Культура Філіппін має велике етнічне розмаїття. Хоча численні етнічні групи Філіппінського архіпелагу лише нещодавно утворили спільну філіппінську національну ідентичність, їхні культури давно формувалися під впливом географії, історії регіону та століть взаємодії із сусідніми культурами та колоніальними державами.
У наш час на філіппінську культуру вплинула інтеграція у світову спільноту.
Історія Негритоси вважаються найдавнішими поселенцями серед сучасних етнічних груп Філіппінського архіпелагу. Зараз, попри невелику чисельну кількість, вони продовжують зберігати дуже традиційний спосіб життя та культурні традиції. Після цих ранніх поселенців на архіпелаг прибули австронезійці. Їхня культура виражена в етнічній більшості та мовах.
До європейської колонізації у 1500-х роках різні етнічні групи Філіппін об'єдналися у незалежні політичні утворення, які історики називають «барангаями». Вони складалися з 30-100 домогосподарств, мали своїх лідерів і титули. Найбільші з них — Бутуан, Тондо та Султанат Сулу — були складними політичними утвореннями, базувалися на дельтах найбільших річок архіпелагу. З одного боку мали політичні та торговельні зв'язки з іншими утвореннями, а з іншого — підтримували зв'язки із державами Приморської Південно-Східної Азії та Східної Азії, такими як: Султанат Брунею, імперія Маджапагіт, династії Цін та Мін у Китаї, Японія. Непрямий культурний обмін та торгівля також відбувалися з Індійським субконтинентом та Аравією.
Після початку іспанського колоніального правління на островах, Філіппіни почали сприйматись як єдине ціле, сукупність країн Південно-Східної Азії, що об'єдналися під егідою Іспанської імперії. Правління островами відбувалось з віцекоролівства Нова Іспанія, а пізніше безпосередньо з Мадрида (після здобуття Мексикою незалежності у 1821 році). У результаті по всьому архіпелагу почалось поширення та домінування християнства, що вплинуло на релігію та вірування корінних жителів. Потім Філіппіни стали територією США майже на 50 років, що відобразилось у широкому використанні англійської мови, медіа, а також у культурі та одязі сучасних Філіппін.
Географія та етнічні групи
Культура Філіппін розвивалась під впливом особливостей її географії, топографії та фізичним розташуванням у Приморській Південно-Східній Азії, що визначило культурну історію 175 етнолінгвістичних груп країни.
Вплив географії Культурне розмаїття Філіппін є результатом того, що країна — архіпелаг. Філіппіни — п'ята за величиною острівна країна у світі, та одна з п'яти первісних архіпелажних держав, що визнано Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS).
7 641 острів мають загальну площу суші 300 000 квадратних кілометрів; Виключна економічна зона, що простягається на площу 370 кілометрів від берегів його островів, охоплює 2 263 816 квадратних кілометрів моря.
Морський та річковий транспорт сприяли культурному обміну між різноманітними етнічними групами, що оселилися на різних островах архіпелагу. А от внутрішні гірські хребти навпаки були головною перешкодою для культурних зв'язків між різними групами.
Етнічні групи Філіппін На Філіппінах проживає понад 182 етнолінгвістичні групи, багато з яких класифікуються як «корінні народи» згідно із Законом країни про права корінних народів 1997 року.
Традиційно мусульманські народи з найпівденнішої острівної групи Мінданао зазвичай класифікуються як народи моро, незалежно від того, чи мають вони статус корінних, чи ні. Близько 142 груп класифікуються як немусульманські корінні народи, а близько 19 не класифікуються ні як корінні, ні як моро.
Різні групи мігрантів також мали значну присутність протягом усієї історії країни.
Етнічні групи, де переважають мусульмани (Мінданао, Сулу та Палавану) разом називають народом моро. Це широка категорія, яка складається з деяких груп корінних народів та деяких груп некорінних народів.
142 групи корінних народів, що не належать до народів моро, зазвичай об'єднують за спільним географічним регіоном, хоча такі широкі категоризації не завжди подобаються самим групам.
Наприклад, корінні народи гірського хребта Кордильєри на півночі Лусону часто називають екзонімом та кордильєрськими народами. Тим часом неморо, народи Мінданао, називаються лумад, колективним автонімом, що був створений у 1986 році як спосіб відрізнити їх від корінних сусідів.
Близько 86-87 відсотків населення Філіппін належать до 19 етнолінгвістичних груп, які не класифікуються ні як корінні, ні як моро. Вони відомі просто як філіппінці, хоча іноді ці групи називають «християнизованими групами низин», щоб відрізнити їх від інших. Найбільш густонаселеними, чисельність яких перевищує мільйон людей, є: ілокано, пангасіненсе, капампанган, тагали, іватан, куйонон, біколано, візайці (себуано, бохолано, хілігайнон/ілонго та варай) та багато інших.
Ці групи визнали християнство та стали частиною Іспанської імперії, запозичуючи іноземні елементи культури протягом усієї історії країни.
Історично, з часів іспанської колоніальної епохи, серед населення низовинних філіппінців також існують деякі групи мігрантів, такі як китайські та іспанські філіппінці, які змішалися з австронезійськомовними етнічними групами та створили філіппінських метисів. Ці групи також складають значну частину населення країни, особливо її буржуазії та економіки. Вони були невід'ємною частиною становлення країни, від піднесення філіппінського націоналізму інтелігенцією до Філіппінської революції.
Американські філіппінці, індійські філіппінці, японські філіппінці, та багато інших також належать до імігрантських або змішаних груп.
Філіппінська психологія У 1975 році було офіційно створено галузь, яка інтерпретує психологію як таку, що ґрунтується на досвіді, ідеях та культурній орієнтації філіппінців. Вона отримала назву «філіппінська психологія».
Цінності Загалом, особлива система цінностей філіппінців бере своє коріння в системах особистих союзів, що, в свою чергу, ґрунтуються на родинних зв'язках, зобов'язаннях, дружбі, релігії (зокрема християнстві) та комерційних стосунках.
Філіппінські цінності — це, здебільшого, підтримка соціальної гармонії, вмотивована бажанням бути прийнятим у групі. Головною санкцією за відхилення від цих цінностей є поняття, що має назву «Hiya» (приблизно перекладається як «сором») та «Amor propio» або «самооцінка». Соціальне схвалення, прийняття групою та приналежність до цієї групи є основними проблемами. На соціальну поведінку філіппінців сильно впливає переймання про те, що інші думають, говорять чи роблять.Hallig, Jason V. Communicating Holiness to the Filipinos: Challenges and Needs , The Path to a Filipino Theology of Holiness, pp. 2, 10.
Іншими елементами філіппінської системи цінностей є оптимізм щодо майбутнього, проте песимізм щодо актуальних ситуацій та подій. Турбота про інших людей, дружба та доброзичливість, гостинність, релігійність, повага до себе та інших, страх Божий, огида до фінансового обману та крадіжки також входять до їх системи цінностей File dated April 8, 2000. In
Мистецтво
Архітектура
До приходу європейських колонізаторів австронезійська архітектура була поширеною і відображалась у вигляді будинків на архіпелазі.
Протягом іспанської епохи розвинулась нова християнізована низинна культура, утворивши стиль, відомий як хатина Ніпа (Бахай Кубо). Він характеризується використанням простих матеріалів, наприклад бамбук і кокос, як основних джерел деревини.
Трава когон, листя пальми Ніпа та кокосове листя використовувались для створення даху. Більшість примітивних будинків, через часті повені, будуються на палях.
Створення щільнішого даху в гірських районах або давші палі у прибережних є регіональними особливостями. Архітектура інших корінних народів може характеризуватися кутовими дерев'яними дахами, бамбуком замість листяної соломи та вишуканим дерев'яним різьбленням. Архітектура Бахай на бато є варіацією хатини Ніпа, що виникла в іспанську епоху.
Іспанська архітектура залишила свій слід на Філіппінах у вигляді проєктування міст навколо центральної площі, але багато будівель такого типу були зруйновані під час Другої світової війни.
Деякі приклади залишилися серед церков, урядових будівель та університетів країни. Чотири філіппінські церкви епохи Бароко включені до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: церква Сан-Агустін у Манілі, церква Паоай в Ілокос-Норте, церква Нуестра-Сеньйора-де-ла-Асунсьйон (Санта-Марія) в Ілокос-Сур та церква Санто-Томас-де-Вільянуева в Ілоіло.
Місто Віган також відоме архітектурою в латиноамериканському стилі. Впровадження християнства принесло європейський вплив на споруди, які згодом стали центром більшості міст.
Іспанці також використовували каміння як матеріал для будівництва, а філіппінці поєднали це зі своєю традицією, утворивши гібридну мікс-архітектуру, характерну лише для цієї країни.
Найкращу колекцію архітектури іспанської колоніальної епохи можна знайти в оточеному стінами місті Інтрамурос у Манілі та в історичному місті Віган. Церкви колоніальної епохи також є визначними зразками іспанської барокової архітектури, яка отримала назву «сейсмічне бароко».
Американська окупація 1898 року запровадила на Філіппінах нове покоління архітектурних споруд. Урядові будівлі та театри створювались у стилі ар-деко. Протягом американського періоду в деяких частинах міста Маніла було реалізовано планування Деніела Бернхема. Частиною його плану було будівництво урядових споруд, що нагадували грецьку або неокласичну архітектуру.
У місті Ілоїло досі можна побачити багато колоніальних будівель: комерційні споруди, житлові будинки та церкви.
Головний корпус Університету Санто-Томас у Манілі є прикладом архітектури епохи Відродження. Його почали будувати в 1924 році, а завершили в 1927. Це перша сейсмостійка будівля на Філіппінах. Її креслення були переглянуті, зважаючи на досвід після Великого землетрусу Канто 1923 року.
Ісламську та іншу азійську архітектуру також можна побачити у мечетях та храмах. Доіспанське житло досі поширене в сільській місцевості.
Однак, деякі райони країни, такі як Батанес, мають незначні відмінності, оскільки іспанський та філіппінський стилі архітектури по-різному змінювалися через клімат. Наприклад, будівельними матеріалами стали вапняки та корали.
Були пропозиції щодо запровадження політики, за якою кожен муніципалітет та місто матиме постанову, яка зобов'язуватиме всі будівлі та реконструкції на такій території відповідати архітектурним та ландшафтним стилям муніципалітету чи міста, щоб зберегти об'єкти спадщини країни, які занепадають, швидко зносяться по одному через урбанізацію, культурно безвідповідальну забудову чи відсутність архітектурного бачення.
Пропозиція полягала у використанні та переосмисленні корінних, колоніальних та сучасних архітектурних стилів, які колись були поширеними в певному місті чи муніципалітеті. Вона спрямована на сприяння відродженню філіппінського ландшафтного та міського дизайну, особливо в сільській місцевості, де його можна легко перетворити на нові міста протягом 50-ти років.
На жаль, багатьом філіппінським архітекторам та інженерам бракує бажання зберегти міські пейзажі, як, наприклад, у Манілі, де бізнес-пропозиції щодо будівництва не відповідають архітектурним стилям міста.
Лише місто Віган ухвалило пропозицію, що призвело до оголошення його об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1999 році та нагородження різними відзнаками за збереження його унікальних архітектурних та ландшафтних стилів.
У 2016 році до обох палат Конгресу було подано законопроекти про створення Департаменту культури, щоб допомогти сформулювати політику у цій галузі.
Традиційний одяг