти ЕКТ («Didn't I See This Movie?»). Ден переконує Діану, що лікування — це шанс повернутися до нормального життя, і вона неохоче погоджується («A Light in the Dark»).

Акт 2 Діана проходить курс електрошокової терапії, а Наталі експериментує з наркотиками і часто відвідує клуби. У них обох виникають спільні галюцинації («Wish I Were Here»). Коли Діана покидає лікарню, вона зізнається, що втратила пам'ять про останні 19 років, зокрема про свого сина. Ден залишається оптимістом і вірить, що її пам'ять повернеться, а Наталі засмучена тим, що мати погодилася на лікування («Song of Forgetting»). Генрі, стурбований вживанням Наталі наркотиків і її саморуйнуванням, запрошує її на шкільний бал, але вона відмовляється («Hey #1»).

Доктор Медден запевняє Дена, що втрата пам'яті Діани внаслідок ЕКТ є нормальним явищем. Ден вагається, чи нагадувати їй про їхнього покійного сина, оскільки її психічне захворювання вперше проявилося після травми, спричиненої його смертю («Seconds and Years»). Родина переглядає старі фотоальбоми, щоб поновити пам'ять Діани, не згадуючи про їхнього первістка («Better Than Before»). Діані здається, що вона забула щось дуже важливе («Aftershocks»). Генрі знову запрошує Наталі на танці, і вона знову відмовляється, хоча він каже, що заїде за нею ввечері, на випадок, якщо вона передумає («Hey #2»).

Під час наступного візиту Діана каже доктору Меддену, що знає, що є щось важливе з її минулого, чого вона все ще не може згадати. Доктор Медден, не знаючи, що Ден приховував це від неї, випадково розкриває існування її померлого сина («You Don't Know (Reprise)»). Діана повертається додому і знаходить музичну скриньку свого сина, а Ден неохоче нагадує їй про обставини його смерті у віці 8 місяців від закупорки кишечника, яку ніхто з лікарів не помітив («How Could I Ever Forget?»), але збентежена Діана каже, що пам'ятає його підлітком, оскільки бачила його в мареннях. Пара свариться через наполягання Дена, щоб вона пройшла ще кілька сеансів електрошокової терапії, і його відмову назвати їй ім'я їхнього сина («It's Gonna Be Good (Reprise)»).

Діана запитує Дена, чому він залишається з нею, незважаючи на все, через що він пройшов через її хворобу. Він нагадує їй про обіцянки, які він дав, коли вони одружилися, і обіцяє, що буде відданий їй незважаючи ні на що. Генрі, який чекає, щоб відвести Наталі на танці, обіцяє їй те саме («Why Stay?/A Promise»), і вона погоджується піти з ним. Знову з'являється образ сина Діани («I'm Alive (Reprise)») і страхає її, кажучи, що лікарі її обдурили.

Діана відвідує доктора Меддена, розчарована тим, що роки лікування не допомогли їй, і сумнівається, чи можна взагалі вилікувати її горе через смерть сина («The Break»). Доктор Медден даремно благає її продовжити лікування («Make Up Your Mind/Catch Me I'm Falling (Reprise)»), але вона йде. Діана і Наталі відверто розмовляють, відзначаючи свою схожість («Maybe (Next to Normal)»). Діана відвозить Наталі на танці, де вона зізнається Генрі, як боїться, що буде боротися з психічним здоров'ям так само, як її мати. Генрі обіцяє, що буде поруч з нею, незалежно від того, що трапиться в майбутньому («Hey #3/Perfect for You (Reprise)»).

Діана повертається додому і каже Дену, що хоч вона його кохає, але йде, бо їм обом потрібно самостійно оплакувати свого сина («So Anyway»). Після того, як вона йде, розбитий горем Ден нарешті визнає присутність свого покійного сина. Вперше і єдиний раз у виставі сина Дена і Діани називають по імені: Ґейб («I Am the One (Reprise)»).

Наталі повертається додому з танців і виявляє, що її мати пішла, а батько сидить у темряві. Вона вмикає лампу і каже Дену: «Нам потрібно світло». Наталі продовжує стосунки з Генрі, а Діана тимчасово переїжджає до своїх батьків. Доктор Медден рекомендує Дену іншого психіатра, щоб той міг почати свій власний шлях скорботи за смертю Ґейба. Актори, зокрема Ґейб, визнають, що рухатися вперед важко, але сподіваються, що вони пристосуються до змін у своєму житті («Light»).

Персонажі Примітка: Ці описи взяті з розділу «Персонажі» сценарію.

Діана: «Мати з передмістя. Гостра на язик. Має марення, страждає на біполярну депресію. Тридцять-сорок років». Ґейб: «Син Діани, який помер у дитинстві. Він повертається до неї примарою-підлітком». Ден: «Чоловік Діани. Привабливий. Щирий. Постійний. Втомлений. Тридцять-сорок років». Наталі: «Дочка Діани. Шістнадцять років, намагається бути ідеальною. Не дуже добре виходить». Генрі: «Музикант. Романтик. Наркоман. Ледар. Філософ-король. Сімнадцять років». Доктор Медден: «Молодий, але без віку. Впевнений у собі. Рок-зірка». Доктор Файн: «Психофармаколог».

Музика Примітка: Назви пісень не вказані в програмі.

2008 рік, поза Бродвеєм

Акт 1 «Prelude» — Orchestra «Preprise — Let There Be Light» — Ден, Наталі, Діана «Just Another Day» — Діана, Наталі, Ґейб, Ден «Perfect» — Наталі «More… And More… And More» — Діана, Наталі, Ґейб, Генрі, доктор Мадден «The Cavalry» — Ден «Who's Crazy»/«My Psychopharmacologist and I» — Ден, доктор Файн, Діана «Perfect For You» — Генрі, Наталі «I Miss the Mountains» — Діана «It's Gonna Be Good» — Ден, Наталі, Генрі, Діана «He's Not Here» — Ден «You Don't Know» — Діана «I Am the One» — Ден, Ґейб, Діана «Superboy and the Invisible Girl» — Наталі, Діана, Ґейб «Open Your Eyes» — доктор Мадден «I'm Alive» — Ґейб «Make Up Your Mind»/«Catch Me I'm Falling» — доктор Мадден, Діана, Ден, Наталі, Ґейб, Генрі «A Good Step» — Orchestra «I Dreamed a Dance» — Діана, Ґейб «There's a World» — Ґейб «E.C.T.» — Orchestra «Didn't I See This Movie?» — Діана «A Light in the Dark» — Ден, Діана «Feeling Electric» — Діана, Ґейб, Ден, доктор Мадден, Наталі, Генрі

Акт 2 «Growing Up Unstable» — Наталі «Song of Forgetting» — Ден, Діана, Наталі «Hey #1» — Генрі, Наталі «Seconds and Years» — доктор Мадден, Ден, Діана «Getting Better» — доктор Мадден, Діана, Наталі «Aftershocks» — Ґейб «Hey #2» — Генрі, Наталі «You Don't Know» (Reprise) — Діана, доктор Мадден «Music Box» — Ґейб «How Could I Ever Forget?» — Діана, Ден «It's Gonna Be Good» (Reprise) — Ден, Діана «Why Stay?»/«A Promise» — Діана, Наталі, Ден, Генрі «I'm Alive» (Reprise) — Ґейб «The Break» — Діана «Make Up Your Mind»/«Catch Me I'm Falling» (Reprise) — доктор Мадден, Діана, Ґейб «Everything» — Діана, Наталі