Мико́ла Андрі́йович Лушніче́нко (; 29 травня 1924 — ?) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (05.05.1980).
Життєпис Народився у селищі Биково, нині — адміністративний центр Биковського району Волгоградської області Російської Федерації.
У лавах РСЧА з 1942 року. Воював на Західному фронті у складі 133-ї та 369-ї стрілецьких дивізій, двічі був поранений. З травня 1944 року — навідник артдивізіону 145-го запасного стрілецького полку на 1-му Прибалтійському фронті, одночасно обіймав посаду комсорга дивізіону, згодом — комсорг навчального батальйону того ж полку, молодший лейтенант. Член ВКП(б) з 1945 року.Сайт «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Війну закінчив на посаді комсорга 14-го моторизованого понтонно-мостового Ризького полку.
У повоєнний час продовжив військову кар'єру. У різний час обіймав посади члена Військової ради — начальника політвідділу 6-ї гвардійської танкової армії Київського військового округу, члена Військової ради — начальника політвідділу Північної групи військ (1979—1984).
15 грудня 1971 року присвоєне військове звання генерал-майор. 5 травня 1980 року присвоєне військове звання генерал-лейтенант.
У 1981 році обирався делегатом XXVI з'їзду КПРС.
Нагороди Нагороджений орденами Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора (17.02.1984), Вітчизняної війни 2-го ступеня (02.04.1945), «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями та іноземними нагородами.
Примітки
Посилання Элита Вооруженных Сил. 1941—1945 гг.