Законодавство про зброю в СРСР було частиною законодавства СРСР, яка регулювала правовий статус зброї (зокрема вогнепальну), боєприпасів, пороху та інших вибухових речовин на території СРСР.

Історія 10 листопада 1917 року народний комісар О. І. Риков підписав указ про створення міліції. Будівлі поліцейських дільниць та їхні стайні з обладнанням були передані у розпорядження Робітничо-селянської міліції. Спочатку підрозділи міліції були добровільними озброєними формуваннями для охорони громадського порядку й не мали постійної структури. Вони підпорядковувалися місцевим Радам та місцевому управлінню НКВС.Милиция // Большая Советская Энциклопедия / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 16. М., «Советская энциклопедия», 1974.

15 січня 1918 року В. І. Ленін підписав декрет Ради Народних Комісарів про створення Робітничо-Селянської Червоної Армії. Навесні 1918 року розпочалося створення системи масової військової підготовки населення.Ю. И. Кораблев, Н. Ф. Макаров. Образование СССР и укрепление обороны страны // журнал "Вопросы истории", № 12, 1982 стр.3-19 22 квітня 1918 року декрет ВЦВК уточнив вимоги до військової підготовки населення (військове навчання проходили чоловіки з робітничого класу віком від 18 до 40 років, жінки могли брати участь у військовій підготовці добровільно).

Під час громадянської війни дрібні місцеві підрозділи міліції виявилися неефективними, і навесні 1918 року було поставлено завдання створити єдину державну систему забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Крім того, під час бойових дій деякі командири Червоної армії використовували міліцію як підкріплення для своїх військових частин. 10 травня 1918 року НКВС видав декрет, яким визначалося, що міліція є постійною (цілодобовою) державною службою, а її функції суворо відокремлені від функцій Червоної армії.

У липні 1918 року була прийнята перша конституція, яка передбачала рівність громадян усіх національностей і проголошувала захист соціалістичної батьківщини обов’язком усіх громадян країни.

Під час Громадянської війни в Росії радянська влада дозволяла володіння різними видами стрілецької та холодної зброї. У «Декларації прав трудящих і експлуатованого народу» у січні 1918 року уряд проголосив політику «озброєння трудящих», водночас прагнучи роззброїти експлуататорські класи.

28 травня 1922 року була створена прокуратура (її співробітники належали до Народного комісаріату юстиції та мали право носити пістолет для самозахисту).

29 грудня 1922 року було підписано Договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, однак створення єдиної правової системи (зокрема кримінального законодавства) на території СРСР тривало протягом 1920-х і навіть 1930-х років.

Влітку 1923 року було прийнято перший лісовий кодекс, відповідно до якого розпочалося відновлення лісів та заповідників. Для охорони лісів, захисту від небезпечних диких тварин, а також боротьби з браконьєрством, незаконною вирубкою лісу та іншими злочинами лісівникам було надано право володіти й носити вогнепальну зброю.

У вересні 1923 року в Новогіреєєві Московської області відбувся перший чемпіонат СРСР зі спортивної стрільби.Спорт. Окончание праздника физкультуры СССР // газета "Известия" № 211 (1948) от 19 сентября 1923 стр.5

12 грудня 1924 року Центральний виконавчий комітет СРСР оприлюднив постанову «Про порядок виробництва, торгівлі, зберігання, використання, утримання і носіння вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових снарядів і вибухових речовин», якою вся зброя була класифікована та поділена на категорії. Відтепер звичайним громадянам для особистого володіння дозволялися лише гладкоствольні мисливські рушниці. Інші категорії зброї могли перебувати лише у володінні осіб, які виконували завдання, покладені радянською державою; для всіх інших доступ до такої зброї був обмежений межами державно регламентованих стрільбищ.

Влітку 1925 року, в рамках підготовки до 3-го чемпіонату СРСР зі стрільби, були уточнені правила спортивної стрільби (з вересня 1925 року стрільба з військової гвинтівки калібру 7,62 мм та стрільба з гвинтівок інших моделей стали окремими видами спортивної стрільби).3-и всесоюзные стрелковые соревнования // газета "Известия", № 188 (2521) от 5 августа 1925 стр.6

Незаконне володіння зброєю суворо каралося. З березня 1933 року виготовлення, зберігання, придбання та продаж вогнепальної зброї (за винятком гладкоствольної мисливської) без належного дозволу каралися позбавленням волі на строк до п’яти років.

У грудні 1932 року ДТСААФ було засновано звання та нагрудний знак «Ворошилівський стрілець» за досягнення у стрілецькій підготовці.

22 червня 1941 року розпочалося вторгнення країн Осі до СРСР. Багато спортивних заходів було скасовано. Війна принесла величезні руйнування, значні втрати та уповільнила післявоєнний розвиток стрілецького спорту в СРСР.А. Максимов. Стрельба по мишени "бегущий олень" // газета «Советский спорт», № 99 (2055) от 16 августа 1952 стр.6

У 1948 році розпочалися щорічні змагання зі стендової стрільби на приз газети «Вечірня Москва» (переможець цих змагань отримував у нагороду спеціальний кришталевий кубок).Н. Пахомов. 33-й кубок // газета "Вечерняя Москва" от 25 мая 1981

У 1952 році в СРСР відновлено проведення змагань з полювання на оленів на дистанції 100 метрів. Згідно з правилами 1952 року, стрільцям дозволялося використовувати магазинну гвинтівку з ковзним затвором або самозарядну гвинтівку будь-якої моделі, заряджену щонайменше двома патронами.

Після смерті Йосипа Сталіна в 1953 році в СРСР відбулася невелика хвиля лібералізації володіння зброєю цивільними особами. Радянським громадянам знову дозволили купувати гладкоствольні мисливські рушниці навіть без обов’язкового подання мисливського квитка. Однак це тривало не більше шести років: з 1959 року покупці знову були зобов’язані попередньо реєструватися в Радянському товаристві мисливців.

Невелика кількість ентузіастів почала займатися підводним полюванням влітку 1956 року з використанням саморобного спорядження. Вони полювали на рибу списами, гарпунами та подібними знаряддями. У квітні 1957 року було оприлюднено офіційне роз’яснення, згідно з яким підводне полювання зі списом, гарпуном, підводною рушницею, арбалетом із використанням або без використання спорядження для підводного плавання - є цілком легальним заняттям — і в СРСР вже тоді розпочалося дрібносерійне виробництво спорядження для підводних мисливців. Відповідно до законодавства СРСР, підводне полювання на рибу та крабів (без використання вогнепальної зброї, отруєних боєприпасів, пороху та інших вибухових речовин) не вважалося «полюванням», а класифікувалося як «рибальство».С. Дашкевич. С ружьём под водой // газета «Советский спорт», № 41 (2777) от 4 апреля 1957 стр.7В. Дармо. Подводные впечатления // газета «Советский спорт», № 40 (3008) от 16 февраля 1958 стр.8 Влітку 1960 року до СРСР з візитом приїхав західний письменник Дж. Олдрідж, з яким відбувалися зустрічі та інтерв’ю, присвячені підводному плаванню, дайвінгу та підводному полюванню (він був відомий як автор книги «Підводне полювання для недосвідчених англійців»)."страстный аквалангист, автор "Подводной охоты для неопытных англичан" Олдридж, конечно же, не мыслит себе отдыха без подводной охоты" Джеймс Олдридж снова в Москве // газета «Известия», № 158 (13394) от 4 июня 1960 стр.4 У вересні 1960 року на Каспійському морі відбувся перший чемпіонат СРСР з підводного полювання.А. Насибов. Матч подводных охотников // газета «Известия», № 219 (13455) от 13 сентября 1960 стр.6 Після цих подій підводне полювання стало популярним видом спорту в СРСР. Для полювання на рибу дозволялося використовувати спис, гарпун, ніж, підводні рушниці, арбалети, спорядження для підводного плавання та деяке інше спеціальне обладнання. У СРСР виготовлялися й продавалися різні моделі підводних рушниць і боєприпаси до них.Мстислав Петрович Микрюков. С ружьем на глубину. Спортивная подводная стрельба. М., ДОСААФ, 1973.

Із запровадженням нового Кримінального кодексу у 1960 році покарання за незаконне володіння вогнепальною зброєю було суттєво пом’якшено — до обов’язкового дворічного позбавлення волі, тоді як володіння холодною зброєю більше не заборонялося в СРСР. Через чотирнадцять років у 1974 покарання за незаконне придбання, зберігання та носіння зброї знову було посилене — до п’яти років позбавлення волі. Водночас незареєстрована зброя, добровільно здана владі, не тягнула за собою жодної відповідальності чи покарання.

Зміна довжини ствола вогнепальної зброї не заборонялася. Дозволялося купувати, продавати або володіти старими гладкоствольними мисливськими рушницями з уже вкороченими стволами (за умови, що довжина ствола становила не менше 500 мм). Власникам дозволялося вкорочувати приклад або ствол своєї мисливської рушниці чи гвинтівки, якщо це виконувалося в збройовій майстерні. Також дозволялося переобладнувати рушниці пістолетним руків'ям та знімним прикладом.Е. Стайченко. Опыт подгонки ружья // журнал «Охота и охотничье хозяйство», № 7, 1972. стр.24

Вогнепальна зброя з довжиною ствола менш ніж 500 мм вважалася незаконною та підлягала конфіскації.Ружья со стволами менее 500 мм не регистрируются, считаются обрезами" И. Ефремов (ВНИИ МВД СССР). Когда же ружьё перестаёт быть ружьём? // журнал «Охота и охотничье хозяйство», № 3, 1988. стр.28-31

Посилання