«Північна Зірка» (), також відомий як «Броньована атака» () в США — американський воєнний фільм 1943 року, продюсуваний компанією Samuel Goldwyn Productions, і поширюваний RKO Radio Pictures. Режисером був Льюїс Майлстоун, сценарій написала Ліліан Геллман, художник-постановник — Вільям Кемерон Мензіс. Музику написав Аарон Копленд, слова — Айри Гершвіна, оператор — Джеймс Вонг Гоу. Фільм став дебютом Фарлі Грейнджера.

Фільм є зразком рідкісної американської прорадянської пропаганди та розповідає про опір селян німецьким загарбникам в Українській РСР. Після Другої світової війни фільм перемонтували, щоб видалити ідеалізоване зображення радянських колгоспів. Тоді фільм отримав нову назву — «Броньована атака» — і додаткові сцени про Угорську революцію 1956 року.

Сюжет

Червень 1941 року. Біля Києва українські селяни працюють у колгоспі села Північна Зірка. Старшокласник Дем'ян планує вирушити до Києва на канікули зі своїми друзями: Мариною, Клавдією та Гришею. Попри радіопередачу про просування німецьких військ у Польщі, вони вирішують не змінювати свої плани. Не передчуваючи лиха, селяни ввечері веселяться і танцюють під гармошку.

Вирушивши пішки до Києва, друзі зустрічають старого Карпа і далі їдуть на його підводі. До них приєднується льотчик Коля, брат Дем'яна. В дорозі вони опиняються під авіаударом німців. Північну Зірку невдовзі теж атакують німецькі літаки. Оговтавшись, чоловіки масово готуються дати відсіч. Батько Дем'яна та Колі, Борис, наказує вести партизанську боротьбу та їде автомобілем за боєприпасами. Дорогою назад від потрапляє під обстріл. Коля рятує Бориса, але той невдовзі помирає.

Незабаром село окуповують німці. Селяни спалюють свої хати і майно, частині вдається втекти в ліс і сформувати партизанські загони. Коля забезпечує їх боєприпасами, які віз Борис. Окупанти розшукують голову колгоспу Родіона Павлова. Його дружині ламають руки й ноги, щоб випитати де Родіон. Коля керує літаком, здійснює декілька вильотів для бомбардувань німецьких позицій. Його підбивають і Коля спрямовує літак на німецьку танкову колону.

Німці відправляють лікаря фон Гардена забрати дітей як джерело крові для переливання пораненим німецьким солдатам. Деякі діти втрачають так багато крові, що помирають. Коли лікар Павло Курін дізнається про це та повідомляє партизанам. Уночі Карпо, Дем'ян, Марина та Клавдія планують напасти на німецький патруль, щоб звільнити дорогу на Північну Зірку. Клавдію вбивають німці, а Гриша дивом виживає, бо його сприйняли за мертвого. Марина, не послухавшись застереження Карпа, вирушає допомогти групі партизанів і приводить назад Дем'яна. Партизани планують кавалерійський штурм Північної Зірки.

Наступного ранку вони проникають у село з декількох боків і переодягаються в німців, аби пробратися на склад палива. Далі партизани виливають у річку гас, який підпалюють. Це стає сигналом для атаки партизанів-кавалеристів. Селяни об'єднуються в боротьбі. Під час бою гине Карпо. Курін забирає в нього револьвер і звинувачує фон Гардена в тому, що він гірший за решту нацистів, бо користується своїми вміннями для порятунку вбивць. Потім він стріляє в фон Гардена і його асистента. Селяни покидають спалене село. Дем'ян з Мариною їдуть, мріючи колись повернутись.

У ролях

Енн Бакстер — Марина Павлова Дена Ендрюс — Коля Симонов Волтер Г'юстон — лікар Павло Григорич Курін Волтер Бреннан — Карпо Енн Гардінг — Софія Павлова Джейн Візерс — Клавдія Куріна Фарлі Грейнджер — Дем'ян Симонов Еріх фон Штрогейм — лікар фон Гарден Дін Джаггер — Родіон Павлов Карл Бентон Рід — Борис Степанович Симонов Естер Дейл — Анна Пол Гілфойл — Якін Тоніо Селварт — німецький капітан Джин О'Доннелл — російський пілот Френк Вілкокс — Петров Лінн Вінтроп — партизанка Ерік Робертс — Гриша Енн Картер — Ольга Павлова Рут Нельсон — Надя Симонова Мартін Кослек — лікар Ріхтер Пітер Поленц — німецький лейтенант Роберт Лоуері — російський стрілець Лауді Клаар — жінка на лікарняному ліжку Чарльз Бейтс — Патя Грейс Кунард — дружина фермера

Створення «Північна зірка» є одним із трьох прорадянських пропагандистських фільмів, випущених у США в розпал Другої світової війни. Інші — це «Місія до Москви» (1943) та «Пісня про Росію» (1944). «Північна зірка» виділяється завдяки музичним сценам, які слугують для пропаганди співчуття та натхнення відчуття єдності з Радянським Союзом.

Фільм спочатку задумувався письменницею Ліліан Геллман та режисером Вільямом Вайлером, можливо, за непрямим наказом президента Франкліна Рузвельта, як документальний фільм про війну в Росії. Геллман та Вайлер проконсультувалися з російським послом Літіновим у Вашингтоні, округ Колумбія, і отримали схвалення від радянського уряду на зйомки в Росії. Але Вайлер вступив до лав ВПС США, і проєкт було переосмислено як напівдокументальний фільм, зйомки якого пройдуть у Голлівуді. Геллман категорично не погоджувалася зі змінами і викупила свій контракт за 30 тис. доларів.

Аарон Копленд протягом першої частини використав фрагменти з російських народних мелодій, оформлюючи їх своїм характерним відкритим звучанням та лаконічною інструментацією. Перша частина «Північної Зірки» музикально стверджує про схожість між американською авдиторією та українськими персонажами на екрані.

Сприйняття 23 жовтня 1943 року Мартін Квіглі опублікував заяву під назвою «Доблесть — без політики», захищаючи «Північну зірку» як «грандіозне дослідження людського досвіду, зафіксоване в подіях життя та боротьби людей, які живуть і помирають з мужньою грацією». У недільному випуску журналу New York Mirror від 7 листопада 1943 року штатний рецензент Френк Квінн похвалив фільм як «одну з найяскравіших військових драм». Рецензія Квінна була надрукована в перших 1 ,5 млн примірників, але в решті 300 тис. її замінили негативною рецензією редактора Mirror, Джека Лейта. Видавець Вільям Рендольф Герст наказав усім редакторам описувати «Північну зірку» як «чисту більшовицьку пропаганду» й що фільм «не міг би бути більш кричущим, навіть якби його проплатив Сталін». Кампанія Герста з дискредитації фільму успішно знизила касові збори. У грудні 1943 року Верховний суд проте зазначив, що фільм повинен бути показаний державним чиновникам у Москві під егідою американського посольства.

Кошти від прем'єри «Північної зірки» у Лондоні були передані на допомогу СРСР у війні. У статті Los Angeles Times зазначалося, що фільм містить «одне з найсенсаційніших викриттів війни» у сценах, де нацистські лікарі викачують кров з дітей. Редактор радянської газети «Правда» високо оцінив зображення радянських селян у фільмі.

Однак, у 1947 році під час розслідування Комітету з антиамериканської діяльності Палати представників (HUAC) щодо комуністичної та лівої політичної діяльності в Голлівуді, актор Адольф Менжу назвав «Північну зірку» разом із «Місією до Москви» та «Піснею про Росію» фільмами, котрі містять антиамериканську пропаганду. Ліліан Геллман оголосили підозру в зв'язках із комуністами.

«Північну зірку» номінували на премію «Оскар» у категоріях: художня постановка (чорно-білий фільм); операторська робота (чорно-білий фільм); музика (музична партитура до драматичного або комедійного фільму); звукозапис; спецефекти; звукові ефекти, та сценарій (оригінальний сценарій).

Перевипуск У 1957 році Goldwyn продала телебаченню фільм «Північна зірка», і, окрім зміни назви на «Броньована атака», National Telefilm Associates (NTA) перемонтувала фільм, додавши титри, які називають його адаптацією фільму «Північна зірка» та вказують Геллман як авторку. Під час монтажу також було видалено кожне слово «товариш» і додано закадровий коментар, який називав нацистське вторгнення в Росію наслідком зради радянським урядом свого народу. Відредагована версія завершувалася різким антикомуністичним епілогом із кадрами радянського вторгнення в Угорщину. Близько 30 хвилин первісного матеріалу було видалено. Також значна частина музики Копленда була або замінена, або заглушена.

Фільм видано на Blu-ray і DVD у 2014 році. Ця версія містить як сцени, додані в 1957, так і повернені оригінальні частини.

Цікавинки

Усі персонажі-українці мають російські прізвища. В українській хаті висить портрет Пушкіна, прикрашений рушником, а не Шевченка, як можна було очікувати. Хати українських колгоспників мають бляшану покрівлю, що вважалася ознакою куркульства. Також у селі виявляється стільки коней, що в перший день війни їх вистачає на великий кавалерійський взвод. Українці, що зовсім не було властиво їм насправді, п'ють чай із самовара. Коля, хоча вочевидь українець, грає на балалайці. Марина після окупації села німцями каже, що ніколи раніше в житті не відчувала голоду. Хоча її дитинство мусило припасти на Голодомор. Попри прорадянське спрямування, в фільмі жодного разу не згадується комуністична партія та Сталін.

Примітки

Посилання How Hollywood turned a pro-Soviet epic into Cold War propaganda