«Як вівці на заклання» (іврит כצאן לטבח) — це фраза, яка стосується ідеї про те, що євреї пасивно йшли на смерть під час Голокосту. Вона походить від подібної фрази в єврейській Біблії, яка сприятливо зображує мучеництво як у єврейській, так і в християнській релігійних традиціях. Опір цій фразі став асоціюватися з єврейським націоналізмом через її використання в Йосиппоні та єврейськими групами самооборони після Кишинівського погрому 1903 року. Під час Голокосту Абба Ковнер та інші лідери єврейського опору використовували цю фразу, щоб закликати євреїв до боротьби. У повоєнному Ізраїлі деякі демонізували тих, хто вижив у Голокості, як тих, хто пішов «як вівці на заріз», тоді як збройний опір прославлявся. Ця фраза тлумачилася як така, що євреї не намагалися врятувати власні життя, і, отже, частково відповідали за власні страждання та смерть. Цей міф, який з часом став менш помітним, часто критикується істориками, теологами та тими, хто вижив, як форма звинувачення жертви.
Передісторія
Релігійна Додаткова інформація: Ісая 53 та Псалом 44 Юдаїзм
У 53-му розділі єврейської БібліїМіддлтон-Каплан, Річард (2014). «Міф про єврейську пасивність». У Генрі, Патрік (ред.). Єврейський опір нацистам. Вашингтон, округ Колумбія: Видавництво Католицького університету Америки. С. 3–26. ISBN 9780813225890.Коен, Артур А.; Мендес -Флор, Пол (2010). Єврейська релігійна думка 20-го століття. Лінкольн: Видавництво Університету Небраски. ISBN. 9780827609716.Коен і Мендес-Флор 2010, стор. 369 доброчесного слугу вбивають, але він не протестує: «Як вівця, що ведуть на заріз, і як ягня, що мовчить перед стриг'ями своїми, він не відкривав уст своїх» (Ісая 53:7). Його мовчання хвалять, бо не було «обману в устах його» (Ісая 53:9). Але рабин Авраам Гешель зазначив, що контекст є більш неоднозначним, оскільки сам Ісая протестує проти Божого покарання єврейського народу. У 44-му Псалмі мучеництво єврейського народу, переслідуваного за свою релігію, представлено схвально: «Ні, але заради Тебе нас убивають цілий день; / Нас вважають вівцями, призначеними на заріз» (Псалом 44:22)Міддлтон-Каплан, 2014, с. 4Фельдман, Яель С. (2013).«Не як вівці, що на заріз ведуть»?: Про травму, вибіркову пам'ять та формування історичної свідомості» (PDF). Єврейські соціальні дослідження. 19 (3): 139–169. doi : 10.2979/jewisocistud.19.3.139. ISSN 1527-2028. S2CID 162015828.. У єврейській літургії використовується фраза в Таханун, молитві, похідній від 44-го Псалма, яка традиційно читається щопонеділка та щочетверга в Шахариті (ранкових молитвах)Міддлтон-Каплан, 2014, с. 4–5:Єврейська фраза в Біблії «як вівці на заріз» (כְּצֹאן טִבְחָה, ke-tson le-tivhah) відрізняється від пізнішого варіанту «як вівці на (на) заріз» (כצאן לטבח, ke-tson). la-tevah)Фельдман 2013, с. 147, 151.
Християнство
У християнстві цю фразу тлумачили як чесноту лагідності, пов'язану з тим, що Ісус дозволив собі бути розп'ятим; Ісуса символізували як Агнця Божого. Пресвітеріанський теолог Альберт Барнс писав: «Той факт, що [Ісус] не відкрив уст нарікаючи, був тим більш чудовим і робив заслугу Його страждань ще більшою». Він вважав Ісаю 53 пророчою типологією, яка «здійснилася в житті Господа Ісуса», типологією, яка продовжуватиме існувати як частина християнських інтерпретацій ГолокостуМіддлтон-Каплан, 2014, с. 5–6
Світська Зворотне значення цієї фрази, всупереч тому, що вважалося раніше, було придумано автором єврейської історії X століття Йосиппоном, який цитував Маттафія, одного з лідерів Маккавеїв, який сказав: «Будьте сильними, і нехай ми зміцнимося, і нехай ми помремо, борючись, а не помремо, як вівці, яких ведуть на заріз»Фельдман 2013, с. 155.Фельдман, Яель ; Боумен, Стівен (6 грудня 2007 р.). «Нехай нас не ведуть на заріз, як овець»« Гаарец». Отримано 7 грудня 2018 року.. В іншому контексті цю фразу використав засновник Сполучених Штатів Джордж Вашингтон 1783 року, щоб попередити про небезпеку позбавлення права на свободу слова: «свободу слова можуть забрати, і нас, мовчазних і німих, можуть повести, як овець, на заріз»Міддлтон-Каплан, 2014, с. 6.Рутман, рабин Ізраїль (10 серпня 2002 р.). «Як вівці на заріз». Айш ха-Тора. Отримано 5 грудня 2018 р..
Інверсію цієї фрази відродили єврейські ліги самооборони в Російській імперії після Кишинівського погрому 1903 року, хоча вона залишалася рідкісною порівняно з іншими образами жертвопринесення. Згадуючи погром, газета «Нью-Йорк Таймс» повідомила, що «Євреїв застали зненацька та вбили, як овець»Гордіс, Даніель (2010). Порятунок Ізраїлю: Як єврейський народ може виграти війну, яка може ніколи не закінчитися. Хобокен: John Wiley & Sons. ISBN. 9780470643907.. У єврейській новелі Йосефа Хаїма Бреннера «Навколо мису» головний герой запитав: «Чи євреї схожі на овець, яких потрібно зарізати?», але одразу відкинув цю ідею. До 1910 року друга версія цієї фрази, винайдена в Йосиппоні, стала більш поширеноюФельдман, Яель С. (2013).«Не як вівці, що на заріз ведуть»?: Про травму, вибіркову пам’ять та формування історичної свідомості» (PDF). Єврейські соціальні дослідження. 19 (3): 139–169. doi : 10.2979/jewisocistud.19.3.139. ISSN 1527-2028. S2CID 162015828.. У статті 1920 року під назвою «Чи перетворять вони Єрусалим на Кишинів?» Залман Шазар, пізніше третій президент Ізраїлю, виступав проти переговорів з британською підмандатною владою Палестини, оскільки «братів героїв Тель-Хай не поведуть, як овець, на забій»Фельдман 2013, с. 158..
У книзі «Ізкор» 1911 року, присвяченій пам'яті євреїв, убитих арабами, зворотне пояснення приписується Якову Плоткіну, лідеру єврейської організації самооборони в Україні, який іммігрував до Палестини та загинув під час міжобщинного конфлікту в Палестині. За словами Іцхака Бен-Цві, пізнішого другого президента Ізраїлю, Плоткін раніше використовував цю фразу стосовно захисту від погромів у Російській імперії. Книга була широко відома сіоністами у Східній Європі. Яель Фельдман припускає, що це ймовірне джерело термінології, яку Абба Ковнер використав у своїй декларації від 1 січня 1942 рокуФельдман 2013, с. 143–145
У контексті Голокосту
Під час Голокосту
Додаткова інформація: Єврейський опір під час Голокосту
Під час Голокосту Абба Ковнер першим використав цю фразу як заклик до дії в памфлеті від 1 січня 1942 року, в якому він стверджував, що «Гітлер планує знищення європейського єврейства». Ковнер закликав євреїв у Вільнюському гетто чинити опір німцямТек, Нехама (зима 2013). «Чи йшли євреї, як вівці на забій?». Журнал «Реформований юдаїзм». Отримано 5 грудня 2018 року.:Замість того щоб розглядати євреїв як овець, Ковнер намагався «підняти бунт проти самого використання цього терміна», за словами історика Голокосту Єгуди БауераМіддлтон-Каплан, 2014, с. 7.Бауер, Єгуда (18 січня 1998 р.).«Як вівці на заріз»?» (PDF) (Інтерв'ю). Інтерв'ю взяв Амос Голдберг. Яд Вашем. Отримано 5 грудня 2018 року. У промові, яку Ковнер виголосив перед членами Пальмаха після прибуття до Палестини в жовтні 1945 року, він пояснив, що його фраза не означала, що жертви Голокосту пішли «як вівці на забій», і приписав таке тлумачення неєвреям, таким як радянський партизанський комісар. Ковнер також сказав про нездатність стількох жертв чинити опір: «Усі й кожен пішов так!», включаючи радянських військовополонених, нацистських колабораціоністів, убитих їхніми колишніми союзниками, та польських офіцерівФельдман 2013, с. 145–146..
Брошуру контрабандою перевезли до інших гетто, де вона надихнула на подібні заклики до опору. У Краківському гетто Долек Лібескінд сказав: «Заради трьох рядків в історії, які будуть написані про молодь, яка боролася і не йшла, як вівці на забій, варто навіть померти». Під час Гроссакції Варшава, масової депортації євреїв з Варшавського гетто, що розпочалася 22 липня 1942 року, єврейський архівіст Емануель Рінгельблюм розкритикував жорстокість єврейської поліції гетто під час облав та пасивність єврейських мас. Рінгельблюм запитав: «Чому ми дозволили вести себе як овець на забій?», і дійшов висновку, що євреї соромляться та зганьблюються, бо їхня «покірність» не врятувала їм життя. Він дійшов висновку, що єдиним варіантом був збройний опір, навіть як символічний жестЛоусон, Том (2010). Дебати про Голокост. Оксфорд: Видавництво Оксфордського університету. ISBN. 9780719074486.
Після війни
В Ізраїлі У період безпосередньо після війни в Ізраїлі, перед судом над Ейхманом, тих, хто вижив і не воював з партизанами, стигматизували за те, що вони нібито пішли, як вівці на забійБар-Он, Даніель (2004). «Соціально та історично контекстуалізована психоаналітична перспектива: виживання та страждання під час Голокосту». У Прю, Чемберлейн; Джоанна, Борнат; Апіч, Урсула (ред.). Біографічні методи та професійна практика: міжнародна перспектива. Policy Press. С. 101–113. ISBN 9781861344939.. У відповідь деякі діти, що вижили, видавали себе за сабр (корінних ізраїльтян), а інші, хто вижив, ніколи не згадували про свій досвідБар-Он, Даніель (2004). «Соціально та історично контекстуалізована психоаналітична перспектива: виживання та страждання під час Голокосту». У Прю, Чемберлейн; Джоанна, Борнат; Апіч, Урсула (ред.). Біографічні методи та професійна практика: міжнародна перспектива. Policy Press. С. 101–113. ISBN 9781861344939.. Збройний опір прославлявся, частково тому, що створення Держави Ізраїль також вимагало збройного конфліктуЯблонька, Ганна (2003). «Розвиток свідомості щодо Голокосту в Ізраїлі: Нюрнберзький процес, процес Капоса, Кастнера та Ейхмана». Israel Studies. 8 (3). Переклад Моше, Тламіма: 1–24. doi : 10.2979/ISR.2003.8.3.1. ISSN 1527-201X. JSTOR 0245616. S2CID 144360613.. Наприклад, найпопулярніший підручник для учнів початкової школи присвятив 60% свого висвітлення Голокосту повстанню у Варшавському геттоПорат, Ден А. (1 жовтня 2004 р.). «Від скандалу до Голокосту в ізраїльській освіті». Журнал сучасної історії. 39 (4): 619–636. doi : 10.1177/0022009404046757. ISSN 0022-0094. JSTOR 141413. S2CID 143465966.. ] На противагу цьому, інші реакції на Голокост демонізувалися: в одному підручнику, затвердженому Міністерством освіти, було сказано, що «героїчна позиція євреїв гетто також компенсувала принизливу капітуляцію тих, кого привели до таборів смерті», і що жертви Голокосту пішли «як вівці на забій».
Британський історик Том Лоусон стверджує, що ідея пасивності євреїв під час Голокосту підтверджує стереотипи щодо євреїв діаспори, яких дотримувалася єврейська громада в Палестині, що сприяло їхньому піднесенню. Ізраїльський історик Єхіам Вайц стверджує, що троп «вівці на заріз» «натякає на те, що мільйони євреїв, які загинули в Голокості, не відповідали вимогам», і, якби вони чинили опір, єврейська національна честь була б збережена. Ізраїльський історик Ідіт Зерталь пише, що тих, хто вижив у Голокості, звинувачували в тому, що вони не вчасно обрали сіонізм.
Ізраїльська історикиня Ганна Яблонька критикує це сприйняття, стверджуючи, що ті, хто пережив Голокост, сформували ізраїльську пам'ять. Фельдман описує цей міф як такий, що походить від традиційних європейських антисемітських стереотипів про євреїв як «ганебну антитезу всіх «мужчих» якостей, які сучасний націоналізм вважає необхідними». Альтернативне пояснення, запропоноване ізраїльським істориком Томом Сегевим, полягає в тому, що метафора вівці дозволила ізраїльтянам применшити страждання євреїв під час Голокосту як захисний механізм від культурної травми. Спочатку про Голокост було відомо мало, що призвело до надмірного узагальнення. Згідно з теорією справедливого світу, жертви Голокосту та ті, хто пережив, мали зробити щось, щоб заслужити свою долюБар-Он 2004, с. 108..