Какудзі Какута (; 23 вересня 1890 — 2 серпня 1944) — японський воєначальник, віцеадмірал.
Біографія Какута був уродженцем сільської місцевості Мінаміканбара, префектура Ніїґата, Японія. Він закінчив 39-й клас Імператорської військово-морської академії Японії, отримавши 45-е місце з 145 курсантів у 1911 році. Він служив мічманом на крейсері «Асо» та лінійному крейсері «Ібукі». Після отримання звання прапорщика його було призначено на крейсер «Тійода». Пізніше, будучи лейтенантом, він служив на лінкорі «Сетцу» та крейсері «Адзума» під час Першої світової війни. Потім він служив на лінкорі «Кірішіма», есмінці «Янагі» та був головним стрільцем на крейсерах «Сума» та «Тенрю».
У 1923 році Какуту було призначено офіцером з озброєння на крейсері «Юбарі». Потім він навчався у 23-му класі Військово-морського штабного коледжу, а після закінчення навчання був підвищений до лейтенант-командера. У 1926 році він служив головним стрільцем на крейсері «Фурутака», а згодом обіймав низку штабних посад. Його першим командуванням став крейсер «Кісо», починаючи з 10 березня 1934 року. Згодом він командував крейсерами «Фурутака» та «Івате», а також лінкорами «Ямасіро» та «Нагато». 15 листопада 1939 року його було підвищено до контрадмірала.
На початку війни на Тихому океані в грудні 1941 року Какута командував 4-ю авіаносною дивізією, що складалася з авіаносця «Рюдзьо», який забезпечував повітряну підтримку висадки японських військ на Філіппінах. Какута також брав участь у рейді в Індійському океані проти британських баз в Індії та Цейлоні на початку 1942 року.
Під час битви за Мідвей у червні 1942 року Какута командував оперативною групою, що складалася з авіаносців «Рюдзьо» та «Дзюньйо», яка здійснювала повітряні нальоти на Датч-Харбор у рамках початкових етапів кампанії на Алеутських островах.
Пізніше, як командир Другої ударної авіаносної групи, що включала авіаційні підрозділи, призначені авіаносцям «Дзюньйо» та «Дзуйкаку», Какута керував авіаційними операціями проти військово-морських сил США під час битви за острови Санта-Крус та морської битви за Гуадалканал.
1 листопада 1942 року Какута був підвищений до віце-адмірала. Після смерті адмірала Ісороку Ямамото новий головнокомандувач Об'єднаного флоту Мінеїті Кога реструктурував Імперський флот Японії навколо концепції американської оперативної групи авіаносців. 1 липня 1943 року Какута був призначений командувачем 1-го повітряного флоту, до якого входили всі наземні військово-морські авіаційні підрозділи, розташовані на Філіппінах та островах, що утримувалися Японією в центральній частині Тихого океану. Однак ескадрильї зазнали величезних втрат у літаках та особовому складі через нальоти американських авіаносців у лютому 1944 року. Під керівництвом Какути з його штабу на Тініані багато авіаційних підрозділів, що залишилися, брали участь у битві у Філіппінському морі в червні 1944 року, але не змогли зіграти вирішальну роль, зазнавши подальших важких втрат.
Какута був старшим військовим офіцером на острові під час битви за Тініан, хоча він не був безпосередньо відповідальним за оборону. Коли американці наближалися до Тініана, Какута та його штаб неодноразово намагалися втекти на гумових човнах на заздалегідь домовленій зустрічі з японським підводним човном. Після кількох невдалих спроб Какута та його штаб відійшли до печери на східному узбережжі Тініана і більше їх ніхто не бачив. Існує припущення, що Какута скоїв самогубство невдовзі після висадки американців, і що його тіло було поховано в таємному місці членами його штабу.Fuller, Shokan, p. 259.
Нагороди
Орден Священного скарбу 3-го класу Орден Вранішнього Сонця 3-го класу Військова медаль 1914—1920 Медаль Китайського інциденту 1937 Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія» (Маньчжурська держава)
Примітки
Література
- Online views of selections of the book: - Online views of selections of the book: - Book review:
- Online views of selections of the book:
Посилання