Еритрея — держава у Східній Африці, розташована на західній частині Африканського Рогу з довгою береговою лінією Червоного моря. Геологічна будова цієї країни — одна з найцікавіших в Африці, оскільки поєднує стародавні кристалічні граніти, давні осадові товщі та молоді вулканічні формації, пов'язані з розвитком рифтової системи Червоного моря та Афару.

Геологічна основа

Більша частина території Еритреї (понад 60 %) покрита докембрійськими основними породами Центрального та Західного блоків тектонічних структур. Ці кристалічні породи — граніти, гнейси, шисти й мармури — утворилися в результаті складних процесів магматизму і метаморфізму у глибоких шарах кори мільярди років тому. Більшість цих порід належить до неопротерозойського періоду (майже 870—670 млн років тому), коли формувався так званий Аравійсько-Нубійський щит — великий кристалічний масив у Східній Африці та на Аравійському півострові.

Ці кристалічні комплекси поділяються на кілька великих тектонічних блоків з різними геологічними історіями. Західна частина (Баркська область) складається з амфіболітів і шистів високого ступеня метаморфізму, у центрі — так звані Хагар або гагарські території з вулканогенними та осадовими комплексами, а на сході — Накфа-територія з вулканічно-осадовими та метаморфічними породами.

Мезозойські осадові товщі

На фоні древнього кристалічного щита у південній частині Еритреї залягають мезозойські осадові породи — пісковики, вапняки та уламкові утворення. Ці товщі утворилися в тріасовий та юрський періоди під впливом зміни морських рівнів та кліматичних умов. Наприклад, пісковики в прикордонних областях із Ефіопією мають вік близько 200—160 млн років і служать важливими маркерами давнього берегового та естерійського середовища. Ці осадові породи є не лише частиною геологічної історії, а й джерелом знань про клімат, біоценози та морське відкриття Африканського Рогу у мезозойську еру.

Рифтові структури та вулканізм

Один з найбільш виразних геологічних процесів, що формується в Еритреї сьогодні, — це активна рифтогенна тектоніка в зоні Данакільської западини. Тут три тектонічні плити — Африканська, Аравійська й Сомалійська — розходяться, що призводить до утворення рифтової долини, серії вулканічних центрів та розломів.

Вулканічні утворення, такі як Набро — активний стратовулкан висотою понад 2200 м — свідчать про сучасну магматичну активність у цій частині регіону. Його останнє виверження відбулося у 2011—2012 роках, несподівано для багатьох вчених, і показало, що рифтові процеси тут тривають. Окрім Набро, у Єритреї є й інші вулканічні поля, наприклад вулканичне поле Гуфа, де помітні давні лавові потоки та сліди вулканічної активності.

Молоді осадові утворення

У нижніх частинах країни, особливо в берегових зонах Червоного моря та Данакільській западині, залягають молоді третинні та четвертинні осадові відклади, що складаються з глин, пісків, уламків солей та гіпсу. Ці відклади пов'язані з підняттям та опусканням території під час формування Рифту та зміною рівня моря.

Корисні копалини

Геологічна різноманітність Еритреї визначає її мінеральні ресурси. Докембрійські породи містять родовища хромітів, золота, міді та платинових груп елементів, що є потенційними об'єктами для розвідки й промислової розробки.

Крім того, сучасна вулканічна та рифтова активність забезпечує потенціал для геотермальної енергетики, про що свідчать аналізи фумарольних газів вулканічних центрів.

Література

Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Апродов В. А. Природа мира. Вулканы. — М. : Мысль, 1983. — 368 с. Апродов В. А. Природа мира. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 368 с. — ISBN 978-5-244-01122-7 Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 1. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 672 с. Бабаев А. Г., Дроздов Н. Н., Зонн И. С., Фрейкин З. Г. Природа мира. Пустыни / Отв. ред. Э. М. Мурзаев. — М. : Мысль, 1986. — 318 с. Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Природа мира. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 399 с. Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с. Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Гожик П. Ф. Регіональна геологія з основами палеогеографії. — К. : Логос, 2003. — 288 с. Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008.  — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с.  — ISBN 978-966-346-330-8 Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : Навч.-метод. посібник. — Львів : Видавн. центр ЛНУ, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8 Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 </div>

Посилання

Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017 Adigrat Sandstone Danakil Desert Geology and geothermal potential of Alid Volcanic Center, Eritrea, Africa (Conference) | OSTI.GOV Geology and geothermal potential of Alid volcanic center, Eritrea, Africa | U.S. Geological Survey Gufa volcanic field Mineral potential Nabro Volcano The Geology of Eritrea - ECSS | Eritrean Center for Strategic StudiesECSS | Eritrean Center for Strategic Studies