«Друзі Людини» — християнська деномінація, заснована у 1919 році Фредеріком-Луї-Олександром Фрайтагом, колишнім керівником філії Швейцарського Товариства «Вартова вежа», на посаді якого він перебував із 1912 року. Спочатку він створив групу під назвою «Ангел Господній» (ця назва була навіяна віршем з «Одкровення»), згодом — «Біблійне та трактатне товариство “Ангел Єгови”», а пізніше — «Церква Царства Божого», або ж «Філантропічна асамблея Друзів Людини».

Історія Рух почав формуватися тоді, коли Фрайтаг став публікувати власні погляди й надіслав дослідникам Біблії працю «Послання до Лаодикії» (Le Message de Laodicée), у якій проголосив себе законним наступником Чарльза Тейза Рассела. Унаслідок цього в 1920 році Джозеф Рутерфорд виключив його з Товариства «Вартова вежа». Фрайтаг видавав два журнали: щомісячний «Вісник Царства справедливості» (Le Moniteur du Règne de Justice) та щотижневу газету «Газета для всіх» (Le Journal pour tous).

В Італії перша громада була заснована у 1946 році в Турині Себастьяно К’ярдолою.

Після смерті Фрайтага в 1947 році один з його послідовників — Бернар Сайєрс (1912–1963), учитель римо-католицької школи, — оголосив себе його наступником. Майже всі з 900 французьких і бельгійських громад приєдналися до цієї нової групи, яка на піку свого розвитку налічувала близько 9 700 членів у 1958–1962 роках. У 1963 році Сайєрса на чолі руху змінила Ліді Сартр (1898–1972), відома як «Дорога мама», а згодом, у 1971 році, керівництво перебрав Жозеф Нейран (1927–1981). У 1984 році рух отримав назву «Amis sans frontières» («Друзі без кордонів»).

Вірування та практики Богослов’я руху поєднує християнські доктрини реставраціонізму та міленаризму. Його віровчення викладене в працях Фрайтага: «Божественне одкровення» (La Divine Révélation, 1920), «Послання до людства» (Le Message à l’Humanité, 1922) та «Вічне життя» (La Vie éternelle, 1933). Рух наголошує на необхідності змінювати характер людства через практичне дотримання Євангелія. Члени вірять, що лише 144 000 осіб — як члени Царства Божого — потраплять на небо. Вони є антитринітаріями й визнають єдиного Бога — Єгову. Також вони дотримуються вегетаріанства.

У 1951 році рух дедалі більше зосередився на філантропії: допомозі знедоленим, ліквідації наслідків стихійних лих та матеріальній підтримці фермерів.

Вони відзначають свято Армії Господа 18 квітня та свято «малої отари» 18 жовтня. Чотири щотижневі зібрання здебільшого присвячені вивченню творів засновника. Хрещення і Вечерю Господню звершують лише у швейцарській гілці руху, а не у Франції.

Об'єднання

Згодом рух очолювали Едуар Руфенер, потім Марі Рулен, а після неї — пан Колі. Окремою громадою опікується старійшина.

Головна штаб-квартира розташована в Карти‌ньї, у Швейцарії. У Франції національний осередок спочатку містився на вулиці Амело в 11-му окрузі Парижа й мав особливо сильний вплив на південному заході країни, а згодом був перенесений до Ле-Ормо в департаменті Лот і Гаронна. Щороку проводять один або два конгреси, що складаються з промов, мистецьких гала-вечорів і концертів (наприклад, на стадіоні «Парк де Пренс» у 1948 і 1949 роках, у Бордо в 1950-му та в Тулузі в 1951-му). Регіональні зустрічі організовують як у європейських країнах, так і поза Європою — зокрема в Алжирі та Марокко.

Близько 71 500 членів руху діють у двадцяти країнах світу, серед яких Швейцарія, Німеччина, Франція, Бельгія, Велика Британія, США, Мексика, Бразилія, Канада та Австралія, але особливо чисельним він є в Італії.

Примітки