Начальник Генерального штабу ( , скорочено Раматкаль — професійний керівник Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ). Нинішнім начальником Генерального штабу є генерал-лейтенант Еяль Замір, який обійняв посаду 5 березня 2025 року.
Начальник Генерального штабу призначається урядом за рекомендацією Міністра оборони на трирічний термін, який може бути продовжений лише на один рік.
У будь-який момент часу начальник Генерального штабу є єдиним діючим офіцером, який має найвище звання в Армії оборони Ізраїлю, рав алуф, (що зазвичай перекладається на англійську як генерал-лейтенант, тризіркове звання. Єдиним винятком із цього правила стався період війни Судного дня, коли колишнього начальника Генерального штабу Хаїма Бар-Лева, який був членом кабінету міністрів на початку та під час війни, було звільнено з відставки та призначено начальником Південного командування. Протягом короткого періоду він і начальник Генерального штабу Давид Ельазар перебували на дійсній службі в званні рав алуфа.
Історія Роль начальника Генерального штабу почалася з організації Хагана, де вона була названа на честь керівника генерального штабу Хагани. Зі створенням Армії оборони Ізраїлю, начальник оборони та начальник штабу на чолі з Яковом Дорі були перетворені на керівників Армії оборони Ізраїлю.
Начальник Генерального штабу офіційно призначається на трирічний термін, який може бути продовжений ще на один рік. Винятком був Рафаель Ейтан, термін повноважень якого було продовжено двічі, і загалом він прослужив п'ять років. З іншого боку, було кілька начальників штабів, які не допрацювали свій повний термін: Іґаель Ядін пішов у відставку через розбіжності щодо бюджету Армії оборони Ізраїлю, Мордехай Маклеф пропрацював лише один рік на його прохання, Давид Ельазар був змушений піти у відставку за рекомендаціями Комісії Агранат, яка розслідувала війну Судного дня, а Дан Халуц пішов у відставку через критику Другої ліванської війни. Також два керівники апаратів відмовилися від частини продовження терміну своїх повноважень: Амнон Ліпкін-Шахак хотів завершити свій термін в середині четвертого року через бажання перейти в політику та балотуватися на посаду прем'єр-міністра. Хаїм Ласков попросив не служити четвертий рік через свої розбіжності з Шимоном Пересом.
У 2005 році Аріель Шарон та Шауль Мофаз не продовжили термін повноважень Моше Яалона до четвертого року, протягом якого його було інтерпретовано як звільнення з огляду на протидію Яалона плану розведення сил. Щоб запобігти таким проблемам у майбутньому, і як це було зроблено для інших посад, таких як посада Президента держави, міністр оборони Амір Перец призначив генерал-майора Габі Ашкеназі у 2007 році на чотирирічний термін, тим самим усунувши невизначеність щодо додавання четвертого року. Ашкеназі порушив питання про продовження свого терміну повноважень до п'ятого року.
Після закінчення терміну повноважень начальник Генерального штабу (як і інші високопоставлені члени оборонного відомства Ізраїлю) має трирічний період очікування, перш ніж його можна буде обрати членом Кнесету, призначити міністром уряду або обрати прем'єр-міністром.
Роль начальника Генерального штабу почалася з організації Хагана, де вона була названа на честь керівника генерального штабу Хагани. Зі створенням Армії оборони Ізраїлю, начальник оборони та начальник штабу на чолі з Яковом Дорі були перетворені на керівників Армії оборони Ізраїлю.
Начальник Генерального штабу офіційно призначається на трирічний термін, який може бути продовжений ще на один рік. Винятком був Рафаель Ейтан, термін повноважень якого було продовжено двічі, і загалом він прослужив п'ять років. З іншого боку, було кілька начальників штабів, які не допрацювали свій повний термін: Іґаель Ядін пішов у відставку через розбіжності щодо бюджету Армії оборони Ізраїлю, Мордехай Маклеф пропрацював лише один рік на його прохання, Давид Ельазар був змушений піти у відставку за рекомендаціями Комісії Аграната, яка розслідувала війну Судного дня, а Дан Халуц пішов у відставку через критику Другої ліванської війни. Також два керівники апаратів відмовилися від частини продовження терміну своїх повноважень: Амнон Ліпкін-Шахак хотів завершити свій термін в середині четвертого року через бажання перейти в політику та балотуватися на посаду прем'єр-міністра. Хаїм Ласков попросив не служити четвертий рік через свої розбіжності з Шимоном Пересом.
У 2005 році Аріель Шарон та Шауль Мофаз не продовжили термін повноважень Моше Яалона до четвертого року, протягом якого його було інтерпретовано як звільнення з огляду на протидію Яалона плану розведення сил. Щоб запобігти таким проблемам у майбутньому, і як це було зроблено для інших посад, таких як посада Президента держави, міністр оборони Амір Перец призначив генерал-майора Габі Ашкеназі у 2007 році на чотирирічний термін, тим самим усунувши невизначеність щодо додавання четвертого року. Ашкеназі порушив питання про продовження свого терміну повноважень до п'ятого року.
Після закінчення терміну повноважень начальник Генерального штабу (як і інші високопоставлені члени оборонного відомства Ізраїлю) має трирічний період очікування, перш ніж його можна буде обрати членом Кнесету, призначити міністром уряду або обрати прем'єр-міністром.]
Правова позиція Посада раматкаля визначена в Основному законі про військові сили (1976), пункт третій:
Вищим командним званням у військах є звання начальника Генерального штабу Начальник Генерального штабу має бути підпорядкований уряду та міністру оборони. Начальника Генерального штабу призначає уряд за рекомендацією Міністра оборони.
Начальник Генерального штабу офіційно призначається раз на три роки, при цьому уряд часто продовжує термін повноважень до чотирьох років, а в одному випадку навіть до п'яти.
Значення З огляду на важливість Армії оборони Ізраїлю в ізраїльському суспільстві, начальник Генерального штабу є важливою публічною фігурою в Ізраїлі. Після призначення нового начальника Генерального штабу такі масові газети, як «Єдіот Ахронот» та «Ісраель Хайом», зазвичай надають своїм читачам портретні фотографії нового начальника великого масштабу. Колишні начальники Генерального штабу часто використовують свою значну посаду в політичному житті, а іноді й у бізнес-світі. Двоє начальників Генерального штабу (Іцхак Рабин та Ехуд Барак) стали прем'єр-міністрами Ізраїлю , а одинадцять інших (Ігаель Ядін, Моше Даян, Цві Цур, Хаїм Бар-Лев, Мордехай Гур, Рафаель Ейтан, Амнон Ліпкін-Шахак, Шауль Мофаз, Моше Яалон, Габі Ашкеназі та Бенні Ганц ) служили в Кнесеті. З них лише Цур не був призначений до Кабінету Міністрів.
Шість колишніх начальників Генерального штабу (Даян, Рабін, Барак, Мофаз, Яалон і Ганц) обіймали посаду міністра оборони, яку вважають однією з найвпливовіших міністерських посад у країні та безпосереднім цивільним начальником начальника Генерального штабу. Моше Даян також обіймав посаду міністра закордонних справ. Невдовзі після звільнення Дан Халуц став генеральним директором компанії-імпортера автомобілів. Ехуд Барак двічі брав перерву в політиці після поразок на переобранні та займався міжнародним бізнесом.
Примітки