Відключення мобільного та стаціонарного інтернету в Росії почалися з 7 травня 2025 року і стали регулярним явищем. Перші масові відключення збіглися з підготовкою до святкування Дня Перемоги в Москві 9 травня 2025 року, коли у всіх операторів зв'язку на кілька годин зникла мобільна мережа. Уже в травні було зафіксовано 69 випадків шатдаунів, але до червня їхня кількість зросла до 655, а в липні досягла рекордних 2099 відключень по всій території країни. Цей показник перевищив загальносвітову кількість інтернет-блокувань за весь 2024 рік (296 випадків у 54 країнах), зробивши Росію абсолютним лідером за частотою відключень цифрових комунікацій.

Географія обмежень стрімко розширилася: якщо в травні відключення зачіпали переважно прикордонні регіони, то до липня проблеми з доступом фіксувалися в 77 суб'єктах Федерації, включаючи віддалені від російсько-української зони бойових дій території — Примор'я, Сахалін, Камчатку і Ямало-Ненецький автономний округ. Тривалість обмежень також збільшилася: в Омській області мобільний інтернет не працював п'ять днів поспіль (7–11 червня), в Удмуртії — дві доби (19–20 червня), а в Красноярському краї збої тривали чотири доби поспіль наприкінці липня. У Нижньогородській області, особливо в районах поблизу військової авіабази Саваслейка, мобільний інтернет був відсутній більше двох місяців, а в Дзержинську до серпня додалися перебої з голосовим зв'язком, що створювало ризики для екстрених викликів швидкої допомоги та комунальних служб.

Регіональна влада пояснює відключення «заходами безпеки для захисту від атак безпілотних літальних апаратів» (БПЛА). За версією оперативного штабу Краснодарського краю, «за допомогою високошвидкісного мобільного інтернету противник може керувати безпілотними літальними апаратами для здійснення терористичних атак». Обмеження вводяться при отриманні сигналу «Безпілотна небезпека» і формально носять тимчасовий характер. Глава Удмуртії Олександр Бречалов уточнив, що інтернет відключають навіть при мінімальній загрозі, підкреслюючи: «Це не означає, що над регіоном літають дрони — це означає, що ми посилили контроль».

Технічно перехід до масових блокувань став можливим завдяки впровадженню DPI-систем (Deep Packet Inspection) в рамках закону про «суверенний інтернет». Ці технології дозволяють централізовано фільтрувати трафік без участі операторів зв'язку. Мінцифри спільно з телекомунікаційними компаніями розробляє систему «єдиного вікна» для координації відключень, що має усунути хаотичність у розпорядженнях від місцевої влади, МНС та інших відомств.

Передісторія

2019: Протести російської опозиції в Москві та перший шатдаун Інтернету У 2019 році Росія зіткнулася з безпрецедентною хвилею протестної активності, яка стала каталізатором перших масштабних відключень інтернету в країні. Ключовим тригером стали вибори до Московської міської думи, коли незалежним кандидатам (зокрема опозиційним) було відмовлено в реєстрації під приводом «перевищення допустимого відсотка браку в підписних листах». Це викликало звинувачення у навмисному підробленні з боку влади. Паралельно наростало невдоволення ініціативами з регулювання інтернету. У грудні 2018 року до Держдуми було внесено законопроект про «суверенний інтернет», спрямований на створення автономної інфраструктури на випадок відключення Росії від глобальної мережі. Критики стверджували, що це дозволить владі легше блокувати контент і ізолювати російський сегмент інтернету.. У березні 2019 року на проспекті Академіка Сахарова в Москві відбувся узгоджений мітинг проти цього законопроекту, який зібрав, за різними оцінками, від 6,5 до 15 тисяч учасників. Акція стала однією з найбільших політичних демонстрацій року і показала зростаючу стурбованість суспільства втручанням держави в цифровий простір.

Протести 2019 року характеризувалися горизонтальною організацією та активним використанням цифрових інструментів. Месенджер Telegram, зокрема, став ключовою платформою для координації акцій та поширення інформації. Його творець Павло Дуров публічно підтримував протестні настрої, називаючи їх «цифровим опором». Дослідники відзначають, що подібні технології дозволили протестувальникам діяти без централізованого керівництва, що відрізняло ці акції від більш ранніх хвиль протесту. Влада відповіла посиленням тиску на онлайн-простір. У жовтні 2019 року Фонд боротьби з корупцією (ФБК) Олексія Навального був включений до списку «іноземних агентів», а проти нього самого було порушено кримінальну справу про відмивання коштів. Це розглядалося як спроба дискредитувати опозицію та обмежити її можливості для онлайн-мобілізації.

Кульмінацією стали протести літа 2019 року, коли неузгоджені акції в Москві збирали десятки тисяч людей. Силовики застосовували жорсткі заходи: затримання, адміністративні арешти та порушення кримінальних справ..Вперше для придушення протестів почали масово використовувати точкові обмеження доступу до інтернету та мобільного зв'язку. Хоча повноцінного національного шатдауну ще не відбулося, ці інциденти стали прецедентом для подальших більш масштабних відключень. Закон про «суверенний інтернет», прийнятий у травні 2019 року, надав владі правову основу для таких дій. Влада обґрунтовувала необхідність закону «кіберзагрозами» та «необхідністю забезпечити національну безпеку». Однак на практиці він став інструментом для обмеження доступу до інформації під час політичної напруженості.

Досвід Росії 2019 року не був унікальним. Аналогічні тенденції спостерігалися і в інших країнах: від Гонконгу, де протестувальники використовували Telegram і AirDrop для координації під пильним наглядом влади, до Венесуели, де масштабні шатдауни паралізували економіку і соціальне життя. Це вказувало на формування глобального тренду: інтернет став новим полем битви між громадянським суспільством і державою. У Росії події 2019 року заклали основу для подальшої ескалації цифрового протистояння. Вони продемонстрували, що влада готова використовувати не тільки правові, а й технічні заходи для контролю над інформаційними потоками та придушення інакомислення. Це зумовило більш системні та масштабні відключення інтернету в наступні роки, особливо під час нових хвиль політичної напруженості.

2022—2024: Вторгнення Росії в Україну, ескалація конфлікту та тестування інфраструктури «суверенного інтернету» Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, стало каталізатором для безпрецедентних заходів з контролю над інформаційним простором і тестування технічних можливостей ізоляції російського сегмента інтернету. У цей період політика влади у сфері цифрової комунікації характеризувалася двома взаємопов'язаними тенденціями: жорстким придушенням інакомислення всередині країни через цензуру і масові блокування, а також застосуванням точкових і масових відключень інтернету в прикордонних регіонах і на анексованих територіях з метою безпеки та військово-оперативної необхідності.

На момент початку вторгнення в Росії вже була створена необхідна законодавча і технічна база для здійснення контролю над інтернет-трафіком. Ключову роль відігравав закон про «суверенний інтернет» (ФЗ-90 від 1 травня 2019 року), який передбачав створення централізованої системи управління мережею зв'язку та можливість відключення Росії від глобальних DNS-серверів. Також був введений в дію закон, що наділяє Генеральну прокуратуру правом в односторонньому порядку блокувати без судового рішення інтернет-ресурси, які поширюють, на її думку, «фейки» про дії російської влади, зокрема про проведення так званої пропагандистами «спеціальної військової операції». Ці правові механізми були активно задіяні для блокування незалежних ЗМІ, соціальних мереж (Facebook, Twitter/X, Instagram, Discord і всю платформу Meta, яку Росія визнала «екстремістською організацією») та месенджерів (Viber).

У перші ж дні вторгнення Роскомнадзор, діючи на вимогу Генпрокуратури, ініціював масштабне обмеження доступу до низки платформ і новинних сайтів (Meduza, Радіо «Свобода», BBC News та ін.). У наступні тижні та місяці блокування стали масовими і торкнулися практично всіх великих незалежних медіа, що залишилися в Росії. Паралельно розпочалося тестування можливостей цифрового управління зв'язком. За даними організацій Роскомсвобода та ОВД-Інфо, з весни 2022 року фіксувалися багатогодинні перебої в роботі популярних послуг, таких як YouTube, Google Документи та хмарних сервісів Amazon. Експерти та самі інтернет-провайдери в закритих звітах, з якими ознайомилися ЗМІ, пов'язували ці збої не з технічними неполадками, а з роботою системи глибокої фільтрації трафіку (DPI), яка є технічною основою закону про «суверенний інтернет» і призначена для точкового блокування IP-адрес, портів і протоколів.

Найбільш значні та тривалі відключення інтернету та мобільного зв'язку відбувалися в прикордонних з Україною областях, а також на окупованих і анексованих територіях України. У таких регіонах, як Бєлгородська, Курська та Брянська області, перебої зі зв'язком, що тривали від кількох годин до кількох днів, ставали регулярними на тлі повідомлень про якісь «диверсійні рейди та обстріли». Влада офіційно пояснювала ці заходи необхідністю «протидії диверсійним групам» і «запобігання кібератакам з боку України». На територіях, анексованих в результаті фіктивних референдумів восени 2022 року (Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області), ситуація зі зв'язком набула системного характеру. Після відступу російських військ з частини цих територій українські оператори зв'язку були відключені, а російські не встигали розгорнути повноцінну інфраструктуру. Це призвело до тривалих «цифрових блокад», коли населення цілих міст і районів залишалося без стабільного доступу до інформації та засобів комунікації на місяці. На територіях, що залишилися під контролем Росії, підключення до інтернету здійснюється переважно через російських провайдерів (таких як Кримтелеком), а трафік проходить через центральні вузли управління в Краснодарському краї та Криму, що дозволяє владі повністю контролювати та фільтрувати інформаційний потік.

Період 2022—2024 років також ознаменувався проведенням планових і позапланових навчань із стійкості інтернету. Згідно зі звітами Роскомнадзору, під час цих заходів перевірялася можливість роботи російського сегмента мережі (Рунета) в умовах «гіпотетичного відключення від зарубіжної інфраструктури». У квітні 2023 року Інтерфакс повідомляв про масштабні навчання, в ході яких ряд великих операторів був переведений на роботу виключно через вітчизняні точки обміну трафіком (IX), а маршрутизація трафіку була переведена на національну систему доменних імен. Ці заходи, за заявами влади, підтвердили готовність інфраструктури до автономної роботи, проте, на думку незалежних технічних фахівців, вони ж викликали значні збої в роботі ряду послуг для кінцевих користувачів.

Хід подій

Початок відключень і перші проблеми з російським інтернетом Початок масових відключень мобільного інтернету в Росії припадає на травень 2025 року, коли обмеження торкнулися понад 40 регіонів напередодні святкування Дня Перемоги. Влада пояснювала ці заходи «необхідністю забезпечення безпеки під час масових заходів». Однак на відміну від попередніх локальних обмежень, нова хвиля відключень набула систематичного характеру і продовжила розширюватися географічно.