«Трактат про астролябію» () — середньовічне есе Джеффрі Чосера, написане англійською мовою й присвячене астролябії — давньому приладові для вимірювання кутів на небесній сфері. Твір датують приблизно 1392 роком; його вважають найдавнішим відомим технічним посібником в англійській літературіInformazioni a cura del Rhodes College, Treatise on the Astrolabe — Ultimo accesso: 21 marzo 2007. Хоча автограф не зберігся, трактат дійшов до нашого часу приблизно у двадцяти двох рукописах, більшість з яких походить з XVI століття — майже за сто років після написанняA Treatise on the Astrolabe , con la supervisione di un docente dell'Università Adam Mickiewicz .. Авторство Чосера також підтверджується згадкою в «Загальному прологу» до його «Кентерберійських оповідань».

Твір Багато дослідників вважають «Трактат» найважливішим прозовим твором Чосера. Попри технічний і доволі складний зміст, навіть для сучасного читачаАстрономічні теорії того часу істотно відрізнялися від сучасних: ідеться про XIII століття, добу до Миколая Коперника та Галілея., виклад залишається чітким, послідовним і безпосередньо спрямованим на пояснення суті питаньThe Cambridge History of English and American Literature, Geoffrey Chaucer, Vol. II — The End of Middle Ages.. Водночас твір, хоч і є першим настільки технічним трактатом англійською мовою, має обмежене літературне значення, він не став зразком для наслідування і не породив традиції імітацій. Його цінність полягає передусім у змісті, — він описує тогочасні астрономічні інструменти, способи їх використання, а також прямо викладає космологічні уявлення XIII століття. Отже, твір важливіший не для історії англійської літератури, а для розвитку середньовічної традиції наукових трактатів. Загальну структуру твору, окреслену в «Пролозі», побудовано просто й послідовно; вона складається з п'яти частин, присвячених п'яти темам. Однак текст, що зберігся донині, містить лише «Пролог», «Перша частина» (), «Друга частина» () та «Додаткові пропозиції» (); вважають, що останній розділ переважно складається з пізніших доповнень інших авторів.

Пролог Трактат відкривається коротким вступом — «Прологом», який містить присвяту «маленькому Льюїсу», особа якого залишається невідомою. Чосер робить стислий відступ щодо джерел, з яких черпав матеріал, хоча й сам цікавився астрологією та добре в ній орієнтувався. Він також пояснює, чому пише англійською мовою, зрозумілішою для «маленького Льюїса», а не латиною, складнішою й незнаною хлопцеві.

Перед тим як перейти до опису структури твору, Чосер прямо зазначає, що його «Трактат» є стислим викладом давніших праць.

Далі автор пояснює, як поділено трактат:

Перша частина (The Firste Partye): опис астролябії. Друга частина (The Seconde Partye): елементарне пояснення способів користування приладом. Третя частина (The Thridde Partye): низка таблиць з довготами, широтами, нахилами тощо. Четверта частина (The Fourthe Partye): теорія руху небесних тіл, зокрема таблиця руху Місяця. П'ята частина (The Fyfte Partye): вступ до астрологіїУ той час цей термін охоплював усі знання, які нині поділяють на астрономію та астрологію.. Усі настанови, викладені у «Другій частині», можна відтворити лише за умови використання астролябії такого типу, який Чосер описує у «Першій частині», та за умови калібрування приладу, як це зробив сам автор, за географічними координатами міста Оксфорд.

Перша частина

Як Чосер зазначає вже у першому реченні цієї частини, далі подано опис «твоєї астролябії». Він пояснює астролябію як просту двовимірну мапу небесної сфери: найважливіші зорі та кола, якими рухаються планети, спроєктовано на металеву пластину, що зветься «рете», під якою розміщено кілька дисків, призначених для використання на різних широтах. Рете і ці диски вставлені у порожній круглий корпус — «матер». До тильної частини прикріплено лінійку, відому як «алідада».

На зовнішніх колах, як показано на зображенні, нанесено поділ на знаки зодіаку та місяці року, а на нижньому диску — поділ на дні, «divisiouns fro 5 to 5»Буквально: «поділені по п'ять».: Aries, Taurus, Gemini, Cancer, Leo, Virgo, Libra, Scorpio, Sagittarius, Capricornus, Aquarius, Pisces, а ще ближче до центра — Januarius, Februarius, Marcius, Aprilis, Maius, Junius, Julius, Augustus, September, October, November, December.

Наприкінці цього описового розділу Чосер переходить до наступної частини — серії «висновків» щодо користування астролябією.

Друга частина

«Друга частина» містить 39 настанов, або «висновків», як їх називає автор, щодо користування астролябією. Виклад поділено на «параграфи»: кожен з них має заголовок, який стисло окреслює його зміст. Ця частина переважно є перекладом праці «Про конструкцію й використання астролябії» () астролога An Introduction to a Treatise on the Astrolabe , a cura di W.W. Skeat. і складається з 39 окремих параграфівЗіставлення різних рукописів показало, що первісно параграфів було 40, а не 39: між завершенням 38-го та 39-го параграфів наявний пропуск.. Ці настанови охоплюють різні задачі — від обчислення висоти небесних тіл до визначення точного дня й години. Чосер також навчає «маленького Льюїса» визначаючи чотири сторони світу й розуміти основи більш «магічної» астрології (як-от «вплив небесних тіл»).

Після переліку цих 39 «висновків» твір завершується лаконічним , у якому знову згадано «маленького Льюїса».

Додаткові положення Після «Другої частини» в рукописній традиції збереглася також частина, яку можна визначити як поглиблювальну: у ній докладніше розглянуто поняття так званих прямої й оберненої тіней ( та umbra versa), відкинутих вертикальним об'єктом, наприклад гномоном, на площину, відому як , для визначення висоти Сонця. Ці тіні викладені у трьох окремих параграфах: парграфи 41 і 43 присвячені прямій тіні, а 42 — оберненій.

Останні три параграфи, від 44 до 46, присвячені планет (). Вони пояснюють, як обчислювати цей рух, і як знаходити його зміну за рік, місяць, день і навіть за нескінченно малу частку часу ().

Рукописи «Трактату» Перше видання «Трактату», для якого достеменно відомі походження й дата (), датоване 1532 роком і спирається на кілька рукописів, які, як вважалося, містили деякі незначні помилки, зокрема повтори частин тексту, не обов'язково хибні. Тому дослідники поділяють відомі рукописи на два класи: «першого класу», які вважають найдавнішим, і «другого класу», що, наприклад, відрізняється від першого класу порядком слів. Однак і рукописи другого класу залишаються важливим джерелом для реконструкції тексту. Найавторитетнішу версію тексту реконструював А. Е. Брей — історик XIX століття, який широко використав, окрім editio princeps, два рукописи другого класу: написаний Волтером Стевінсом у 1555 році й присвячений графу Едварду Девонширському, а також рукопис MS. Sloane 314 з Британського музею, датований XV століттям.

Втрачені частини Згідно з дослідженнями збережених повних рукописів, «Третя частина» «Трактату» складалася переважно з низки таблиць. Імовірно, вони були переробкою або копією праці Ніколаса Ліннського та Джона Сомера, зробленими ще до того, як Чосер узявся за решту твору. Найпоширенішою є гіпотеза, що «Третя частина» містила: таблицю широт і довгот зір, зображених на реті астролябії; приклади таких таблиць трапляються в окремих рукописах; таблицю схилень Сонця в залежності від дня року; таблицю довгот країн і міст; таблицю для регулювання годинників і визначення меридіанних висот (ймовірно, Сонця). Однак не всі ці таблиці дійшли до нас у повному вигляді: причина того, чому збереглися лише деякі з них, залишається невідомою.

«Четверта частина» натомість мала б присвячуватися руху небесних тіл і його причинам. Імовірно, її автор так і не написав, хоча на неї є посилання в «Другій частині» «Трактату». За сучасними гіпотезами, ця частина також мала містити таблиці положень Місяця, обчислені за допомогою альманаху: таблиці такого типу справді виявлено у двох різних рукописах.

«П'ята частина» містила певні загальні правила астрології, таблиці рівняння астрологічних домів, «гідності» планет та інші матеріали; від цієї частини збереглися лише окремі таблиці, зокрема таблиці широти Толедо.

Трактат «Трактат», як сам автор зазначав уже в «Пролозі», переважно є перекладом кількох інших астрономічних трактатів. У XV століття наукову літературу все ще переважно писали латинською мовою, і Чосер вирішив, спираючись на ці латиномовні тексти, створити трактат мовою свого часу, середньоанглійською мовою, зрозумілішою для «маленького Льюїса», адресата твору, особу якого досі достеменно не встановлено.

Джерела «Трактату»

Астролябія як астрономічний інструмент була відома ще в античностіАстролябію зазвичай приписують Гіппарху (II століття до н. е.). Пізніший опис належить Іоанн Філопону, а згодом — у арабській культурі. Дослідження цього інструмента за часів Чосера справді походили з давньої традиції грецьких і арабських учених, яка сформувала багатий літературний корпус текстів, присвячених астролябії. У середньовічній Європі ці твори переклали латинською мовою, яка в той час була основною мовою наукової літератури. Чосер прямо заявляє в "Пролозі" свого твору про намір спиратися на латиномовні трактати. Водночас щодо конкретного способу використання цих трактатів не сформульовано жодної вагомої теорії, окрім припущення, що надзвичайна популярність праці спонукала Чосера вважати її найповнішим твором свого часу. За дослідженнями Джона Рейді, Чосер головно переробив два тексти: "Про сферу світу" XIII століття, який визначає астрономічно-астрологічні основи твору, а також «Про будову й використання астролябії» () астролога Машаллаха ібн АтаріJ. Reidy підготував реконструкцію і переклад оригінального твору сучасною англійською мовою з різних рукописів, опубліковані в: , у якого Чосер запозичив багато ідей для "Першої частини" і вплив якого особливо помітний у "Другій частині".

У викладі "Трактату" можна простежити два головні напрями: опис астролябії та її використання. Відповідно, навіть за самою назвою чітко розрізняються дві частини трактату Машаллаха ібн Атарі «Про будову й використання астролябії», присвячені відповідно будові й використанню астролябії. Перша частина цього твору описує процедури виготовлення астролябії та нанесення на неї всіх необхідних ліній, однак із викладу Чосера випливає, що він не використовував її як основне джерело, і йдеться радше про переробку тексту та додавання пояснень для кращого розуміння будови інструмента. Натомість друга частина, про використання астролябії, відіграє значно важливішу роль: тридцять один параграф із сорока трьох є простим дослівним перекладом давнішого твору.

Адресат: маленький Ловіс Згідно з традиційним поглядом, трактат написано для сина Льюїса, аби навчити його користуватися цим інструментомBreve storia sulle misurazione del tempo, Capitolo I — .. Однак новіші дослідження припускають, що адресатом трактату, імовірніше, був Льюїс Кліффорд, син одного з друзів автора: передчасна смерть хлопця могла стати причиною незавершеності твору. Безсумнівним залишається лише те, що твір присвячено десятирічному хлопчикові на ім'я Льюїс.

Наявність у присвяті обох звертань — my sone (мій син) і his frend (його друг) — викликає певні сумніви. Утім, безперечно, що твір адресовано дитині. Про це свідчить і ще одна згадка про маленького Льюїса, яка з'являється наприкінці "Другої частини" у .

Додатковим підтвердженням гіпотези про дитячого адресата є й фраза "хліб і молоко для дітей" ()Буквально — «хліб і молоко для дітей»; у жартівливому значенні її тлумачили як «дитячі ласощі»., іронічно додана переписувачем до одного з рукописів із цим твором: викладені відомості справді призначені не для вченого дорослого читача, а радше для юного учняAstrolabes.org , citazione nella sezione References..

Примітки

Література

Посилання

Сучасною англійською мовою Текстовий формат з нумерацією рядків: Частина 1 Частина 2 на eChaucer Текст «Трактату про астролябію» — представлений поруч середньоанглійською та сучасною англійською мовами.