11-й механізований корпус — оперативне з'єднання автобронетанкових військ Червоної Армії (механізований корпус) до і під час Другої світової війни. Формувався двічі.

Перше формування 11 квітня 1932 року постановою Реввійськради СРСР були створені перші у світі великі з'єднання танкових військ — механізовані корпуси. В Українському військовому окрузі на базі 45-ї стрілецької дивізії було створено 45-й механізований корпус, а в Ленінградському військовому окрузі на базі 11-ї стрілецької дивізії — 11-й механізований корпус. У склад 11-го механізованого корпусу увійшли 31-ша і 32-га механізовані та 33-та стрілецько-кулеметна бригадиДриг Е. Механизированные корпуса РККА в бою. История автобронетанковых войск Красной Армии в 1940—1941 годах. — М.: АСТ, 2005.. Кожна бригада загалом мала по 200 танків БТ і Т-26. 16 січня 1934 року корпус отримав почесне найменування «Ленінградський».

У 1934 році управління корпусу і 32-га механізована бригада були відправлені на Далекий Схід, де у 1935 році увійшли до складу Забайкальського військового округу. Після підписання радянсько-монгольського договору про взаємодопомогу 32-га механізована бригада була відправлена у Монголію та включена до 57-го особливого корпусу. У 1938 році корпус було переформовано у 20-й танковий корпус, який було розформовано восени 1939 року.

Друге формування У березні 1941 року в складі 3-ї армії Західного особливого військового округу розпочалося формування 11-го механізованого корпусу у складі 29-ї і 33-ї танкових та 204-ї моторизованої дивізій. Управління корпусу і 204-та моторизована дивізія дислокувалися у Вовковиську, 29-та танкова дивізія— у Гродно, 33-тя танкова дивізія — у Сокулці. Корпус належав до формувань мехкорпусів другої хвилі і до початку бойових дій не був оснащений штатною кількістю техніки. На червень 1941 року він мав 383 танки і 141 бронеавтомобіль.

Вранці 22 червня 1941 року корпус піднятий по бойовій тривозі. За наказом командувача 3-ї армії мотострілецький полк 29-ї танкової дивізії було відправлено у Гродно для оборони міста від повітряного десанту противника (якого не було). Танкові полки цієї дивізії завдали контрудар по наступаючим німецьким частинам і зазнали серйозних втрат. 23 червня за наказом командувача 3-ї армії Кузнєцова Гродно було здано без бою.

23 червня командування Західного фронту наказало сформувати з 6-го і 11-го механізованих та 6-го кавалерійського корпусу кінно-механізовану групу під командуванням генерал-лейтенанта Болдіна. Вона мала завдати удар у фланг німецького угруповання в районі Гродно. Однак, генерал Болдін не зміг встановити зв'язок з 11-й механізованим корпусом і той не взяв участі в контрударі. 24 і 25 червня корпус продовжував вести важкі бої з німецькими військами, а 28 червня разом з 6-м кавалерійським корпусом вів бої на річці Щара. Залишки корпусу вийшли з оточення східніше Бобруйська 14 липня, після чого корпус був розформований.

Командири

Касян Олександрович Чайковський, комкор, 1932-1936; Яків Львович Давидовський, комдив, 1936-1937; Макар Фомич Терьохін, комдив, 1938-1939; Дмитро Карпович Мостовенко, генерал-майор танкових військ, березень-липень 1941.

Примітки

Джерела

Егоров Д. Июнь 41-го. Разгром Западного фронта. — М.: Яуза; Эксмо. 2008. Дриг Е. Механизированные корпуса РККА в бою. История автобронетанковых войск Красной Армии в 1940—1941 годах. — М.: АСТ, 2005. Петров С. Д. Боевые действия 11 мк. // Военно-исторический архив. — 2012. — № 12. — С.148—165.