Храм Пуджі (дослівно — «Чань-храм Всесвітнього Спасіння») — буддійський храм, розташований на острові Путуошань у Чжоушані, провінція Чжецзян, Китай.
Історія У 916 році, на другому році правління періоду Чженьмін (915—921) династії Пізньої Лян (907—923), ченець Хуей-е взяв статую Гуаньінь, яку отримав на горі Утай у провінції Шаньсі. Однак під час подорожі його затримав шторм біля гори Путуо, що змусило його подумати, що Гуаньінь не хотіла вирушати на схід. Хуей зійшов на берег і залишив статую місцевому жителю на прізвище Чжан для встановлення. Також він збудував «Храм Гуаньінь, що не бажала піти» («Unwilling Guanyin Temple»).
Династія Сун У 1080 році, за часів династії Сун (960—1279), імператор Шеньцзун перейменував храм на «Храм Баотио Гуаньінь» (宝陀观音寺; bao tuo guanyin si). Шеньцзун пожертвував храму земельні ділянки, і щороку висвячувався новий ченець. (Після перейменування храму стару назву все ще використовували для позначення розташованого неподалік пагорба, «лісу пурпурового бамбука» (紫竹林;), на якому нині стоїть 20-метрова статуя Гуаньінь). Ченці вивчали буддизм і храм поступово почав процвітати.
У 1214 році, також за часів династії Сун, імператор Нінцзун пожертвував храму десятки тисяч мін (грошових рядків) і подарував їм табличку з написом «Зал Юаньтун» (圆通宝殿; bao tuo guanyin si, «Зала універсального прозріння»).
Династія Юань У 1298 році за наказом імператора Ченцзуна з династії Юань (1271—1368) Лі Ін (李英) відремонтував храм, завершивши роботи у 1301 році. Ченцзун виділив монахам понад 4000 му (2,7 км²) землі та 20 мін державного кошту. У 1299 році настоятеля храму Ішань Інін було назначено керівником буддійського навчання в регіоні (江浙释教总统; jiangzhe shijiao zongtong) й імператор відправив його послом до Японії.
Взимку 1313 року мати імператора Женьцзуна відправила посланця, щоб подарувати храму 868 металевих злитків і три ціниЦін (頃 / qǐng) —це традиційна китайська одиниця вимірювання площі землі. Її значення змінювалося в різні епохи, але в середньому 1 цін ≈ 6,67 гектарів (0,0667 км²). землі, а також зробити підношення.
У 1327 році імператор Тайдін подарував храму 1000 металевих злитків та 2 ціни по 26 му землі.
Династія Мін У 1386 році, за часів династії Мін (1368—1644), герцог Тан (汤和) був запрошений на материк, щоб стати радником імператора. Він привів із собою 30 000 людей з 46 островів, включно з ченцями Путуошань. У той же час герцог Тан наказав спалити 300 храмів на Путуошань. Він також переніс велику статую Гуаньінь до «Храму Сісінь» (郡东栖心寺; jun dong xi xin si) на материк, який потім був перейменований на «Путуо» (普陀). (Зараз цей храм відомий як Храм Ціта, розташований у Нінбо).
У 1515 році буддійська громада почала відновлюватися завдяки пожертвам та милостині.
У 1553 році уряд Мін під керівництвом імператора Цзяцзіна знову переселив ченців і зруйнував храми.
У 1572 році чернець на ім'я Чжень Сун (真松) прибув до Путуошань, щоб допомогти відбудувати його до колишньої величі.
У 1574 році чернець на ім'я Чжень Бяо (真表) хотів піднятися на гору, щоб знайти місце колишнього Бао Го Сі (宝陀寺), зруйнованого 200 років тому, проте йому не дозволили. Незважаючи на це, він все ж піднявся на гору, знайшов старе місце храму та відновив невеликий монастир, який згодом було зруйновано військовим командиром Сюй Цзінсіном (徐景星). Після цього Чжоу Лянбінь (周良宾), урядовець Нінбо, наказав покарати Чжень Бяо та групу черниць. Чотири роки по тому Чжень Бяо був призначений абатом. Він побудував «Залу Небесних Царів» (云会堂) та ще одну залу.
У 1605 році, на 33-му році правління імператора Ваньлі (1573—1620), храм отримав назву «Хуго Юншоу Путуо Чань Си» (护国永寿普陀禅寺).
Архітектура Храм Пудзі є найбільшим буддійським храмом на горі Путуо і водночас головним храмом, де шанується Ґуаньінь. Його називають «Переднім храмом», оскільки він розташований біля південного підніжжя піку Лінцзю. Уздовж центральної осі розташовані зали Шаньмень, Тяньван («Зала небесних королів»), Зала Юаньтун, Кангцзінь Ге тощо. По обидва боки розташовано понад 600 залів та кімнат, включно із залом Гуру, залом Архата,Трапезною та Залом Медитації.
Зал Юаньтун Зал Юаньтун (圆通宝殿) — є головним залом для шанування Гуаньінь. Він був зведений у 1214 році за часів Південної династії Сун і відновлений у 1693 році за правління імператора Канси династії Цін. Зал має 18 метрів (59 футів) заввишки, 42 метри (138 футів) завширшки та 24 метри (79 футів) завглибшки. Це одноповерхова дерев'яна споруда з подвійним карнизом, покрита жовтою глазурованою черепицею, з урочистими та елегантними карнизами. У залі встановлена 8,8-метрова (29 футів) статуя Ґуаньінь. Він носить небесну корону, на якій розташована статуя Амідхабхи в позах мудр. По обидва боки зали розташовані 32 статуї Гуаньїня, що символізують його різні прояви у світі.
Пагода багатьох скарбів Пагода Багатьох Скарбів (多宝塔) була збудована в 1334 році за часів династії Юань (1271—1368). Це найдавніша з існуючих архітектурних споруд на горі Путуо.
Ставок Вільного Життя Ставок Вільного Життя перед храмом Пуцзі відомий завдяки п'ятиколірному подвійному лотосу. Міст Юншоу (永寿桥) був збудований у 1606 році наприкінці правління династії Мін (1368—1644).
Посилання
Бібліографія