Женя Мінаш (повне ім'я — Євгенія Семенівна Хаджі-Мінаш, ;  — французька художниця, скульпторка, книжкова ілюстраторка. Засновниця жіночої спілки художниць Франції, благодійниця.

Біографія

Походження Народилася 15 (28) червня 1906 року в Санкт-Петербурзі. Батько, відомий архітектор Сіма Ісаакович Мінаш, походив від двох мелітопольських караїмських родів Мінаш та Танатар. Мати — Фані (Фумла) Мінаш, уроджена Кефелі — кримська караїмка, родом з Бахчисараю, все життя прожила з Сімою і померла в Персії (Ірані).

Родичі Жені багато малювали. Батько Жені, Сіма Мінаш, писав олією. У Празі, у приватних збірках Горлінгерів-Петру, зберігаються парадні портрети членів цієї сім'ї роботи С. Мінаш.

Молоді роки Народилася в заможній сім'ї 15 (28) червня 1906 року в Санкт-Петербурзі. Під час громадянської війни сім'я залишила Росію; кілька місяців прожила у Константинополі. У Туреччині вона навчалася з кінця 1919 р. Після сім'ї переїхала до Праги, а потім до Парижа. Там продовжила освіту у 1922 році і незабаром вступила до школи живопису.

У Парижі з успішними оцінками вона закінчила Вище державне училище декоративного мистецтва. Талант молодої художниці одразу помітили. Вона кілька разів на рік посилала свої картини на різноманітні виставки столиці та провінції. 1935 року після великого резонансу, викликаного успішними виставками робіт Жені Мінаш, репродукції картин художниці опублікували в авторитетному журналі «БО-АРТ». Близько дружила з відомою художницею Олександрою Прегель.

Шлюб Напередодні свого дня народження 1932 року одружилася з Савелієм Марковичем Хаджі. Незабаром вона переїхала до чоловіка до Чехословаччини, до міста Пльзень. Її чоловік, побачивши написаних Женею російського боярина та чешку у національному костюмі, захопився її талантом і порадив їй частіше писати.

1946 року було оформлено розлучення з чоловіком «без вини сторін». Проте стосунки між Женею Мінаш і Савелієм Хаджі залишилися добрими. Він завжди захоплювався її талантом, і, як сама Женя Мінаш писала йому, він часто був натхненником її художніх робіт.

Післявоєнні роки У роки Другої світової війни Жені Мінаш довелося кочувати Францією. З радістю вона зустріла визволення Франції від німецько-фашистської окупації. Вісім років, проведених далеко від Чехословаччини, і слава, що прийшла за ці роки, змусили Женю Мінаш назавжди влаштуватися в Парижі.

У 1950 році вона ілюструвала дві книги пісень Білітіс.

Останні роки життя Померла у січні 1972 року. Смерть Мінаш стала великою втратою для мистецтва. Перед смертю вона побачила Петербург.

Женя Мінаш та СРСР 1965 року Женя побувала в гостях у московських родичів. Вона плакала 2 рази — згадуючи батьків та згадуючи подруг-художниць, які з Парижа були (вираз Жені) відправлені нацистами до газових камер.

У РРФСР ім'я Жені Мінаш було добре відоме. Ще за життя художниці (1964 року) у збірці «Видавнича Справа — Книгознавство» з'явилася стаття про неї, де згадувалося про те, що вона ілюструвала книги Омара Хайяма та Дідро.

У квітні та травні 1972 року в Москві мистецтвознавець Г. Л. Фідлер прочитав дві доповіді про життя та творчість художниці. Ці доповіді мали великий успіх.

Благодійність Ддопомагала багатьом, і її картини завжди були окрасою благодійних базарів на користь дитячого будинку в Монжероні.

До своєї смерті Є. Мінаш підтримувала фінансово Є. Браунову.

«Рубаї» Омара Хайяма 1957 року Женя Мінаш ілюструвала твір «Рубаї» Омара Хайяма; для цього вона зробила дуже багато ескізів, згадуючи у свої деякі замальовки, зроблені в Туреччині. Наприкінці 1957 року видавець Марсел Любіно випустив книгу з вісімнадцятьма ілюстраціями та однією заставкою тиражем у 550 екземплярів. Книжка одразу стала бібліографічною рідкістю.

У лютому 1958 року Національна бібліотека в Парижі виставила на вітрині книгу " Рубаї " Омара Хайяма з ілюстраціями Жені Мінаш, як найкраще оформлене видання з 1957 року, що вийшли у Франції.

Особливості творчості Головним чином художниця писала водяними фарбами — гуашшю, аквареллю.

Вона любила писати дітей, струнких оголених жінок, виразні жіночі портрети, квіти, плоди та листя. Цікаво, що її картини на виставках іноді викрадали ті, хто не міг їх придбати законним шляхом; крім того, французькі аристократи часто запрошували художницю до своїх замків, щоб написати портрети дітей та юних дівчат.

Нагороди 1949 — нагорода Салону національного товариства образотворчих мистецтв за найкращий малюнок. 4 квітня 1956 — нагорода за заслуги в образотворчому мистецтві (повідомлення про нього опубліковано в офіційному бюлетені французької Академії № 9 «Академічними пальмами») 1957 — медаль Гран-Прі міста Віші. 1963 — великий приз красних мистецтв Парижа. 1963 — офіцер ордена Академічних пальм за заслуги в галузі мистецтва.

Крім того, нагороджена срібною медаллю Парижа, орденом за заслуги, зроблені для мистецтва живопису та іншими відзнаками.

Виставки 1937, Прага і Пльзень — виставка малюнків костюмів. 1942, Тулуза, Ліон, По — персональні виставки. 1943, Тулуза та Ліон, а потім Екс-ле-Бен та Етьєнн — персональні виставки. 1944—1946, Ліон — щорічні персональні виставки. 1949, галерея Алларда в Парижі — велика персональна виставка робіт. 1952, травень, Париж і Флоренція — велика виставка; організатори: центр італійсько-французької дружби та «група художників за дружбу та красу». 1955 р., Брюссель — дві персональні виставки. 1956 р., Невер та Бурже — дві персональні виставки. 1957 р., Париж — її роботи експонувалися в чотирьох салонах. 1957 р., Ам'єн, Клермон-Ферран, Аньєр — персональні виставки 1957 р., Віші — виставка французьких художників.

Придбання картин державними та приватними колекціями

1950 р. — французьке міністерство культури придбало кілька картин. 1956 р. — паризький муніципалітет купив картини художниці; французький уряд придбав ще одну з її картин із виставки «Незалежних». 1957 — муніципалітет Парижа придбав ще дві картини Жені Мінаш; французький уряд також придбав її картину з виставлених 1957 року у Салоні «Незалежних». 9 жовтня 1972 р. — 35 картин Жені Мінаш розпродано з аукціону в залі Друо.

Участь в організаціях художників

Після 1922 р. художниця стала членом Салону жінок-художниць. У 1950 році вона стала членом салону акварельного малюнка. Небагато виставок Салонів національного товариства образотворчих мистецтв, «незалежних» жінок-художниць і скульпторів обходилися без картин Жені Мінаш.

Примітки

Література Альбом «Мир Жени Минаш» / сост. В. И. Кефели — Международный Институт крымских караимов: Симферополь-Слиппери Рок-Париж, 2004. — 55 стр. Минаш Женя (Хаджи‐Минаш Евгения Семёновна) // Российское зарубежье во Франции, 1919—2000 : биогр. слов. : в 3 т. / под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. — М. : Наука: Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. — Т. 2 : Л—Р. — С. 194. — 684 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-02-036267-3. — ISBN 978-5-02-036896-5 ; ISBN 978-5-93015-115-2 (т. 2). Лейкинд О. Л., Махров К. В., Северюхин Д. Я. Минаш Женя (Хаджи‐Минаш Евгения Семёновна) // Художники русского зарубежья: Первая и вторая волна эмиграции: Биографический словарь: в 2 т. / О. Л. Лейкинд, К. В. Махров, Д. Я. Северюхин ; Фонд имени Д. С. Лихачева. — СПб. : Изд. дом «Міръ», 2019. — Т. 2 : Л—Я. — С. 128—129. — 852 с. — ISBN 978-5-98846-139-5. — ISBN 978-5-98846-141-8 (т. 2). Савина Т. П. Удивительный мир Жени Минаш // Мелитопольский краеведческий журнал, № 7, 2016, с. 94-97.