Бетті Бросмер (); уроджена Бетті Хлоя Бросмер (); нар. 6 серпня 1929) — американська колишня бодібілдерка та експертка з фізичної підготовки. У 1950-х роках вона була популярною комерційною моделлю та дівчиною-пін-ап.

Після одруження з видавцем журналу Джо Вайдером 24 квітня 1961 року вона розпочала довгу кар'єру речниці та тренерки рухів за здоров'я та бодібілдинг. Вона довго вела колонки в журналах та була співавторкою кількох книг про фітнес та фізичні вправи.

У 2014 році її було введено до Міжнародної зали спортивної слави разом із Джо та Беном Вайдерами.

Раннє життя Бросмер народився в Пасадені, Каліфорнія, 6 серпня 1929 року в родині Ендрю Бросемера та Вендли Альварії Піппенгер.

Вона провела своє раннє дитинство в Кармелі, але пізніше, приблизно з десяти років, виросла в Лос-Анджелесі. Маленька та худорлява, Бросмер почала займатися бодібілдингом та силовими тренуваннями ще до підліткового віку. Вихована батьком як спортивна фанатка, вона досягла успіхів у юнацькій легкій атлетиці та була «своєрідною шибеницею».

Модельна кар'єра Бросмер повернулася до Лос-Анджелеса і невдовзі її попросили позувати для двох найвідоміших пін-ап художників епохи, Альберто Варгаса та Ерла Морана. Заохочена, тітка знову повезла її до Нью-Йорка в 1950 році, і цього разу вони стали резидентами. Бросмер створила своє фотопортфоліо, навчаючись у середній школі Джорджа Вашингтона на Мангеттені. Sullivan, p. 215.

Незважаючи на свій вік, протягом наступних чотирьох років Бросмер часто працювала комерційною моделлю та прикрашала обкладинки багатьох повсюдних повоєнних «бульварних» видань: популярних журналів і книг про кохання та злочинність. Як вона пояснювала: «Коли мені було 15, мене нафарбували так, щоб мені було близько 25».

Серед її найвідоміших фоторобіт цього періоду – гламурні зйомки у журналах «Picture Show» (грудень 1950 року, обкладинка); «People Today» (липень 1954 року, розворот по центру); «Photo» (січень 1955 року); та «Modern Man» (лютий 1955 року; травень 1955 року). Вона також працювала моделлю, а в 1954 році позувала для Christian Dior.

На початку 1950-х років вона виграла численні конкурси краси в Нью-Йорку, найвідоміший з яких був «Міс Телебачення»; у цій якості вона з'являлася в «TV Guide», а також у широко популярних програмах Стіва Аллена, Мілтона Берла, Джекі Глісона та інших.

Її слава настільки зросла до вісімнадцяти років, що коли вона покинула Нью-Йорк і повернулася до Каліфорнії – цього разу до Голлівуду – її від'їзд був відзначений у колонці знаменитостей Волтера Вінчелла.

Повернувшись на Західне узбережжя, Бросмер підтримувала насичений робочий графік позаштатної роботи в галузі моди та комерційного моделювання, водночас продовжуючи свою освіту, спеціалізуючись на психології в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

Вона також уклала вигідний контракт з гламурним фотографом Кітом Бернардом і стабільно працювала з ним до кінця десятиліття. Для Бернарда, відомого фотографа, який працював з Мерилін Монро та Джейн Менсфілд, Бросмер виявився найпопулярнішою пін-ап моделлю своєї кар'єри.

Публікаційна робота Бросмера наприкінці 1950-х років включає появу в журналах Modern Man (жовтень 1956 року, обкладинка); Photoplay (квітень 1958 року, обкладинка); та Rogue (липень 1958 року та лютий 1959 року, обкладинки). У цей час Бросмер вважалася найбільш високооплачуваною пін-ап моделлю в Сполучених Штатах – її бачили «практично в кожному чоловічому журналі тієї епохи».

Журнал Playboy звернувся до Бросмер з проханням про ексклюзивну фотосесію, і було організовано фотосесію в Беверлі-Гіллз. Однак отриманий набір для фотографій був відхилений після того, як Бросмер відмовилася позувати оголеною: «Я носила щось на кшталт напівбюстгальтера або низького демі-бюстгальтера, нічого не було видно... і саме цього, я думала, вони хотіли».

Playboy погрожував позовом через ймовірне порушення контракту, але зрештою відмовився від справи. Фотографії зрештою були продані журналу Escapade та опубліковані в його антологічному випуску Escapade's Choicest #3 (1959). Бросмер ніколи не знімалася оголеною або напівоголеною моделлю протягом своєї довгої кар'єри: як вона пояснила пізніше в житті: «Я не вважала це аморальним, але я просто не хотіла створювати проблеми іншим... Я думала, що це збентежить мого майбутнього чоловіка та мою родину». Sullivan, p. 220.

Цим майбутнім чоловіком виявився ентузіаст бодібілдингу та видавець журналу Джо Вайдер, який вперше дізнався про Бросмер завдяки своїм контактам з Кітом Бернардом щодо фітнес-моделей. Перші фотографії Бросмер для журналу Вайдера з'явилися у вигляді чотиристорінкового макета у журналі Figure & Beauty у грудні 1956 року. Після цього Вайдер регулярно шукав її роботи серед заявок Бернарда. Вона була відома як його улюблена модель, і він все частіше просив її після їхньої першої особистої зустрічі в 1959 році.

Вони зблизилися завдяки спільним професійним та особистим інтересам до фітнесу та психології, і одружилися 24 квітня 1961 року. Це був другий шлюб Джо Вайдера, і у нього була одна дочка від попередньої дружини; у нього та Бросмер не було спільних дітей. Їхній шлюб тривав понад п'ятдесят років, до смерті Джо Вайдера у 2013 році у віці 93 років.

Кар'єра у фітнесі Після одруження Бросмер (тепер відома як Бетті Вайдер) перестала позувати як пін-ап, але продовжувала часто фотографуватися. Протягом багатьох років її регулярно бачили у виданнях Weider, допомагаючи рекламувати широкий спектр фітнес-продуктів. Вона залишалася помітною фігурою серед різних журналів і постійно включалася до їхніх редакційних фотографій. Протягом 1960-х і 1970-х років вона з'являлася в багатьох мальовничих макетах, а також часто на обкладинках видань Weider, таких як Jem, Vigor та Muscle Builder.

Її пізніші появи на обкладинках часто супроводжувалися появою чемпіонів-бодібілдерів того часу, таких як Арнольд Шварценеггер, Дейв Дрейпер, Френк Зейн, Майк Менцер та Роббі Робінсон; її останнє фото для обкладинки було для Muscle and Fitness у травні 1988 року разом з Ларрі Скоттом.

Під своїм подружнім ім'ям Бетті Вайдер вона понад три десятиліття була постійним автором для журналу «Muscle and Fitness». У міру розвитку свого стилю письма вона зосередилася на власних щомісячних колонках для жінок та жінок «Body by Betty» та «Health by Betty». Вона також працювала заступником редактора журналу Вайдер, орієнтованого на жінок, «Shape».

Разом зі своїм чоловіком вона написала два фітнес-посібники розміром у книги: «Книга Вайдер про бодібілдинг для жінок» (1981) та «Книга про тіло Вайдер» (1984). Разом із Джойс Ведрал вона розробила режим тренувань для жінок усіх вікових груп, опублікований у 1993 році під назвою « Краще й краще».

У 2004 році подружжя Вайдерів пожертвувало 1 мільйон доларів Техаському університету в Остіні на підтримку колекції фізичної культури Центру фізичної культури та спорту імені Г. Дж. Лутчера Старка. Цей подарунок став ключовим для створення в Центрі Старка постійного виставкового простору, відомого зараз як Музей фізичної культури Джо та Бетті Вайдерів. Музей зберігає сотні експонатів у своїй галерейній залі площею 10 000 квадратних футів і був відкритий для публіки в серпні 2011 року.

Фотографія Бросмер з'явилася в каталозі Sears & Roebuck, коли їй було 13 років. Наступного року вона відвідала Нью-Йорк зі своєю тіткою та позувала для фотографій у професійній фотостудії; одну з її фотографій було продано Emerson Televisions для використання в комерційній рекламі, і вона стала широко використовуваним рекламним матеріалом, який друкувався в національних журналах протягом кількох років після цього.

У масовій культурі У фільмі «Брудна дюжина» (1967) портрети Бросмер у пін-ап костюмах можна побачити на стінах казарм військовополонених. Її плакати також висять на стінах спортзалу в документальному фільмі «Качаючи залізо» (1977), а вона з'являється як глядач на змаганнях з бодібілдингу у фільмі «Качаючи залізо II: Жінки » (1985). Її роль виконує акторка Джуліанна Хаф у сімейному біографічному фільмі Вайдерів «Містре Олімпія» (2018).

Твори

Примітки

Зовнішні посилання

The Joe and Betty Weider Museum