Ероскіпу () — прибережне село та муніципальний район у районі Пафос на Кіпрі. Його населення становить приблизно 7000 осіб. Воно відоме виробництвом локуму, кондитерського виробу, широко відомого як рахат-лукум, і є єдиним місцем у світі із захищеним географічним позначенням (по суті, торговою маркою) для локуму.

Історія Згідно з місцевою традицією, і як випливає з етимології назви міста, Ероскіпу було місцем розташування священних садів богині Афродіти в грецькій міфології. Його назва, що поєднує «єрос» (ιερός, святий) та «кіпу» (κήπος, сад), означає «святий сад». Стародавні паломники з Неа-Пафосу проходили через Ероскіпу, перш ніж дістатися до храму Афродіти в Куклії.

Античний письменник Страбон згадує Ероскіпу, називаючи його Ἱεροκηπία (Ієрокіпія, Ієрокіпіс). Багато інших мандрівників писали, що на прибережній рівнині Ероскіпу росли багатовікові оливкові та ріжкові дерева. У 11 столітті посеред сучасного Ероскіпу була збудована п'ятикупольна візантійська церква Святої Параскеви. Також згадується, що в Мулії, прибережній місцевості міста, чернець Ігнатій знайшов чудотворну ікону Панагії Хрисогіатісської, яку переніс на гору Рогія, звідки монастир і отримав свою назву.

У 1811 році сер Сідні відвідав Ероскіпу та зустрівся з Андреасом Зімбулакісом, призначивши його віце-консулом Британії. Зімбулакі, який народився на Кефалонії, оселився в Ероскіпу, і його обов'язки як віце-консула полягали в захисті інтересів Британії. Будинок Зімбулакі, де проживало багато видатних особистостей, був придбаний у 1947 році Департаментом старожитностей для перетворення на Музей народного мистецтва.

У 1821 році в селі проживало 76 дорослих чоловіків-греків-кіпріотів та 30 дорослих чоловіків-турків-кіпріотів. До 1911 року населення села становило 602 особи, з яких 477 греків та 125 турків-кіпріотів. У наступні десятиліття населення греків-кіпріотів швидко зростало, тоді як населення турків-кіпріотів скорочувалося: у 1931 році налічувалося 751 грек-кіпріот та 105 турків-кіпріотів. У 1960 році населення села становило 1722 особи, з яких 1552 греки та 170 турків-кіпріотів. У 1925 році британська компанія заснувала в селі шовкову фабрику, яка давала роботу сотням робітників як з Ероскіпу, так і з навколишніх сіл, поки не закрилася в 1952 році. Також в Ероскіпу була фабрика з переробки льону.

До 1952 року невелике турецько-кіпрське населення села розмовляло переважно грецькою мовою. Село жило за рахунок сільського господарства, і турки-кіпріоти здебільшого були заможнішими, ніж їхні сусіди-греки-кіпріоти, хоча багато селян не мали права власності на землю та працювали поденними робітниками. У селі не було мечеті, тому туркам-кіпріотам дозволялося використовувати церкву для мусульманських богослужінь і навіть практикувати деякі християнські ритуали на Великдень. До 1952 року розпочалися роботи з відновлення доріг села, для дітей турків-кіпріотів було заплановано курси турецької мови, а шкільна будівля була в жалюгідному стані.

У 1964 році, після міжобщинного насильства та битви в Пафосі, турецько-кіпрські жителі втекли з села та шукали притулку, здебільшого в Колоні та Мандрії. Деякі з цих мешканців втекли через гори до території, яка згодом стала Північним Кіпром після турецького вторгнення 1974 року, тоді як деяких супроводжували ВСООНК на Кіпрі в 1975 році. Ці 200-220 переміщених осіб були переселені до Фамагусти, Північної Нікосії, Кіренії, Караваса та Айос-Георгіоса. У 1974 році в селі розташовувався табір для військовополонених турецько-кіпрських військовополонених. Тут утримувалося щонайменше 329 осіб; в інтерв'ю турецьким ЗМІ військовополонені стверджували, що їх били та морили голодом.

Ероскіпу відомий виробництвом локуму, кондитерського виробу, широко відомого як рахат-лукум. Хоча немає остаточних доказів походження локуму, оскільки на нього претендують багато країн, Ероскіпу — єдине місце у світі із захищеним географічним зазначенням (по суті, торговою маркою) для локуму.

Галерея

Міста-побратими

Ая-Параскеві, Греція (2000) Фура, Франція

Джерела

Посилання Touring Guide of Pafos by George and Christina Karouzis