Болонська обсерваторія астрофізики та космічної науки () — астрономічна науково-дослідна установа в Болоньї в Італії, що входить до складу Національного інституту астрофізики. Обсерваторія розташована на двох ділянках — «Plesso del Battiferro» на вулиці П'єро Гобетті 93/3 та «Area della Ricerca del Cnr» на вулиці П'єро Гобетті 101. Обсерваторії підпорядкований спостережний майданчик у Лояно.

Історія переконав збудувати будівлю для розміщення університетського Інституту наук разом з астрономічною обсерваторією. Для цього придбали , який розташовувався на околиці міста й тому мав відкриту панораму неба, а архітектору доручили спорудити прибудовану Обсерветорську вежу, на вершині якої розмістили астрономічні інструменти. Обсерваторську вежу збудували між 1712 і 1726 роками.

Наукові інструменти частково походили з приватної обсерваторії Марсілі, частково їх подарували прелати болонського походження: кардинал передав годинник, квадрант, зорову трубу завдовжки 13 футів і дзеркальний телескоп за зразком приладу Ньютона, а кардинал подарував зорову трубу з фокусною відстанню 22 фути.

Діяльність обсерваторії під керівництвом охоплювала всі практичні потреби, де були необхідні астрономічні та механічні знання, подібно до інших обсерваторій того часу: від укладання календарів і ефемерид до картографії та викладання балістики для військових. Зокрема, «Болонські ефемериди» () були найкращими таблицями такого типу, створеними в Європі в ті роки. Манфреді також займався суто астрономічними дослідженнями, зосередившись на проблемі паралаксів нерухомих зір. З огляду на цензурні обмеження він не міг прямо визнати геліоцентричну теорію, однак визнав правильність спостережень, виконаних Джеймсом Бредлі.

1739 року обсерваторія придбала сучасніші й точніші інструменти англійського виробництва: настінний квадрант, пасажний інструмент і рухомий квадрант. Того ж року після смерті Манфреді директором обсерваторії став . Наступний директор, Петроніо Маттеуччі, обіймав посаду з 1782 до 1801 року. За його ініціативи Болонська обсерваторія розпочала метеорологічні спостереження, які тривають донині.

1790 року у просторі між гвинтовими сходами Обсерваторської вежі заввишки 29 метрів вперше виконав експеримент, щоб довести обертання Землі. Наступного року він повторив цей експеримент у вежі Азінеллі. Він скидав свинцеві кулі й встановив, що вони систематично відхилялися на схід на 4,5 мм.

Згодом обсерваторія занепала, а 1844 року припинили й публікацію ефемерид. Надалі тривали лише метеорологічні спостереження. На початку XX століття астрономічні спостереження відновилися після призначення директором . Однак Обсерваторська вежа вже морально застаріла й не дозволяла розмістити сучасні прилади, тому 1936 року з ініціативи відкрили нову обсерваторію в Лояно.

Болонська астрономічна обсерваторія увійшла до створеного 1999 року Національного інституту астрофізики, який об'єднав в одну структуру астрономічні дослідницькі установи з усієї Італії. 1 січня 2018 року Астрономічна обсерваторія Болоньї об'єдналася з , утворивши .

Напрями досліджень Напрями досліджень охоплюють багато галузей сучасної астрофізики та астрономічних технологій: дослідження зоряних популяцій й еволюції галактик; вивчення структури, еволюції та розподілу галактик, скупчень та активних ядер галактик, а також їхнього внеску у формування космологічної структури; чисельні дослідження в галузі гідродинаміки газу та комп'ютерне моделювання турбулентних явищ; експлуатація й удосконалення двох телескопів спостережної станції в Лояно (діаметром 152 і 60 см) та розроблення астрономічної апаратури для провідних обсерваторій світу.

Обсерваторія активно використовує прилади Європейської південної обсерваторієї, співпрацює з астрономічним відділенням Університету Болоньї та з іншими структурами Національного інституту астрофізики, зокрема з Інститутом радіоастрономії Болоньї, займається популяризацією науки через виставки, семінари та конференції.

Примітки

Посилання