Інцидент з гелікоптером у Білому домі 1974 року — подія, що відбулася в ніч на 17 лютого 1974 року, коли рядовий першого класу Армії США Роберт Кеннет Престон (1953—2009) викрав військовий гелікоптер Bell UH-1 Iroquois з аеродрому Тіптон у штаті Меріленд і здійснив посадку на Південній галявині Білого дому у Вашингтоні.

Інцидент став кульмінацією невдоволення Престона своєю службою та нездатністю закінчити курси пілотів. Після погоні за участю поліцейських вертольотів штату Меріленд над Вашингтоном, він спробував приземлитися на території резиденції президента США, де був підбитий агентами Секретної служби. Престон отримав легкі поранення, був заарештований, засуджений військовим трибуналом до тюремного ув'язнення і згодом звільнений з армії.

Передумови Роберт Кеннет Престон народився у Панама-Сіті, штат Флорида, у 1953 році. Він із дитинства мріяв про кар'єру пілота і брав участь у програмі підготовки офіцерів запасу (JROTC) під час навчання в школі. Отримавши ліцензію приватного пілота на одномоторних літаках з фіксованим крилом, він почав вивчати авіаційний менеджмент у Галф-Кост Ком'юніті коледжі.

У 1972 році Престон вступив до лав Армії США, сподіваючись стати пілотом евакуаційного вертольота (dustoff/medevac) у В'єтнамі. Його прийняли до школи пілотів гелікоптерів у Форт-Волтерс (штат Техас), де він успішно опанував керування вертольотом Hughes TH-55 Osage. Однак, після переведення до Форт-Ракер (Алабама) для проходження навчання за приладами, він провалив технічну частину курсу. Це призвело до його відрахування з програми підготовки пілотів.

Через умови контракту, який передбачав чотирирічний термін служби, Престон був змушений залишитися в армії. Його перевели на аеродром Тіптон (поблизу Форт-Мід, штат Меріленд) на посаду механіка вертольотів. Престон вважав цю ситуацію вкрай несправедливою, називаючи її «жахливою помилкою» (monstrous wrong), і стверджував, що він є кваліфікованим пілотом, якому просто не дали шансу.

Інцидент Викрадення 17 лютого 1974 року, незадовго після опівночі, 20-річний Престон повернувся на аеродром Тіптон на своєму автомобілі після вечора, проведеного в ресторані та на танцях. Він заїхав на територію бази, де на злітній смузі стояло близько 30 заправлених і готових до польоту гелікоптерів Bell UH-1 Iroquois («Г'юї»). Охорони поруч не було.

Престон сів в один із вертольотів (серійний номер 62-1920), провів передполітну перевірку, запустив двигун, вимкнув зовнішні навігаційні вогні й злетів. Пізніше він розповідав, що планував пролетіти над усім районом, щоб показати свою майстерність, і спочатку не мав наміру летіти саме до Білого дому.

Політ і переслідування Через деякий час диспетчер в аеропорту Тіптон помітив зникнення гелікоптера. Престон летів на низькій висоті над парковою автострадою Балтімор—Вашингтон. Поліція округу Енн-Арундел виявила вертоліт, але не змогла його переслідувати на автомобілях.

Престон увійшов у повітряний простір Вашингтона. Він пролетів над Капітолієм та вздовж Національної алеї. Зависнувши на деякий час біля Меморіалу Лінкольна, він попрямував до Білого дому.

Служба управління повітряним рухом Національного аеропорту Вашингтона засікла на радарах невідому ціль. Поліція штату Меріленд підняла в повітря два своїх гелікоптери Bell 206 JetRanger для перехоплення.

+ Порівняння гелікоптерів в інциденті Характеристика Гелікоптер Престона(UH-1B Iroquois) Гелікоптери поліції(Bell 206 JetRanger) Тип Військовий багатоцільовий Цивільний/поліцейський легкий Потужність двигуна ~960 к.с. ~317—420 к.с. Макс. швидкість 204 км/год 222 км/год Перевага у сутичці Вища маневреність та міцність конструкції Вища швидкість, але менша стійкість до різких маневрів

Пілоти поліції спробували змусити Престона сісти, наблизившись до нього. Однак Престон, керуючи військовим «Г'юї», почав здійснювати агресивні маневри. В результаті так званого «повітряного бою» (dogfight), Престон змусив один із поліцейських вертольотів різко відхилитися, щоб уникнути зіткнення, і майже зіштовхнув інший вертоліт на землю. Пілот поліції пізніше зізнався, що боявся за своє життя під час цього переслідування. Завдяки технічним характеристикам військової машини Престон мав перевагу у маневруванні над легкими поліцейськими бортами.

Після маневрів Престон пролетів над територією Білого дому, оглянувши місцевість, і ненадовго полетів у бік Меріленду, але згодом розвернувся і знову попрямував до резиденції президента.

Посадка

Близько 2-ї години ночі Престон повернувся до Білого дому. Він перелетів через паркан з боку Північно-Західної брами. У цей час черговий офіцер Центру управління Секретної служби Генрі Кульбаскі наказав агентам стріляти на ураження, якщо вертоліт не сяде негайно.

Престон завис над Південною галявиною на висоті кількох метрів. Секретна служба увімкнула прожектори, освітивши вертоліт. Агенти відкрили вогонь з дробовиків 12-го калібру та пістолетів-кулеметів. Загалом було здійснено близько 300 пострілів (за різними оцінками), багато з яких влучили у фюзеляж. Престон отримав легкі поранення дробом у ногу, але зміг посадити машину приблизно в 100 метрах від будівлі Білого дому.

Після посадки він вистрибнув з кабіни й побіг у бік резиденції. Агенти перехопили його, повалили на землю і заарештували. Його відправили до військового шпиталю Волтера Ріда для надання допомоги та психіатричної експертизи. Президент Річард Ніксон на той час перебував у Флориді, а перша леді Пет Ніксон — в Індіанаполісі, тож ніхто з родини президента не постраждав.

Наслідки Судовий процес Спочатку Роберта Престона звинуватили у незаконному проникненні на територію Білого дому та замаху на вбивство президента (хоча пізніше звинувачення в замаху було знято, оскільки президента не було вдома).

Справа розглядалася військовим трибуналом. Захист стверджував, що метою Престона було лише привернути увагу до несправедливості, з якою він зіткнувся в армії, і довести, що він вміє літати. Психіатри визнали його осудним.

Престон уклав угоду зі слідством (plea bargain). Він визнав себе винним за кількома пунктами, включаючи незаконне привласнення військового майна та створення небезпеки. Його засудили до одного року ув'язнення та штрафу у розмірі 2400 доларів США.

Подальша доля Престон відбув шість місяців у військовій в'язниці у Форт-Райлі (штат Канзас). Після звільнення з в'язниці армія надала йому «загальне звільнення» (general discharge — звільнення з характеристикою, нижчою за почесну, але вищою за ганебну).

Після служби Престон переїхав до штату Вашингтон. Його життя склалося спокійно: він одружився у 1982 році, виховав двох доньок і працював, не привертаючи уваги преси. Він помер від раку 21 липня 2009 року в місті Ефрата, штат Вашингтон, у віці 55 років.

Вплив Інцидент виявив серйозні прогалини в системі безпеки Білого дому проти повітряних загроз. Хоча Секретна служба мала плани на випадок повітряної атаки, вони не були ефективно застосовані до моменту посадки. Після події процедури було переглянуто, а повітряний простір над Вашингтоном став ще більш суворо контрольованим.

Через п'ять днів після польоту Престона, 22 лютого 1974 року, безробітний продавець шин Семюель Бік спробував викрасти пасажирський літак DC-9 в аеропорту Балтімор-Вашингтон з наміром врізатися в Білий дім і вбити Річарда Ніксона. Вважається, що дії Престона могли стати тригером для Біка, хоча плани останнього існували й раніше.

Гелікоптер UH-1B (серійний номер 62-1920), який використовував Престон, був відремонтований і продовжив службу в армії. Пізніше його передали для експозиції на авіабазі Віллоу-Гроув у Пенсільванії.

Див. також Матіас Руст — пілот, який приземлився на Красній площі в Москві у 1987 році. Френк Юджин Кордер — пілот, який у 1994 році розбився на літаку Cessna на галявині Білого дому. Замах на Річарда Ніксона

Примітки