Едуард-Казимир Федорович Богуцький (1860, Ковно — 10 липня 1919, Київ) — учасник польського революційного руху, судовий чиновник, дійсний статський радник. Жертва Червоного терору.

Життєпис Едуард-Казимир Богуцький народився 1860 року в Ковно, походив зі шляхти Петроковської губернії. За різними даними закінчив Вроцлавське або Варшавське реальне училище. Вищу освіту здобував у Харківському ветеринарному інституті, але був відрахований 24 листопада 1882 року за участь у студентських заворушеннях. У 1884 році став вільним слухачем юридичного факультету Імператорського Харківського університету.

У квітні того ж року поїхав до Немирова, де викликав підозру місцевих жандармів в організації антидержавного молодіжного гуртка. Був обшуканий 10 травня в Немирові, при ньому було знайдено три закордонні видання та рукописи та замітки польською мовою, в яких йшлося про відродження польської нації та про польську соціал-демократичну терористичну програму. У Подільському губернському жандармському управлінні був притягнутий до дізнання за справою про створення організації, яка мала на меті відродження польської нації. Окрім Богуцького, жандарми до цієї організації, серед інших, відносили Ф. Самуйла та Ст. Цуковського. Був арештований у вересні у Харкові та утримувався під вартою з 17 вересня 1884 року до 23 квітня 1885 року. Під час слідства визнав своє знайомство з Ф. Самуйлом, Ф. Пржевальським та Ан. Довнаровичем. Був звинувачений у зберіганні та читанні видань «злочинного» змісту. Богуцького звільнили за від 4 вересня 1885 року, поставивши в покарання попереднє перебування під вартою. За ним був встановлений особово пильний нагляд університетського керівництва строком в один рік. У разі виключення з університету, за Богуцьким мав бути встановлений гласний нагляд поліції. По закінченні строку гласного нагляду, 4 вересня 1886 року він був замінений на негласний нагляд поліції із забороною мешкання у столицях.

Своє навчання Богуцький закінчив у 1888 році успішним екзаменом на звання кандидата прав. Того ж року почав працювати помічником присяжного повіреного при окружній Харківській судовій палаті. Також працював у Харківському агентстві Південноросійського Дніпровського металургійного товариства.

У 1889 році став членом Харківської громадської бібліотеки, 9 грудня 1890 року був обраний на рік кандидатом у члени правління установи. Серед його обов'язків була опіка над кабінетом читання та абонементом, зокрема він брав участь в обговоренні правлінців про можливості зробити абонемент більш дешевим. Також Богуцький листувався з редакціями польських газет для отримання безкоштовних примірників, в завдяки його діяльності бібліотека отримала 45 найменувань періодичних видань польською мовою. Ще одним напрямком діяльності у бібліотеці був пошук коштів на розвиток бібліотеки.

У 1890 році його клопотання про дозвіл проживати в столицях було задоволене. З 1891 року перебував на державній службі. Негласний нагляд поліції був припинений 23 грудня 1893 року. Надалі мешкав у Санкт-Петербурзі, Варшаві та Ченстохові. У 1913 році отримав цивільний чин дійсного статського радника, станом на 1916 рік був членом Санкт-Петербурзької судової палати. Був розстріляний 10 липня 1919 року більшовиками у Києві.

Нагороди Був відзначений нагородами: Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1905). Орден Святої Анни 2-го ступеня (1910). Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III» Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»

Примітки

Джерела