Національний коледж імені Еудоксія Гурмузакі в Радівцях () — середня школа, розташована за адресою вулиця Буковинська, 5, Радівці, Румунія.
Історія У 1865 році було створено фонд для відкриття середньої школи в Радівцях. У 1871 році адміністратори фонду отримали імператорський дозвіл на заснування реальної гімназії з навчанням німецькою мовою; на той час ця територія входила до складу Герцогства Буковина в межах Австро-Угорщини. Для школи обрали будівлю військового шпиталю, розташовану на території кінного заводу. Заняття розпочалися в жовтні 1872 року; першим директором став Ернст-Рудольф Нойбауер. У 1878 році заклад було перетворено на класичну гімназію. У 1880 році було відкрито старші класи. Перші атестати зрілості були видані у 1885 році. У 1910 році було запроваджено навчання румунською мовою. Наступного року були засновані шкільна бібліотека, каплиця, гімнастичний зал, художній кабінет і гурток малювання. У 1913–1914 навчальному році було відкрито старші класи з навчанням румунською мовою; у квітні 1914 року румунські курси були офіційно оформлені як окрема секція Description at the Eudoxiu Hurmuzachi National College site.
Під час Першої світової війни Буковина стала місцем запеклих боїв, а війська Російської імператорської армії неодноразово окуповували Радівці. Школу було закрито та використано для військових потреб, тоді як старших учнів мобілізували й відправили на фронт. Навчання вдалося відновити в травні 1918 року. Перший випускний іспит румунською мовою відбувся у вересні, незадовго до об’єднання Буковини з Румунією. У червні 1919 року румунська секція проголосила незалежність і стала гімназією, названою на честь історика Євдоксія Гурмузакі. Румунська мова стала основною мовою навчання, тоді як німецькі класи діяли паралельно; обидві секції мали єдину адміністрацію. До 1923 року при закладі діяла також жіноча секція під тим самим керівництвом, оскільки директор місцевої жіночої гімназії відмовився перейти на румунську мову навчання. Шкільний журнал уперше з’явився у 1924–1929 роках, а згодом знову виходив у 1934 і 1940 роках.
Під час Другої світової війни викладачів було мобілізовано, і заняття проводили вчительки з жіночої гімназії. Частину приміщень використовували як військовий склад. 1943–1944 навчальний рік завершився достроково через наближення Східного фронту. Навесні 1944 року архів було евакуйовано до Турди, а сама школа тимчасово розмістилася в сусідньому селі Луна. Частину документів було знищено під час бомбардування залізничної станції ТурдиFilipovici, p. 111. У 1948 році новий комуністичний режим вилучив ім’я Гурмузакі та скоротив навчальну програму до одинадцяти класів; у 1953–1957 роках навчання тривало десять класів і мало переважно технічний характер. Ім’я Гурмузакі було відновлено до сторічного ювілею в 1972 році. У 1976 році заклад став технічним ліцеєм, а з 1984 року мав дванадцять класів. У 1990–1991 роках, після Румунської революції, технічну спеціалізацію було скасовано та відновлено повний спектр навчальних предметів. У 1999 році школі було надано статус національного колегіуму.
Будівля школи, зведена у 1863 році, внесена до Lista Monumentelor Istorice 2010: Județul Suceava .
Відомі випускники Василь Оробко Євген БотезатFilipovici, p. 112
Цві Ларон
Ністор Іон Янку
Примітка
Література
Anca Filipovici, Cărturarii provinciei. Intelectuali și cultură locală în nordul Moldovei interbelice. Iași: Institutul European Iași, 2015, ISBN 978-606-24-0099-6