Повстання Дагамі (; 1565―1567 рр.) ― серія збройних нападів дату Дагамі проти іспанської колоніальної влади на острові Себу, Філіппіни. Повстання тривало три роки, доки Дагамі не зрадили. Його спіймали у 1567 році та стратили.

Історія

Передумови та початок опору Конфлікт бере початок з моменту прибуття іспанської експедиції під командуванням Мігеля Лопеса де Легаспі на острів Себу 28 квітня 1565 року. У той час як правитель Себу, раджа Тупас, під тиском військової сили був змушений піти на переговори з іспанцями, частина місцевої знаті виступила категорично проти іноземної присутності. Головним ініціатором опору став Дагамі — дату поселення Габі з острова Мактан. За свідченнями, які згодом надав Тупас, саме Дагамі був тим, хто переконував правителя Себу не укладати мир з іспанцями та чинити опір, посилаючись на попередній досвід боротьби з експедицією Магеллана. Дагамі відкрито закликав до війни та саботажу мирних угод.

Вбивство Педро де Арани Кульмінацією збройного опору став інцидент, що відбувся 23 травня 1565 року. Дагамі разом із чотирма іншими вождями уклали угоду проникнути до іспанського форту або його околиць з метою вбивства окупантів. Група з 16 воїнів вночі прибула на човні (парао) і влаштувала засідку в густій траві та пальмових заростях між іспанським фортом і містом Себу.

На світанку вони помітили іспанського солдата Педро де Арану, який вийшов з форту один і прямував уздовж пляжу. Дагамі та його люди напали на нього, проштрикнули списами, вбили та відтяли голову. Голову Арани забрали в порт Габі, де з цього приводу було влаштовано святкування. Цей напад став єдиною втратою іспанців від ворожих дій у цей період, що змусило Легаспі вжити жорстких заходів у відповідь, включаючи спалення кількох сіл, проте схопити вбивцю одразу не вдалося.

Протистояння та роль Тупаса Протягом наступних двох років (1565―1567 рр.) на островах зберігалася напружена ситуація. Іспанці, закріпившись у форті, потерпали через нестачу продовольства, оскільки місцеве населення, застосовуючи тактику пасивного опору, відмовилося засівати поля. Водночас Дагамі й далі підбурював населення до бунту, вільно пересуваючись між островами та заходячи в порт Себу. Раджа Тупас опинився у складному становищі: між тиском з боку іспанського гарнізону, який вимагав видачі вбивць Арани, та лояльністю до місцевих союзників. Згідно з аналізом історика Вільяма Генрі Скотта, рішення Тупаса зрадити Дагамі було продиктоване політичними та економічними чинниками: блокадою порту, втратою торгових прибутків, загрозою з боку іспанського флоту та поступовим переходом союзників з інших островів (Бохоль, Лейте, Панай) на бік іспанців заради торгівлі.

Арешт і страта У січні 1567 року, після серії інцидентів з отруєнням іспанських солдатів вином, губернатор Легаспі висунув ультиматум місцевим вождям. Тупас, намагаючись зберегти своє становище та уникнути репресій проти власного народу, повідомив іспанцям, що Дагамі прибув до Себу «у справах» (ймовірно, для координації подальшого опору). Отримавши інформацію, іспанці влаштували засідку на морі, заблокувавши човен Дагамі двома своїми каное. Вождя було схоплено. На допиті він зізнався у вбивстві Педро де Арани та підтвердив, що саме він та інші вожді Мактану перешкоджали встановленню миру, закликаючи Тупаса до війни. Наступного дня Дагамі було страчено на тому самому місці, де загинув Педро де Арана. Вирок виконали через четвертування: тіло розірвали на частини, голову виставили на палі, а чотири частини тіла розвісили на жердинах уздовж пляжу для залякування населення.

Наслідки Жорстока показова страта Дагамі справила сильний психологічний вплив на місцеву знать. Інші вожді, налякані розправою, прийшли до губернатора Легаспі, визнаючи страту «справедливою» та підтверджуючи провину Дагамі як головного підбурювача до повстань і війн проти іспанців. Це фактично поклало край організованому збройному опору на цьому етапі колонізації Себу. Пізніше, вже в часи іспанського управління, жителі, що належали до роду Дагамі (зокрема на Лейте), і далі зазнавали утисків, зокрема через примус до сплати завищеної данини, що фіксували пізніші звіти.

Коментарі

Примітки