Мондзо Акіяма (; 30 грудня 1891 — 25 січня 1944) — японський воєначальник, віцеадмірал.

Біографія Акіяма народився у фермерській родині на території, яка зараз є частиною міста Канонджі. Сім'я була дуже бідною і не могла дозволити собі придбати техніку, тому в юності Акіяма проводив шкільні канікули в полях. У 1911 році його прийняли до 42-го класу Імператорської військово-морської академії Японії, яку він закінчив у грудні 1914 року, посівши 66-те місце зі 114 курсантів. Його призначили другим лейтенантом на лінкор «Кірішіма». Після закінчення артилерійської школи він служив артилерійським офіцером на крейсері «Атаґо», у штабі військово-морського округу Майдзуру та виконавчим офіцером на «Харуні». У 1937 році його підвищено до капітана, і він отримав своє перше командування — кораблем постачання «Мамія». Він повернувся на берегову службу, щоб командувати гвардійською дивізією у військово-морському окрузі Куре. У травні 1943 року його було підвищено до контрадмірала, а потім він став командиром військово-морського арсеналу Куре.

Пізніше, у 1943 році, його призначили командувачем 6-ї військово-морської бази та відправили до Кваджалейну на Маршаллових островах, замінивши там віцеадмірала Косо Абе. Американські війська нещодавно захопили острови Гілберта, включаючи острів Макін і Тараву. Акіяма командував 5000 військовослужбовцями на головному острові Кваджалейн, а також ще 3000 військовослужбовцями на острові Рой-Намур на протилежному кінці того ж атолу. Однак більшість цих військовослужбовців були погано навченими резервістами без бойового досвіду. Акіяма прибув у листопаді 1943 року та негайно наказав будівництво укріплень, проте топографія малих островів унеможливлювала глибокоешелоновану оборону, і не було часу чи матеріалів для будівництва чогось суттєвого, як-от бетонних бункерів, які так добре служили японським захисникам на Тараві.Pike, Francis. (8 September 2016). Hirohito's War: The Pacific War, 1941-1945. Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1350021228. Акіяма також знав, що не було жодних планів щодо надсилання підкріплень, припасів чи планування евакуації, оскільки острів вже був оголошений Імперським генеральним штабом поза межами «абсолютної оборонної зони» Японії. У перший день американської висадки він покинув свій бункер, щоб спостерігати за лінією фронту, і загинув у бою. 29 березня його посмертно підвищили до віцеадмірала.

Нагороди

Орден Священного скарбу 3-го класу Медаль Китайського інциденту 1937 Інші медалі Орден Вранішнього Сонця 2-го класу (1967, посмертно)

Примітки

Література

Bernard Millot: The Pacific War. BUR, Montreuil, 1967 Donald M. Goldstein and Katherine V. Dillon: Fading Victory: The Diary of Admiral Matome Ugaki, 1941-45. University of Pittsburgh Press, 1992, ISBN 0-8229-5462-1