Міріам Шомер-Цунзер (; ‎; 25 листопада 1882, Одеса — 11 жовтня 1951, Нью-Йорк) — єврейська письменниця, драматургиня, художниця, скульпторка та громадська діячка США українського походження. Відома своєю роллю в розвитку єврейської музики в Америці та мемуаристикою, що описує життя єврейської інтелігенції.

Біографія Народилася 25 листопада 1882 року в Одесі під ім'ям Маня Шейкевеч в родині Діни та Нохума-Меїра Шайкевича, відомого єврейського письменника під псевдонімом «Шомер». У 1891 році її сім'я емігрувала до США, оселившись у Нью-Йорку.

Міріам навчалася в державній школі, відвідувала вечірню школу і згодом закінчила Міський університет Нью-Йорка (CUNY). Також вона вивчала мистецтво в освітньому центрі «Educational Alliance» та в коледжі «Cooper Union», проявивши неабиякий талант до живопису та скульптури.

У 1902 році стала бібліотекаркою у новоствореному «Єврейському освітньому товаристві» (Hebrew Educational Society) у Брукліні, Нью-Йорк. Також протягом двох років стала лекторкою з мистецтва в Нью-Йоркській раді освіти.

У 1905 році одружилася з адвокатом Чарльзом Цунзером, сином відомого єврейського поета Ельякума Цунзера. У них було троє дітей. Їх дім був осередком культурного життя Нью-Йорка, де збиралися художники, музиканти та актори.

Останні п'ять років життя Міріам Шомер-Цунзер боролася з раком, проте продовжувала активну громадську та творчу роботу майже до самої смерті. Вона померла 11 жовтня 1951 року в Нью-Йорку.

Музика та громадська діяльність Міріам Шомер-Цунзер відіграла значну роль у популяризації єврейської музики. У 1931–1932 роках вона заснувала товариство «MAILAMM» (Американсько-палестинська музична асоціація), яке об’єднало видатних музикантів і композиторів (серед яких були Арнольд Шенберг та Ернест Блох)), щоб розвивати єврейську музичну культуру як національне мистецтво.

Вона також була активною у сіоністському русі, організувавши бруклінське відділення жіночої організації «Хадасса» (Hadassah). У 1917 році вона була однією з десяти жінок-делегаток від Нью-Йорка на Першому Американському єврейському конгресі.

Драматургія Любов до театру проявилася ще в дитинстві, коли вона разом із сестрами Розою та Ханою влаштовувала домашні вистави. У 1920-х роках Зунсер почала писати театральні п'єси на їдиш, іноді співпрацюючи зі своєю сестрою Розою. Коли театр на їдиш втратив популярність у 1930-х роках, Зунсер почала писати англійською мовою для бродвейської сцени.

Самостійні п'єси на їдиш

«Яблуня» (Der epel-boym) чи «Абетка» (Der Alef-Beys) «Чоловік і дружина» (Man un vayb). «Зачарована весна» (Der Farkishefter Kval) — коротка одноактна фентезі драма.

П'єси у співавторстві з Міріам Шомер-Зунзер

«Одна з народу» (Eyne fun folk, 1920) — драма, що мала великий успіх і роками залишалася в репертуарі актриси Берти Каліч, поставлена 26 вересня 1921 р. в Irving Place Theatre. «Сила закону» (Di makht fun gezets, 1925) — вистава була поставлена у Філадельфії, а згодом у Нью-Йорку. «Циркачка» (Dos tsirkus meydl, 1928) — оперета на музику Йозефа Румшинського, де головну роль виконала зірка Моллі Пікон. Вистава йшла 16 тижнів при повних залах. «Співаючий злодій» (Der zingendiker gonev, 1930) — після невдалої постановки через правки актора Людвіга Заца, Роза розчарувалася в написанні п'єс для театру. «Любовний танець» (Der liebes tants) — непублікована оперета, подана для американського авторського права в 1929 році; сюжет про двох сестер, закоханих в одного чоловіка.

Бібліографія У 1903 році вона дебютувала у друкованому вигляді в англійському відділі журналу «Di Idishe Velt» («Єврейський світ»). Вона писала прозові поезії та мініатюри у збірниках «Tog» («День»), «Dos Naye Land» («Нова земля») Аврома Рейзена, а також розділ мемуарів у виданні «YIVO-Bleter» («Сторінки з YIVO») (XXXIII) (Нью-Йорк, 1950), що стосуються єврейської літератури Нью-Йорка на початку ХХ століття. «Вчора» (Yesterday, 1939) — мемуари англійською мовою у белетризованій формі, де описала життя своєї родини та єврейського середовища. Опубліковано в 1939 році видавництвом Stackpole Sons. Перевидано в 1978 році видавництвом Harper & Row під редакцією її онуки Емелі. «Наш батько Шомер» (Unzer foter shomer, 1950) — мемуари, написані у співавторстві з сестрою Розою Шомер.

Примітки

Посилання