Сесіль Річардс (;  — ) — американська активістка, яка з 2006 по 2018 рік обіймала посаду президента Американської федерації планування сім'ї () та пов'язаного з нею Фонду підтримки дій у сфері планування сім'ї. 2010 році Річардс обрали до ради опікунів Фундації Форда. Навесні 2019 року Річардс стала співзасновницею жіночої політичної групи Supermajority ().

Раннє життя Річардс народилася 15 липня 1957 року у місті Вако, штат Техас, в родині Енн Річардс (уродженої Вілліс), американської політикині та активістки, яка обіймала посаду губернатора Техасу з 1991 по 1995 роки. Її батько, Девід Річардс (), був юристом і створив практику, що займається справами позивачів, газет та профспілок щодо громадянських прав. Він також виграв кілька знакових справ, зокрема позов про право голосу, який дійшов до Верховного суду. Сесіль Річардс виросла в Далласі та Остіні, штат Техас. Спочатку вона навчалася в державній школі, але в дев'ятому класі її було покарано за протест проти війни у В'єтнамі за чорну пов'язку. Решту середньої школи вона відвідувала прогресивну єпископальну школу святого Стефана в Остіні.

Річардс закінчила Браунський університет зі ступенем бакалавра з історії (1980).

Кар'єра Батьки Річардс були занурені в політичний активізм з ранніх років її життя. У юності вона виступала проти війни у В'єтнамі і її вигнали зі школи додому за чорну пов'язку. У січні 1971 року, у віці 13 років, її призначили почесним пажем 62-го скликання законодавчих зборів штату Техас. У віці 16 років вона допомагала своїй матері проводити кампанію за Сару Веддінґтон, адвокатку, яка виграла справу «Роу проти Вейда», яка балотувалася до законодавчих зборів штату Техас.

Після закінчення коледжу Річардс стала організаторкою профспілок працівників сфери послуг у кількох штатах та в Гватемалі, проводячи профспілкові кампанії для працівників швейної промисловості, працівників будинків для людей похилого віку та прибиральників. Коли їй виповнилося 30 років, вона повернулася до Техасу, щоб допомогти своїй матері з кампанією на посаду губернатора. Вона входила до ради директорів Фундації Форда, глобального приватного фонду, місія якого полягає у просуванні добробуту людини. Вона була однією із засновниць America Votes, організації 501(c)4, метою якої є координувати та просувати прогресивні питання, та обіймала посаду її президента. До цього вона була заступницею керівника апарату Ненсі Пелосі, лідера демократів у Палаті представників США. Вона також працювала у Фонді Тернера. 1996 року вона заснувала Texas Freedom Network, техаську організацію, створену для протидії християнським правим. Вона також входила до ради радників організації Let America Vote, заснованої колишнім державним секретарем Міссурі Джейсоном Кандером, метою якої є припинити придушення виборців.

Річардс стала президенткою Planned Parenthood у 2006 році, вона відродила групу, розширюючи базу донорів та волонтерів протягом понад десяти років. Річардс пішла у відставку 2018 року, а її наступницею стала Ліна Вен.

Супербільшість У квітні 2019 року Річардс стала співзасновницею нової політичної групи дій «Супербільшість», щоб навчати та підготувати жінок для просування жіночого політичного порядку денного на виборах 2020 року. Заснована разом з активістками Алісією Гарзою та Ай-джен Пу, група сподівалася «спонукати політиків прийняти порядок денний, подібний до того, що Річардс назвала „новим курсом для жінок“», де такі питання, як «право голосу, контроль над зброєю, оплачувана відпустка за сімейними обставинами, рівна оплата праці та інші», що [традиційно] розглядаються як «м'які питання», [мають] розглядатися як «питання, що впливають на всіх».

Оскільки жінки становили більшість електорату на проміжних виборах 2018 року, організація «Супербільшість» сподівалася продовжити цю тенденцію, навчаючи жінок «базовим організаторським навичкам, таким як реєстрація виборців», та створюючи ширшу платформу для кандидаток на виборах 2020 року. Річардс сказала: «[група матиме успіх], якщо 54 % виборців у цій країні будуть жінками, і якщо ми зможемо впровадити в [порядок денний] цієї країни питання, які хвилюють жінок, та обрати президента, який прагне щось для них зробити».

Письменство Вона написала статтю «Боротьба з релігійними правами» () для антології 2003 року «Сестринство назавжди: жіноча антологія для нового тисячоліття» () за редакцією Робін Морган.

2018 року Річардс опублікувала свої мемуари «Створювати проблеми: виступити, висловитися та знайти сміливість вести» (). У мемуарах розповідається про її виховання та кар'єру.

Особисте життя та смерть

1985 року Річардс вийшла заміж за Кірка Адамса (), профспілкового організатора Міжнародної спілки працівників сфери послуг. У них було троє дітей: Лілі, Ханна та Деніел. Їхня старша донька, Лілі Адамс, працювала прессекретарем Тіма Кейна, а пізніше радницею з комунікацій у президентській кампанії Демократичної партії Гілларі Клінтон та директоркою з комунікацій у президентській кампанії Камали Гарріс.

У середині 2023 року Річардс діагностували гліобластому, агресивну форму раку мозку. Вона померла у своєму будинку на Мангеттені, штат Нью-Йорк, 20 січня 2025 року у віці 67 років.

Нагороди та почесні відзнаки 20 листопада 2024 року Річардс отримала Президентську медаль Свободи від президента Джо Байдена в Білому домі.

Премія Паффіна/Нації за творче громадянство 2010 рокуPuffin/Nation Prize for Creative Citizenship; 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time 2012 року;енгстром 20 листопада 2024 року: Медаль Свободи.

Виноски