Галіт Хасан-Рокем (; , Гельсінкі, Фінляндія) — професорка фольклору в Інституті єврейських досліджень Манделя при Єврейському університеті в Єрусалимі. Авторка та редакторка численних праць, зокрема співредакторка «Companion to Folklore» Wiley-Blackwell (2012). Її дослідницькі інтереси охоплюють прислів'я, фольклор та культуру Близького Сходу, а також фольклорні жанри та наративи. Також є поетесою, перекладачкою поезії та пропалестинською активісткою. Газета «Джерусалем пост» назвала її «знаною фігурою в єрусалимських інтелектуальних колах».
Ранні роки та освіта Народилася 1945 року в Гельсінкі в єврейській сім'ї з Фінляндії. У 1952—1957 роках навчалася в Гельсінській єврейській денній школі. 1957 року, у 12 років, іммігрувала з сім'єю до Ізраїлю.
Після закінчення середньої школи пройшла обов'язкову військову службу та наприкінці 1960-х років вступила до Єврейського університету в Єрусалимі. Здобувши ступінь бакалавра, взяла участь у програмі обміну на кафедрі фінської мови та порівняльної фольклористики Гельсінського університету, де навчалася у професорів Матті Куусі та Лаурі Гонко, що зміцнило її бажання стати фольклористкою. 1978 року здобула докторський ступінь в Єврейському університеті, навчаючись у професора Дова Ноя. 1984 року стала професором фольклору в Єврейському університеті.
Робота Наукові інтереси Хасан-Рокем охоплюють прислів'я, фольклор і культуру Близького Сходу, а також фольклорні жанри та наративи, зокрема фольклор у рабинській літературі. Авторка кількох значних праць, присвячених вивченню прислів'їв в Ізраїлі та прислів'їв грузинських євреїв в Ізраїлі.
У своїй роботі демонструє «свідомий фемінізм». Її міждисциплінарний підхід до фольклору, зокрема феміністичні аспекти її досліджень, часто цитується іншими авторами. Книги й інші праці Хасан-Рокем опубліковані більш ніж вісьмома мовами.
Інші види діяльності Заснувала проєкт індексування приказок у Центрі фольклорних досліджень Єврейського університету. Допомагала своєму наставнику, професору Ною, у розвитку фольклорної програми університету в повноцінну програму бакалаврату, магістратури та докторантури. Стала співзасновницею щорічної Ізраїльської міжуніверситетської конференції з фольклору 1981 року. Заслужила визнання на міжнародному рівні за популяризацію ізраїльських фольклорних досліджень. Читала лекції як запрошений професор в Університеті Бен-Гуріона, Каліфорнійському університеті в Берклі, Пенільванському університеті та Чиказькому університеті, а також бере участь у викладацькій та дослідницькій співпраці з науковцями у США, Німеччині, Скандинавії та ПНА.
З 1984 року — заступниця редактора «Proverbium», щорічника міжнародної наукової спільноти з вивчення прислів'їв. Регулярно пише до «Енциклопедії казок» Геттінгенської академії наук.
У 2001—2004 роках очолювала Інститут юдаїки імені Манделя в Єврейському університеті в Єрусалимі.
Поезія Публікує власні вірші, а також переклади інших поетів. Випустила три збірки віршів на івриті, деякі з яких переклали. Переклала добірку віршів шведською мовою фінської поетеси Едіт Седерґран (1892—1923) на іврит для своєї другої книги поезії «Voice Training: Poems» (1998). 2013 року переклала повний збірник віршів шведського поета Томаса Транстремера на іврит.
Пропалестинський активізм Редакторка-засновниця «Palestine–Israel Journal» та давня пропалестинська активістка. Рішуче підтримує рішення про створення двох країн та поділ Єрусалима на столицю Ізраїлю і Палестини. Як запрошений науковець Ратґерського університету, 2014 року стверджувала, що ізраїльські вуличні знаки демонструють упередженість проти арабомовних жителів, оскільки ізраїльські дорожні знаки демонструють упередженість щодо арабомовних мешканців, оскільки текст на івриті є більш помітним, а арабський переклад часто є фонетичною версією івриту.
Членство У 1998—2005 роках обіймала посаду президента Міжнародного товариства досліджень народних оповідей. З 1993 року — членка міжнародного виконавчого комітету та дорадчої ради Folklore Fellows, а з 2007 року — Академії народної культури короля Густава Адольфа у Швеції. Ушанована стипендіями від Центру передових юдаїчних досліджень імені Герберта Каца при Пенсильванському університеті у 2003—2004 та 2015—2016 роках. У 2004—2005 роках працювала в Інституті перспективних досліджень у Берлініhttps://www.wiko-berlin.de/en/zu.
Особисте життя Одружена з Фредді Рокемом, професором мистецтва XIX та XX століть в Тель-Авівському університеті й автором праць з театрознавства. У них троє дітей. Їхній син, Амітай, загинув 1990 року у пішому поході.
Вільно володіє фінською, івритом, шведською та англійською мовами.
Вибіркова бібліографія
(co-edited with Regina Bendix)
English revised edition: Jewish Women in Pre-State Israel: Life History, Politics, and Culture, Brandeis University Press, 2008 (co-edited with Margalit Shilo and Ruth Kark)
(co-edited with Shirley Kaufman and Tamar Hess)
(with David Dean Shulman)
(co-edited with Alan Dundes)
Поезія
Примітки
Посилання