Віталь Ахіль Рауль Барр (29 січня 1874 — 21 травня 1932) — канадський карикатурист, аніматор часів німого кіно та художник. Спочатку відомий як політичний карикатурист, він засновником французько-канадського коміксу, а потім перейшов до анімаційного кіно та заснував власну студію, що було новаторським кроком. Як художник він вважається імпресіоністом, що відтворює атмосферу та світло за допомогою видимих, нерівних мазків фарби, чиї картини зберігаються в Національному музеї образотворчих мистецтв Квебеку.

Особиста історія та кар'єра Барр народився в Монреалі, Квебек, єдиною творчою дитиною (з дванадцяти) у родині виноторговців та імпортерів. Він вивчав мистецтво в Академії ЖуліанаL'Académie Julian et ses élèves canadiens Paris, 1880—1900 par Samuel Montiège, Thèse de doctorat, Département d'histoire de l'art et d’études cinématographiques, Faculté des arts et sciences, Montréal, mai 2011. з 1896 року і пробув там два роки, також відомий як політичний карикатурист — він був гучним критиком несправедливих судових процесів над капітаном Альфредом Дрейфусом. Одним із супротивників Барра у словесній війні та карикатурах був Еміль Коль, який писав анонімно. Повернувшись до Канади в 1898 році, він став засновником французько-канадського коміксу. Лише в 1913 році Барру вдалося синдикувати газетний комікс у США — «Готель Ноазарк», недільний комікс, яку розповсюджувався синдикатом Макклюра протягом 11 місяців. Барр вирішив не вказувати своє ім'я на коміксі, а підписав його VARB, своїми ініціалами (Вітале Ашілль Рауль Барр).

Барр переїхав до Нью-Йорка в США у 1903 році. У 1912 році Барр побачив анімаційний фільм, який надихнув його зайнятися цією справою (можливо, це був фільм Вінзора Маккея «[Як працює комар]]»). Він вибрав студію Edison Studios для виробництва своїх мультфільмів і під час відвідування студії познайомився з Біллом Ноланом, продюсером короткометражних фільмів, який став його діловим та творчим партнером. Вони працювали разом протягом року, випускаючи анімовані та ігрові рекламні ролики для різних компаній (це, ймовірно, було перше використання анімації в рекламі). Саме в цей період вони розробили систему анімації, яка радикально відрізнялася від тих, що використовувалися на той час.

Різні аніматори придумували різні методи, щоб зберегти вирівнювання своїх малюнків, але жоден з них не працював дуже добре. Рішенням Барра та Нолана було пробити два отвори внизу всіх аркушів і просунути їх через два штифти, приклеєні до анімаційного столу. Ця система штифтів використовується й досі. З іншого боку, система, яку вони використовували для анімації, навпаки, була тупиковою саме тому, що створювала проблеми з реєстрацією, які система штифтів не завжди могла вирішити. Основою цієї «системи розрізів» було відривання паперу, на якому малювали, щоб показати зміни під ним. Наприклад, якщо персонаж мав рухати рукою, перший малюнок складався з персонажа та фону, потім руку обережно відривали, щоб відкрити наступний аркуш, і на новому папері малювали нову руку. Система розрізів використовувалася в різних студіях протягом 1920-х років, а потім була замінена системою мальваної анімації Ерла Херда.

До 1914 року Барр та Нолан відчували себе достатньо впевнено, щоб заснувати власну студію, повністю незалежну від Едісона і присвяченої на 100 % анімації. Ця студія Барра-Нолана була, ймовірно, першою у своєму роді (хоча Bray Productions також мала вагомі претензії на цей титул). Головним продуктом нової студії була серія вставних роликів для здебільшого живої анімаційної серії Grouch Chaser, яку розповсюджував Едісон.

У 1916 році Вільям Рендольф Герст, мультимільйонер і газетний магнат, заснував конкурентну анімаційну студію під назвою International Film Service і найняв більшість аніматорів Барра, включаючи Білла Нолана, заплативши їм більше грошей, ніж міг запропонувати Барр. Тож Барр був змушений стати підрядником IFS, створюючи анімацію для серіалу «Фабли». Після семи мультфільмів він звільнився.

Іншим чоловіком, який протистояв Херсту, був Бад Фішер, який домігся в суді підтвердження своїх авторських прав на комікс «Мутт і Джефф», який друкувався в газетах Херста протягом дев'яти років. Фішер звернувся до незалежного аніматора Чарльза Бауерса з проханням перетворити його комікс на мультфільм, але Бауерс не мав необхідного обладнання для цього. Барр мав обладнання, але не мав людей. Так виникло партнерство у вигляді студії Barré-Bowers, розташованої в районі Фордхем у Бронксі. Барр зробив усе, що міг, щоб покращити якість анімації у своїх фільмах, інвестуючи частину прибутку в художні курси для аніматорів (передбачаючи, що Волт Дісней надасть таке навчання своїм співробітникам у 1930-х роках).

«Мутт і Джефф» приносив великі гроші Барру, Бауерсу й Фішеру, але з роками Барр почав втомлюватися від усього цього через конфлікти з обома партнерами. Барр пішов з анімації в 1919 році на тлі чуток про нервовий зрив. Він оселився у своєму будинку в Глен-Коув, Лонг-Айленд, і почав продавати свої олійні картини, а також деякі комерційні плакати. Тим часом партнери, що залишилися, посварилися, і до 1926 року «Мутт і Джефф» припинив своє існування як анімаційний проєкт.

У 1925 році Барр знову захотів повернутися у світ анімації, замінивши Білла Нолана, який пішов працювати над мультфільмами про Krazy Kat. Він отримав бажане, ставши «гостьовим аніматором» в Pat Sullivan Productions, де працював над мультфільмом «Кіт Фелікс». Мультфільми, створені Барром для Саллівана, вважаються найкращими з усіх, що він коли-небудь робив, а також найкращими мультфільмами про Фелікса (курячий антагоніст в таких мультфільмах, як «Фелікс Дайнс енд Пайнс» та «Олійний птах», був повністю намальований Барром). Рауль Барр вдруге пішов з анімації в 1927 році, цього разу на високій ноті. Останні роки свого життя Барр присвятив малюванню олійних картин і політичних карикатур, а також відкрив власну художню школу.

Помер Рауль Барр у Монреалі 21 травня 1932 року від раку та був похований на міському кладовищі Нотр-Дам-де-Неж.

Примітки

Додаткова інформація

Дональд Крафтон; «До появи Міккі: Анімаційний фільм, 1898—1928»; Видавництво Чиказького університету; (1982, 1993). Леонард Малтін; «Про мишей і магію: історія американських анімаційних мультфільмів» ; видавництво «Penguin Books»; (1980, 1987). Джанналберто Бендацці (Анна Тараболетті-Сегре, перекладачка англійської мови); Мультфільми: Сто років кіноанімації ; Видавництво Індіанського університету; (перевидання 2001 року). Крістофер Фінч, «Мистецтво Волта Діснея», видано Гаррі Н. Абрамсом; 1973:

Посилання

У пошуках Рауля Барре (Barré l'introuvable), Андре Мартен. Коротка монографія англійською та французькою мовами. Біографія Рауля Барре (французькою мовою), автор Мішель Віо: https://web.archive.org/web/20110515211358/http://www.bdquebec.qc.ca/auteurs/barre/rbarre.htm Біографія на Lambiek Comiclopedia