Ю Гван Сун (народилася 16 грудня 1902 – 28 вересня 1920) була активісткою руху за незалежність Кореї під час японської колоніальної окупації. Її родина походила з клану Кохин. Ю Гван Сун була заарештована японською поліцією під час участі в Руху 1 березня, що розпочався 1919 року, й померла внаслідок жорстоких катувань у в’язниці Содемун.
1916 року, за рекомендацією пані Са Ае-рі (Еліс Шарп), американської методистської місіонерки, яка працювала у місті Конджу, провінція Південний Чхунчхон, Ю Гван Сун була прийнята як стипендіатка до третього курсу звичайного відділення Іхва Хактанг. 1919 року вона продовжила навчання у старшій школі Іхва Хактанг. Вона брала участь у Руху 1 березня та в демонстрації за незалежність 5 березня в Сеулі. Після наказу генерал-губернатора про закриття шкіл вона повернулася до Чхонана, де відіграла провідну роль у місцевому русі за незалежність. Згодом була заарештована японською поліцією та засуджена окружним судом Конджу до п’яти років ув’язнення. Після апеляції Апеляційний суд Кьонсона замінив вирок на три роки, що фактично стало для неї смертним вироком. Вона померла у в’язниці Содемун 28 вересня 1920 року.
1962 року Ю Гван Сун посмертно нагородили Орденом «За заслуги перед Національним фондом» (Медаль Незалежності), а 1996 року Дівоча середня школа Іхва надала їй почесну грамоту. Її місце народження в Йонду-рі, Бьончхон-мьон, Тоннам-гу, Чхонан, було відновлене й 1991 року визнане історичним місцем № 230. Меморіальний парк Ю Гван Сун у Чхонані та «Гімназія Ю Гван-сун» у складі спортивного комплексу Чхонана названі на її честь현재 한국 남자 프로배구 구단인 현대캐피탈_스카이워커스가 홈 구장으로 쓰고 있다..
Після звільнення Кореї Пак Ін Док та інші просували меморіальний проєкт вшанування Ю Гван Сун. Через це виникли підозри, що вони навмисно підкреслювали її роль як учениці Іхва Хактанг — можливий спосіб відвернути увагу від звинувачень у власній співпраці з японською владою.
Правопис прізвища Ім’я клану Ю записувалося як Кохин Ю. У минулому точилися суперечки щодо правопису прізвища згідно з «правилом початкових приголосних». У квітні 2007 року місцевий суд дозволив окремим людям змінювати написання прізвища у сімейному реєстрі, що спричинило ширші обговорення. У серпні 2007 року Верховний суд переглянув Правила сімейного реєстру, і відтоді люди з прізвищем 柳 можуть записувати його як «Рю», якщо бажають호적에 성명을 기재하는 방법 (대법원호적예규 제722호). Станом на жовтень 2007 року підтверджено, що переглянуті правила не спричиняли проблем2003헌마95. http://www.law.go.kr/detcInfoP.do?detcSeq=136647. Меморіальна асоціація Ю Гван Сун, зареєстрована в Міністерстві у справах патріотів і ветеранів, спочатку використовувала написання «Ю», а 2001 року змінила його на «Рю». Однак через довге традиційне використання написання «Ю Гван Сун» у підручниках та на державних заходах, а також через соціальну плутанину, з 2014 року офіційно закріплено форму «Ю Гван Сун».
Рання діяльність
Ю Гван Сун народилася в Чіллйон-рі, Ідонг-мьон, Мокчхон-ґун, провінція Чхунчхоннам (нині Йонду-рі, Бьончхон-мьон, Чхонан-сі). Вона була другою дитиною серед трьох синів і однієї доньки батька Ю Чжон Квона та матері Лі Со Дже (у неї була зведена сестра). Її родина походила з клану Кохин. 1905 року сім’я переїхала до Тапвон-рі, а приблизно 1907 року повернулася до Чіллйон-рі. Ю Гван Сун два роки навчалася у жіночій середній школі Конджу Йонмьон.
Студентський рух за незалежність Іхва Хактанг
Іхва Хактанг
1916 року, за рекомендацією Еліс Шарп, методистської місіонерки, вона вступила до третього курсу Іхва Хактанг як стипендіатка, а 1919 року — до старшої школи цього ж навчального закладу. Стипендіати були звільнені від оплати та після випуску мали працювати вчителями. Учні мешкали у гуртожитках та виконували спільну роботу — приготування кімчі, прання тощо. Харчувалися рисом і кількома гарнірами. Щонеділі відвідували службу в Першій методистській церкві Чондон, що й досі розташована праворуч від Сеульського англіканського собору та вулиці Токсугун Кам'яна стіна, де на неї вплинуло духовенство з націоналістичними ідеями, зокрема преподобний Сон Чон До. Національно свідомі інтелектуали, серед них і її батько Ю Чон Квон, протистояли японському імперіалізму й прагнули пробудити національну свідомість, спираючись на протестантську віру.
Коли 1919 року вибухнув Рух 1 березня, Ю Гван Сун, тодішня першокурсниця Іхва Хактанг, взяла участь у демонстраціях, а також у протестах Сеула 5 березня. Після того як навчальний заклад було тимчасово закрито, вона повернулася додому 8 березня.
Рух Мансе Повернувшись, вона відвідала церкви та школу Чхонсін, інформуючи про події в Сеулі та закликаючи провести демонстрацію у Чхонані. Чо Ін Вон, Кім Гу Ін та інші об’єднали протестантські церкви та конфуціанських учених Йонгі, Чхонджу та Цзінчхона для організації демонстрації 1 квітня (1 березня за місячним календарем) на ринку Аунае. У цей день зібралися тисячі людей, які проголошували «Хай живе незалежність!».
Участь у русі Аунае Мансе та арешт У березні 1919 року в Мокчхон-мьоні планували демонстрацію на підтримку Руху 1 березня, однак її було зірвано через передчасний арешт організаторів. Ю Гван Сун, діючи разом із двоюрідним братом Ю Є До та за дорученням батька Ю Чон Квона, пояснювала близько 20 місцевим жителям ситуацію та допомагала координувати підготовку демонстрації в Аунае. Вона подорожувала сусідніми районами, переконуючи мешканців долучитися.
1 квітня, коли Чо Ін Вон відкрив демонстрацію перед багатотисячним натовпом, Ю Гван Сун очолила рух за незалежність. Вона була заарештована японською військовою поліцією як одна з лідерок. Ю Гван Сун відмовилася визнавати провину та співпрацювати зі слідством, попри обіцянки пом’якшення покарання, зважаючи на її неповнолітній вік. Вона також не назвала інших учасників руху.
Ув'язнення та смерть
Вирок у вигляді позбавлення волі та смерть у в'язниці Ю Гван Сун утримували у поліцейській дільниці Чхонана, згодом перевели до Конджу, де в районному суді її судили під вартою. 9 травня 1919 року вона отримала п’ять років ув’язнення за «підбурювання до заколоту» та «порушення Закону про національну безпеку». 30 червня Апеляційний суд Кьонсона скоротив вирок до трьох років. Під час засідання вона відкрито протестувала проти японської окупації та заявила, що несправедливо судити кореянку за законами японської адміністрації.
Вирок у вигляді позбавлення волі та смерть у в'язниці Деякі дослідники раніше припускали, що первинний вирок становив сім років, але відкриття «Регіонального журналу кримінальних справ Бьончхон-Донмьон» у 2000-х підтвердило вирок у п’ять років유관순 열사 1심형량은 징역 5년 서울신문, 2007.2.26. 9면. 28 квітня 1920 року її покарання було зменшено до року й шести місяців з нагоди весілля принца Йонгчіна з Лі Бан Джа. Однак, під час ув’язнення у Содемуні її неодноразово катували за вигукування гасел незалежності. 28 вересня 1920 року о 8:20 вона померла від розриву сечового міхура — за день до можливого звільнення.
Підпис батьків Ю Гван Сун Підписи батьків Ю Гван Сун в архівних документах підтверджують, що її батько Ю Чон Квон і матір Лі Со Дже загинули в один день і за тих самих обставин, що узгоджується з «Послужним списком активістів за незалежність» (1987), де згадується загибель 19 осіб, серед них і батьків Ю Гван Сун.
Документ також містить записи про учасників руху 1 березня (День руху за незалежність), зокрема Ю Чжон Квона, батька Ю Гван Суна. Запис датований 1 березня 1919 року та вказує місце події: Бйончхон-рі, Бйончхон-мьон, округ Чхонан, що підтверджується виданням «Послужного списку корейських активістів за незалежність» 1987 року.
Вшанування пам'яті
Через два дні після її смерті директор Іхва Хактанг Фрай та вчитель Волтер вимагали передати тіло, але отримали відмову. Лише після протестів іноземних викладачів, які погрожували міжнародним розголосом, тіло було видано. 14 жовтня 1920 року преподобний Кім Чон У провів похорон у методистській церкві Чондон, після чого її поховали на кладовищі Ітевон.
1936 року, під час перенесення кладовища Ітевон до парку Мангву, незатребувану могилу, ймовірно, було кремовано. Нині пам’ять Ю Гван Сун ушановують у секції незатребуваних могил парку Мангву.
1945 року, після звільнення Кореї, у Бьончхон-мьоні за підтримки провінції Південний Чхунчхон та міста Чхонан було зведено святиню для вшанування Ю Гван Сун. Паралельно, з 1946 року, випускниці жіночої старшої школи Іхва, зокрема Шін Пон Джо та Пак Ін Док, заснували меморіальну асоціацію. Тоді ж почали циркулювати чутки про те, що ті, хто отримав труну Ю Гван Сун з в'язниці Содемун, знайшли її тіло розчленованим.
1962 року Ю Гван Сун посмертно нагородили Орденом «За заслуги перед Національним фондом» (Медаль Незалежності)
Через втрату останків Ю Гван Сун, меморіальну гробницю було збудовано 12 жовтня 1989 року на схилах гори Мебонсан у її рідному місті Тапвон-рі, Бйончхон-мьон, Тоннам-гу, Чхонан-сі, Чхунчхон-намдо유관순 기념사업회 홈페이지.
2003 року, на честь 100-річчя від дня народження Ю Гван Сун, у Бьончхонмьоні, Чхонан, Чхунчхон-Намдо, було відкрито Меморіальний зал Ю Гван Сун з її портретом.
1 березня 2019 року її посмертно нагороджено орденом «За заслуги перед національним фондом» та медаллю Республіки Корея.
Провінція Південний Чхунчхон, звідки походила Ю Гван Сун, вшановує її патріотичний дух, обираючи дівчат-учениць або громадські групи з усієї країни, що зробили значний внесок у розвиток національної та місцевої спільноти завдяки ініціативності та громадянській активності. Особливу нагороду — «Смолоскип Ю Гван Сун» — традиційно присуджують учениці першого курсу старшої школи як символ молодого патріотизму'유관순상' 후보자 추천하세요 충청남도 여성정책가족관 보도자료, 2018.10.23..
Хронологія життя:
– 16 грудня 1902: народження в Бьончхон-мьоні, Чхонан, Південний Чхунчхон.
– 1916: вступ до Іхва Хактанг за рекомендацією Еліс Шарп.
– 1918: завершила початкове відділення, вступила до старшої школи Іхва.
– 1 березня 1919: участь у Руху 1 березня в Сеулі.
– 8 березня 1919: повернення до Чхонана після тимчасового закриття школи.
– 1 квітня 1919: очолила рух Мансе на ринку Аунае; загибель її батьків; арешт.
– 9 травня 1919: вирок окружного суду — 5 років.
– 30 червня 1919: вирок Апеляційного суду — 3 роки.
– 28 вересня 1920: смерть у в’язниці Содемун.
– 12 жовтня 1920: похорон, організований Іхва Хактанг.
Критика міфологізації Ю Гван Сун Існує думка, що після смерті Ю Гван Сун деякі християнські діячі надмірно просували її постать з метою політичної чи релігійної експлуатації, а також для приховування власної прояпонської діяльності. Антихристиянський активіст Кім Сан Гу, представник «Громадянської коаліції за моніторинг релігійної влади», стверджував, що Ю Гван Сун використовувалася як інструмент пропаганди Пак Ін Доком, Чон Йон Теком та частиною протестантських кіл уже після її смерті. Спираючись на записи Содемунської в’язниці та матеріали преси того часу, він висунув тезу, що образ Ю Гван-сон був штучно створений прояпонськими діячами, як-от Пак Ін Док, щоб замаскувати власні дії та використати мученицю у протестантських місіонерських стратегіях."종교법인법 제정만이 종교계 투명해지는 길" 한국일보, 2011.6.27.
2011 року Кім Сан Гу опублікував книжку «Чому віра стає грошима» (Happy Story, 2011), у якій викрив діяльність протестантських груп, що експлуатували постать Ю Гван Сун, та припустив, що її було використано як «ікону часу», аби приховати прояпонське минуле частини протестантської спільноти믿음이 왜 돈이 되는가? 불교닷컴, 2011.6.24..
Надлишкові висловлювання про рішення суду 9 травня 1919 року Ю Гван Сун була засуджена окружним судом Конджу до п'яти років ув'язнення. Згодом, суд для повторного розгляду справи Кьонсон змінив вирок на три роки, що викликало дискусії щодо первинного рішення. Хоча Ео Юн Хі, який відбував покарання разом з Ю Гван Сун, стверджував про шестирічний термін, а Чо Бьон Хо згадував про семирічний термін, присуджений його батькові разом з Ю Гван Сун, пізніше виявлення матеріалів кримінальних справ з районів Бьончхон та Донмьон підтвердило початковий вирок – п'ять років позбавлення волі.