Зелене лібертаріанство — це вид зеленої політики.. Це форма лібертаріанства, в якій вільний ринок забезпечує екологічно якісні результати. . Марсель Віссенбург (2009) стверджує, що прихильники зеленого лібертаріанства складають меншість теоретиків зеленої політики.

Гарван Уолш У своїй праці «Зелене лібертаріанство» (2014) Гарван Уолш пропонує врахувати екологічні проблеми, враховуючи застереження Локка . . У навколишньому середовищі всі організми, включаючи людей, отримують (використовують) природні послуги, які надають природні ресурси. . Зелений лібертаріанець зберіг би застереження Локка про те, що людина може отримувати природні послуги, якщо це не позбавляє та не шкодить іншій людині, визнаючи водночас, що не всі природні послуги є численними, і що світ екологічно обмежений. Крім того, зелені лібертаріанці визнають, що людей не можна використовувати як природні послуги без їхньої згоди.

Так само, люди не можуть бути позбавлені своєї частки природних послуг без їх згоди.Walshe, Garvan (2014). "Green libertarianism" (PDF). Ethical Theory and Moral Practice. 17 (5). Springer Science+Business Media: 955–970. doi:10.1007/s10677-014-9499-7. eISSN 1572-8447. ISSN 1386-2820. S2CID 195332704 – via Academia.edu. У випадках, коли природні послуги можуть бути комерціалізовані, люди можуть вільно використовувати свою індивідуальну частку природної послуги на свій розсуд, але особа, яка перевищує цю частку, повинна домовлятися з іншими про використання їх частки. Уолш наводить приклад будівництва турбіни вздовж річки, яка може зменшити частку води інших (наприклад, забруднивши частину води), але виробляє електроенергію, яка може компенсувати втрати, так що в кінцевому підсумку турбіна не порушує права нікого на воду.Walshe, Garvan (2014). "Green libertarianism" (PDF). Ethical Theory and Moral Practice. 17 (5). Springer Science+Business Media: 955–970. doi:10.1007/s10677-014-9499-7. eISSN 1572-8447. ISSN 1386-2820. S2CID 195332704 – via Academia.edu. Уолш постулює, що існує дуже мало природних послуг, які не є або не можуть бути товаром.

Погляд Уолша на зелений лібертаріанство є спробою відповісти на критику як правого, так і лівого лібертаріанства. Уолш відходить від правого лібертаріанства — зокрема, від інтерпретації Робертом Нозіком застереження Локка — пропонуючи, що в стані екологічної рівноваги ніхто не може користуватися природними послугами без згоди інших (наприклад, шляхом переконання або торгу), і всі люди мають рівні права на придбання (якщо не економічну рівність). Водночас Уолш відходить від лівого лібертаріанства — зокрема, від твердження Гілеля Штайнера про те, що всі особи мають право на рівну частку природних ресурсів — стверджуючи, що зростання населення, чи то через імміграцію, чи то через народження дітей, порушує екологічну рівновагу і що (добровільні) іммігранти та батьки дітей несуть відповідальність за те, щоб не порушувати права інших на придбання природних послуг. Уолш стверджує, що обидва обмеження сприяють інноваціям, в яких природні послуги використовуються якомога ефективніше.

Примітки