Копальня Реграксія (Reigraxius) – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сардинія.

Видобуток з ділянки Реграксія вели ще римляни, яких цікавили на Сардинії поклади срібноносного галеніту (мінерал свинцю). З другої половини XII століття та до арагонського завоювання 1324 року на Сардинії домінували пізанці, що так само виявляли зацікавленість у сріблі та відновили роботи на Реграксії.

З 1852 року розробку відновив підприємець Франческо Ферро. По його смерті 1863 року роботи призупинились, проте були знову розпочаті після придбання копальні 1867 року британською компанією Marganai Forest and Mining Company Limited. Також відомо, що починаючи з 1854 року за півтора десятиліття змогли вилучити 1,6 тисячі тонн галеніту, з яких 0,9 тисячі тонн припадали на 1867/1868 та 1868/1869 фінансові роки (варто відзначити, що в ті часи було поширено звітувати про обсяги отриманих цільових мінералів, а не руди). Також станом на початок 1870-х вже почали видобуток каламіну – мінералу цинку.

У момент поновлення розробки 1852 року почали з використання старовинних виробіток римського та пізанського періодів, в подальшому ж на Реграксія розвинувся сучасний рудник. Станом на початок 1870-х штольнями Санта-Барбара та Сант-Антоніо вже були відпрацьовані верхні частини однойменних рудних тіл, на які також заклали штольні Сан-Джованні  та Скотта, що знаходились нижче по схилу від перших на 52 та 75 метрів відповідно. Подальший розвиток копальні призвів до спорудження шахтного стовбура завглибшки 205 метрів (з устям на позначці +772 метра НРМ), який обслуговував 5 видобувних рівнів.

Спершу продукцію вивозили возами для експорту через Кальярі, при цьому частину концентрату міг споживати свинцеплавильний завод у Домузновас, за вісім кілометрів від копальні. З 1872-го поруч з Домузновас пройшла залізнична гілка, під’єднана до залізниці Порто-Торрес – Кальярі, що надало можливість знизити дуже високі логістичні витрати. В подальшому побудували залізничну колію від самої копальні до однієї із станцій згаданої гілки.

Що стосується власників, то в 1898-му ліцензію на ділянку Реграксія отримав один з підприємців, який у 1913-му продав права компанії Monteponi (володіла розташованим дещо південніше потужним рудником Монтепоні). За іншими даними, з 1903-го копальня належала компанії Société Anonyme des Mines de Malfidano і лише в 1926-му перейшла до Monteponi.

Примітки