Буття 1:7 - це сьомий вірш першого розділу Книги Буття, частини оповіді про створення світу з книги Буття. У цьому вірші Бог називає новостворене день і ніч. Цей текст продовження уривку Буття 1:6. В цьому вірші описується як Бог створив твердь (небесний простір) і розділив води — частину залишив під небом (на землі), а частину розмістив над небом.
Текст І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.