Князь Олекса́ндр Гарсева́нович Чавча́вадзе (; ; 16 листопада 1786, Санкт-ПетербургЧавчавадзе Александр Гарсеванович // Большая_советская_энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — : Советская_энциклопедия, 1969. — 17 листопада 1846Чавчавадзе, Александр Гарсеванович // Русский_биографический_словарь / под ред. А. А. Половцов — : 1905. — Т. 22. — С. 5—9., Тифліс) — грузинський громадський діяч з цинандальської гілки роду Чавчавадзе, найбільший грузинський поет-романтик, генерал-лейтенант російської імператорської армії. Тесть Олександра Грибоєдова.

Життєпис

Походження Син князя Гарсевана Ревазовича Чавчавадзе, посла царів Іраклія II і Георгія XII в Росії, який підписав у 1783 році від імені Грузії (Картлі-Кахетинського царства) Георгіївський трактат, і його дружини — уродженої княжни Маріам Авалішвілі. Хрещеник імператриці Катерини II. Успадкував від батька садибу Цинандалі (нині — музей).

Військова служба Олександр Чавчавадзе з дитинства отримав звання генерал-ад'ютанта. Навчався в кращих пансіонах Санкт-Петербурга і Пажеському корпусі, потім — у Тифлісі під керівництвом батька. У 1804 році брав участь у грузинському повстанні проти росіян, був полонений і відправлений до Тамбова під нагляд, а незабаром повернувся до Пажеського корпусу і в 1809 році випущений до Лейбгвардії Гусарського полку. У 1811 році став ад'ютантом маркіза Паулуччі, брав участь у придушенні повстання в Кахетії, був поранений, а потім брав участь у французько-російській війні 1812–1814 років, дослужився до ад'ютанта Барклая-де-Толлі і отримав орден Почесного легіону.

У 1817 році переведений до Нижньогородського драгунського полку в Кахетії, активно займався модернізацією свого маєтку в Цинандалі та об'єднанням грузинського суспільства з росіянами. У 1821–1822 роках командував полком і брав участь в експедиції в Джаро-Белоканську область. Пізніше був прикомандирований до Єрмолова для особливих доручень і в 1828 році, після взяття Ерівані, став генерал-майором і командувачем військами в Еріванській провінції, де брав участь у російсько-турецькій війні, захопленні Баязетського пашалику і рейді в Мушський пашалик, вивізши зерно і вірменські сім'ї.

Творчість «Служба втратила в ньому гідного генерала, Тифліс — зразкового сім'янина, Грузія — великого поета», — було сказано про нього в некролозі. І дійсно, грузинські критики дуже високо оцінюють поетичний талант Чавчавадзе. Його муза, що поєднувала в собі широку європейську освіту з духом справжнього грузина, вражає своєю різноманітністю: вона однаково споріднена і зі скептицизмом Вольтера, і з сентиментальністю перських поетів, і з відвагою грузинських народних бардів.

Особливо гарні його анакреонтичні пісні, надзвичайно популярні серед грузинів і навіть перейшли в уста народних співаків — сазандарів. Вони настільки поширені в грузинському народі, що вважаються народними. Поетична сила таланту Чавчавадзе полягає в особливому поєднанні надзвичайної глибини почуттів з дивовижною легкістю вірша і багатством метафор. Крім його оригінальних віршів, існує багато його перекладів з Сааді, Гафіза, Пушкіна, Гюго, Гете. Він переклав грузинською мовою «Альзіру» Вольтера, «Федру» Расіна, «Цінну» Корнеля.

Йому ж приписується збережена і досі, що має серйозний інтерес для історика Грузії, брошура «Короткий історичний нарис Грузії та її становище з 1801 по 1831 роки», в якій викладаються, між іншим, причини заворушень в Грузії 1811 року.

Пам'ять

Іменем Олександра Чавчавадзе названо вулицю в Тбілісі.

Сім'я Олександр Чавчавадзе був одружений з князівною Саломеєю Іванівною Орбеліані, правнучкою царя Іраклія II. Від цього шлюбу народилися:

Ніна Олександрівна (1812—1857), була одружена з Олександром Сергійовичем Грибоєдовим Чавчавадзе Катерина Олександрівна (1816—1882), була одружена з володарським князем Мегрелії Давидом Левановичем Дадіані. Після його смерті в 1853 році була правителькою-регенткою князівства при малолітньому синові Миколі. Давид Олександрович (1817/8—1884) генерал-майор Свити Його Імператорської Величності. Був одружений з князівною Ганною Іллівною Грузинською (онучці царя Георгія XII) Софія Олександрівна (1833—1862), була одружена з бароном Олександром Павловичем Ніколаї

Примітки

Література