Немовля Ісус із Себу або Сеньйор Санто Ніньйо де Себу () — католицьке шанування Дитяти Ісуса, пов'язане з однойменною релігійною статуеткою, яку широко шанують як чудотворну філіппінські католики. Ця статуя, виконана у фламандському стилі, є найстарішим християнським артефактом на Філіппінах. Спочатку вона була подарована конкістадором Фернаном Магелланом Раджі Хумабону та його дружині Харі Хумамай з нагоди їхнього хрещення у 1521 році. Згодом, після свого повторного відкриття у 1565 році, зображення стало центром масового культу. Санто Ніньйо де Себу є єдиним зображенням Ісуса Христа, яке було канонічно короновано на Філіппінах.

Опис реліквії Різьблена із темного дерева статуя заввишки приблизно 30 см, виконана у фламандському стилі. Вона зображує Дитя Ісуса зі спокійним виразом обличчя, в позі та вбранні іспанського монарха. Статуя має імператорські регалії, включаючи золоту корону, орден Золотого руна, глобус-хрест та різні скіпетри, одягнена у вишукані шати та прикрашена ювелірними виробами, які здебільшого були пожертвувані вірянами протягом кількох століть.

Зображення відтворюється в різних частинах країни під різними назвами, а Дитя Ісус стало однією з найбільш улюблених і впізнаваних філіппінських культурних ікон. Щорічне танцювальне свято проводиться кожної третьої неділі січня.

Сьогодні оригінальне зображення постійно розміщене за куленепробивним склом усередині своєї каплиці в .

Історія Створення Санто Ніньйо де Себу сягає Фландрії. Згідно з агіографією, статуя була виготовлена фламандськими ремісниками на основі видіння Терези Авільської, містика босих кармелітів XVI століття.

Перше прибуття та дар Магеллана (1521) Історія появи зображення на Філіппінах розпочинається з першої навколосвітньої подорожі. У 1517 році Фернан Магеллан запропонував іспанському монарху Карлу I відкрити новий, швидший західний шлях до «Островів прянощів», оскільки східні маршрути були переважно під контролем Португалії згідно з Тордесільяським договором.

Експедиція, що розпочалася 10 серпня 1519 року, дісталася 16 березня 1521 року острова Хомонхон на півдні Самару, і Магеллан назвав архіпелаг «Архіпелагом святого Лазара». 7 квітня 1521 року вони висадилися в Лімасава, де зустріли місцевого правителя Раджу Куламбу, який представив їх Раджі Хумабону, правителю острова Себу, та його дружині Харі Хумамай.

Після успішних перемовин та встановлення торговельних відносин, 14 квітня 1521 року Магеллану вдалося навернути у католицизм Раджу Хумабона та його дружину, а також деяких острівних вождів. Раджа Хумабон прийняв християнське ім'я Карлос (на честь Карла I), а його дружина — Хуана (на честь Хуани Кастильської, матері короля). На знак вдячності та як частина їхнього хрещення і стратегічного союзу, Магеллан подарував їм три релігійні предмети: бюст Христа, зображення Пресвятої Діви Марії та статую Санто Ніньйо. За словами Антоніо Пігафетти, літописця експедиції, окрім правителя, тоді були навернені близько 500 чоловіків, Королева та 40 жінок, яких хрестив отець Педро Вальдеррама.

Проте не всі острівні вожді визнали іспанців. За кілька днів після масового хрещення Магеллан, діючи від імені новоназваного короля Карлоса, розпочав військову експедицію проти острова Мактан, спалюючи поселення, які чинили опір. Місцеві жителі під проводом Лапу Лапу дали відсіч, і 27 квітня у битві при Мактані Магеллан загинув, приблизно через три тижні після прибуття на Філіппіни. Після його смерті інші учасники експедиції відпливли.

Повторне відкриття (1565) Остаточне питання встановлення іспанського контролю над островами було вирішено у 1564 році, коли король Філіп II наказав Мігелю Лопесу де Легаспі здійснити місію з навернення місцевого населення у католицьку віру та закріплення вигідних торгових шляхів.

Наступна іспанська експедиція на чолі з Легаспі прибула до Себу 21 квітня 1565 року. Їх зустріли вороже: місцевий дату Тупас вважав, що іспанці повернулися, щоб помститися за смерть Магеллана. Після невдалих переговорів Легаспі наказав трьом шлюпкам розпочати атаку, а кораблі «Сан Педро» та «Сан Хуан де Лєтран» почали бомбардування спорожнілого поселення. Гарматні постріли спричинили пожежу, яка знищила більшість будинків із ніпи (пальмового листя).

У руїнах цього знищення, 28 квітня 1565 року, іспанський моряк-баск Хуан Камус знайшов неушкоджену статую Санто Ніньйо у сосновій скриньці серед покинутої хатини. Це було сприйнято іспанськими колонізаторами як божественний знак і чудо. З того часу вважається, що статуя має чудодійну силу. Легаспі заснував на цьому місці перше іспанське місто на Філіппінах, назвавши його Вілья-де-Сан-Мігель (), яке пізніше було перейменовано на «Місто найсвятішого імені Ісуса» () на честь знахідки.

Подальша доля реліквії Під час Другої світової війни японські війська проводили бомбардування Себи, включно з базилікою. Бомба впала в церкві та сильно пошкодила дах, але, на щастя, не вибухнула. Коли августинські ченці оглядали наслідки, вони виявили, що Санто Ніньйо було відкинуто з високого вівтаря, і вона звисала, зачепившись плащем за сусідню свічку. Побачивши те, що реліквія впала з вівтаря, та значні пошкодження решти церкви, і побоюючись нових бомбардувань у цьому районі, ченці вирішили втекти.

Вони знайшли притулок у редемптористів у парафії, відомій як «Церква Редемптористів», і ховали зображення в металевому сховищі під іконою Богоматері протягом семи місяців. Після війни ченці вийняли реліквію зі сховища для публічного шанування та виявили, що темна фарба відшаровується, відкриваючи світліший нижній шар обличчя. Зображення деякий час шанувалося з цим світлим кольором обличчя, доки його не перефарбували в більш коричневий колір.

Папа Римський Павло VI підняв церкву до рангу Малої базиліки на її 400-річчя. В рамках кульмінації 400-річчя християнізації Філіппін зображення Санто Ніньйо було канонічно короновано. Через сто років базиліку було оголошено Національною культурною цінністю Філіппін як одну з основних подій святкування 500 років християнства на Філіппінах та П'ятсотліття комеморацій на Філіппінах у 2021 році.

Свято Свято, відоме місцево як «Фієста Сеньйор» (), починається у четвер після Урочистості Богоявлення. Щорічні урочистості розпочинаються зі світанкової процесії копії реліквії, за якою протягом дев'яти днів відбуваються Новенні Меси (дев'ятниці).

Обряд Перенесення На дев'ятий день новенни проводиться ще одна світанкова процесія, під час якої зображення Нашої Пані Гвадалупської з Себу () виноситься зі своєї святині та доставляється до Базиліки Менор дель Санто Ніньйо. Згодом, вона разом із Санто Ніньйо де Себу вирушає до Національної святині Святого Йосифа у місті Мандауе. Обидва зображення возз'єднуються з іконою тезки цієї церкви, утворюючи композицію Святої Родини.

Це урочисте перенесення, поширене на фієстах по всій країні, називається «Перенесення» (). Ця традиція започаткована 19 січня 1989 року.

Річкова та Піша Процесії Вранці дня «напередодні» (, тобто в суботу січня), зображення Санто Ніньйо де Себу та Нашої Пані Гвадалупської з Себу повертаються до міста Себу річковою процесією. Процесія завершується інсценуванням першої Меси, весілля та хрещення на Філіппінах, яке проводиться у Паломницькому центрі. Далі відбуваються традиційні танцювальні виступи місцевих громад. Наприклад, район Маболо представляє стару форму під назвою сінуг, демонструючи войовничі рухи та вбрання іспанських завойовників, себуанців 1560-х років та мусульман.

У 2024 році вперше до річкової процесії приєдналася статуя Святого Йосипа, щоб усі три образи Святої Родини подорожували разом до міста Себу.

Після річкової процесії в другій половині дня слідує велика, але урочиста піша процесія, яка завершується Понтифікальною Месою, яку концелебрують місцеві єпископи та священики. Наступного дня, у неділю, проводиться грандіозний фестиваль .

Фестиваль Роздягання Фестиваль офіційно завершується у п'ятницю після свята Святого Дитяти, і його кульмінацією є традиційний обряд Хубо (з себуанської — «роздягання»).

Під час Меси священики та паламарі базиліки урочисто та з благоговінням знімають із Санто Ніньйо його святкові шати та регалії.

Обряд Хубо символізує смирення Христа і має надихати вірян на внутрішнє, духовне навернення. Августинські священики, які опікувалися іконою, вперше оприлюднили обряд у 1990 році. Меса Хубо проводиться у п'ятницю після свята у Паломницькому центрі за межами базиліки та позначає завершення святкувань.

Папські Схвалення Початкова дата свята зображення припадала на 28 квітня, але протягом історії до неї було внесено низку змін:

Папа Римський Інокентій XIII переніс дату, щоб уникнути конфлікту з Великоднім часом. Крім того, він затвердив спеціальні літургійні тексти для місцевого свята Санто Ніньйо на Філіппінах, яке було встановлено на третю неділю січня. Це рішення було підкріплене заснуванням фестивалю Сінулог у 1980 році. Папа Римський Павло VI: Видав декрет про канонічну коронацію для зображення папською буллою Cubanula Religionis 27 лютого 1964 року. Сама коронація відбулася 28 квітня 1965 року. Папською буллою Ut Clarificetur 2 травня того ж року він підняв святиню до рангу Малої базиліки. Папа Римський Іван Павло II висловив своє папське схвалення зображенню 19 лютого 1981 року. Папа Римський Франциск схвалив зображення та назвав Санто Ніньйо «захисником» Філіппін у своїй проповіді у парку Рісаль 18 січня 2015 року.

Зображення свята

Військові почесті

За часів іспанського колоніального панування Санто Ніньйо було надано високе військове звання генерал-капітан з повним титулом «Найшановніший Капітан-Генерал Іспанських сил на Філіппінах» (). З цієї причини статуя одягнена в червону накидку та пояс, що символізують звання генерала, та військові черевики.

У 2011 році ВМС Філіппін вшанували реліквію титулом «Морський Лорд-Адмірал» () під час 446-ї річниці Kaplag («знаходження» або «повторного відкриття»).

Це було зроблено на знак визнання «володарювання Христа над моряками, мореплавцями та морською екологією». Зображення було доставлено на борт військового корабля BRP General Emilio Aguinaldo (PG-140) для річкового параду, що стало першим випадком, коли його власний військово-морський прапор з його гербом був піднятий філіппінським військово-морським судном. Ця честь була спільним зусиллям Центральних військово-морських сил, Району берегової охорони Себу, Адміністрації портів Себу та Морської групи Філіппінської національної поліції.

Покровительство

Раніше Санто Ніньйо був загальновизнаним неофіційним покровителем Себу. Однак Римсько-католицька церква на Філіппінах розвіяла це уявлення, роз'яснивши, що об'єктом шанування є не заступництво святого до Бога, а сам Бог в особі Ісуса Христа.

Натомість, у 2002 році кардинал Рікардо Відаль, Архієпископ Себу, оголосив Богоматір Гвадалупську Себу головною покровителькою Себу. Хоча ця заява спочатку викликала негативну реакцію серед місцевих себуанців, священик із Коледжу дель Санто Ніньйо виступив на захист рішення Архієпископа. Зрештою, Діву Марію під титулом «Гвадалупська Себу» прийняли як офіційну покровительку та захисницю Себу.

Коментарі

Примітки

Література