Чорна металургія Уругвая — одна з галузей обробної промисловості Уругваю. Розвинена слабо. Виробництво сталі в країні становить лише 63 тис. т на рік (2021). Найбільший металургійний завод країни виробничою потужністю 100 тис. т сталі на рік розташований у Монтевідео і належить компанії «Gerdau Laisa S.A.», що є дочірньою компанією бразильської металургійної компанії «Жердау». Вся сталь в країні виплавляється з металобрухту.
Історія Протягом всього 20 століття в Уругваї складалися плани і робилися спроби щодо будівництва маленьких або великих металургійних заводів — від невеличкого прокатного, що працював би на імпортних напівпродуктах, до заводу повного виробничого циклу. Однак, обмеженість у природних ресурсах (відсутність залізних руд до відкриття їх покладів у 1950-х роках і вугілля) та інші причини не сприяли розвитку чорної металургії. Лише окремі задуми у цій галузі було реалізовано.
До 20 століття сталеві вироби (прокат), так само як і машини, довозилися до Уругваю з інших країн. Перші спроби щодо будівництва прокатних заводів почали розглядатися у 1920-х роках. На початку 1920-х років фірма «Пани Реал де Асуа і Ко.» (), що займалася імпортом машин і обладнання, працювала над створенням товариства з обмеженою відповідальністю з капіталом еквівалентним 300 тис. доларів США, з метою будівництва невеличкого прокатного заводу у Монтевідео для виробництва головним чином будівельної арматури. Споживання прокату, головним чином арматури, в той час в Уругваї становило 20 тис. т на рік. Мито на ввезення готового прокату було еквівалентне 16,3 доларам США за тонну, в той час як сталеву заготовку (блюми) можна було довозити безмитно. Отож, як з фінансової так і з цієї точки зору умови для будівництва такого заводу були сприятливими. Засновники товариства отримали проекти прокатного заводу від американських і німецьких виробників. Uruguay. Economic and Commercial Conditions in Uruguay. London, Commercial Relations and Exports Department. 1926. p. 18.
За відсутності в Уругваї залізорудної сировини до 1950-х років реальних планів щодо будівництва металургійного заводу повного виробничого циклу не розглядалося, для виплавки сталі залишалося сподіватися лише на переплавку металобрухту. У 1944 році було розпочато будівництво металургійного заводу, що складався зі сталеплавильного цеху з маленькою мартенівською піччю, і прокатного цеху, що виробляв сортовий прокат. Завод мав переплавляти металобрухт і виробляти сортовий прокат для місцевої будівельної галузі, зокрема будівельну арматуру. Проектна продуктивність заводу на 1944 рік становила 1000 т прокату на місяць. Foreign Commerce Weekly. Vol. 14, No 13. March 25, 1944. p. 28.
1 січня 1945 року було засновано приватну компанію «Metalúrgica y Dique Flotante SA» («M. D. F.»). Окрім металургійного заводу вона придбала «Уругвайську суднобудівну компанію» (). Наприкінці 1940-х років компанія збанкрутувала, металургійний завод закрився. У 1952 році завод збанкрутілої компанії «M. D. F.» у Монтевідео перебував у простої і в той час планувалося відновлення його роботи. Компанія NERVION взяла під контроль мартенівську піч та прокатний стан і готувалася виробляти близько 13 200 тонн будівельної арматури щорічно. Інша компанія, INLASA (Industria Nacional Laminadora S.A.), яка перебувала на стадії заснування, планувала взяти під контроль ще одну мартенівську піч, листовий стан, цех волочіння дроту та цех гальванизації (цинкування). Очікувалося, що ці дві компанії разом забеспечуватимуть практично всі потреби Уругваю у сталі. Steelmaking Grows in South America. Steel. Volume 130. Iss. 6. 1952. p. 64.
На початку 1954 року в Уругваї все ще були відсутні навіть основи чорної металургії. У 1954 році Експортно-Імпортний банк виділив кредит у розмірі 2,475 млн доларів компанії «Cia. Siderurgica del Uruguay, S. A.» на модернизацію і розширення непрацюючих потужностей, що складалися з невеличкої мартенівської печі та дротового стану і лінії гальванізації. Крім того, було виділено 900 тис. доларів готівки і 1,2 млн доларів кредиту на придбання нового американського обладнання, основним з яких було прокатне обладнання, що мало забеспечити продуктивність 60 тис. т арматури, сортового прокату і катанки на рік. Однак, виникли обставини, що заважали здійсненню проекту. Iron and steel. Volume 2 Number 1, August 1956. p. 10.
У 1950-х роках Уругвай був імпортером готового сталевого прокату і бабкового чавуну. Чавун використовувався у ливарнях, зокрема для виробництва чавунних труб. Uruguay Economic and Commercial Conditions in Uruguay. London, 1950. p. 9. На початку 1950-х років відзначалося, що передумов для створення чорної металургії в Уругваї немає через відсутність родовищ залізної руди і вугілля. П. Суслин. Черные металлы рынок капиталистических стран. — М., 1956. — С. 201. Однак, після відкриття в країні родовищ залізної руди було намічено будівництво у Валентиносі (депортамент Флорида) великого металургійного заводу. З цією метою у 1959 році було засновано акціонерне товариство «Ясімієнтос мінерос де Валентінос» (Yacimientos Minerales de Valentines, S.A.), контрольоване німецькими і французькими фірмами. YMVSA входила в групу компаній, що контролювала INLASA y NERVION. Vivián Trías. Imperialismo en el Uruguay. 1991. p. 101. Вартість заводу, будівництво якого передбачалося завершити через 3 роки, оцінювалася у 12 — 14 млн доларів. Кількість робітників на заводі мала становити 1000 осіб. Потужність заводу, за різними даними, мала становити 120—330 тис. т сталі на рік. З початком роботи заводу мали бути задоволені потреби країни у сталі, також мала відбутися економія 6 — 10 млн доларів, що витрачалися на імпорт сталі, і деяку кількість сталі навіть експортувати. Machinery Lloyd. Volume 32, Iss. 1 — 7. 1960. p. 81. Mining Journal. Volume 254. 1960. p. 273. З. Романова. Уругвай: экономика и внешняя торговля. 1962. — С. 72. Втім, цей проект не був реалізований.
На початку 1960-х років металургія була представлена дрібними підприємствами, що займалися литтям та прокатом. Підприємства випускали безшовні труби, сталевий лист, дріт. За вартістю продукції, що випускалася, на одиницю капіталу металургія перебувала на 5-му місці серед інших галузей промисловості.
У 1980 році виробництво металопрокату в Уругваї впало на 23 % порівнянно з 1979 роком. В той час сталь в Уругваї виплавлялася лише на 2 металургійних заводах у Монтевідео, один з яких належав компанії LAISA (Laminadora Industrial S.A.), інший — ALIS. Основним виробником сталевих зливків була ALIS. Сталь виплавлялася з металобрухту. Обидва заводи разом виробляли 30 % прокату, що споживався в країні. LAISA мала прокатне виробництво, що виробляло сортовий прокат, завод потужністю 12 тис. т на рік. Quarterly Economic Review of Uruguay, Paraguay. Economist Intelligence Unit. 1981 p.9. Minerals Yearbook, 1980. United States Geological Survey, 1982. 1352. У 1980 році було прийнято рішення про продаж заводів бразильській металургійній компанії «Жердау» збиралася подвоїти виробництво на придбаних заводах.
У 1992 році було анонсовано про створення і будівництво уругвайсько-болівійського спільного залізоробного підприємства з використанням, можливо, японських технологій у гирлі річки Парана. За задумом, Болівія мала би постачати залізну руду з родовища Мутун і природний газ. Електрика мала постачатися з уругвайських гідроелектростанцій. Проектна потужність заводу мала становити 2 млн т високоякісного заліза на рік вартістю 300 млн доларів США. Alfredo C. Gurmendi. The Mineral Industry of Uruguay. Minerals Yearbook. Geological Survey (U.S.), United States. Bureau of Mines. 1995. 276. Однак, проект не було реалізовано.
У 1994 році компанія «Жердау» придбала ще 43 % акцій «Industria Nacional Laminadora S.A.», включаючи металургійний завод Пандо потужністю 60 тис. т сталі на рік і прокатний завод у Монтовідео з виробництва аратури і катанки потужністю 100 тис. т на рік. «Жердау» почала контролювати всю чорну металургію Уругвая.
Сировинна база У 2000-х роках в Уругваї провадилися розвідка покладів залізних руд. У залізорудному поясі Ісла-Крісталіна розвідку вела австалійська компанія «Gladiator Resources Ltd.» спільно з «Orosur Mining Inc.». Планувалося розпочати видобуток 400 тис. т у 2016 році і виробляти магнетитовий концентрат. Видобутком руди у великих масштабах і виробництвом котунів планувала займатись швейцарська компанія «Zamin Ferrous Ltd.», однак не отримала дозволу уряду через супротив сільськогосподарського і туристичного секторів економіки.
Статистичні дані + Виробництво основних видів продукції чорної металургії в Уругваї, тис. т. Minerals yearbook: Metals and minerals 1983. Year 1983Minerals yearbook: Metals and minerals 1983 Year 1983, Volume 1 1983. Volume 1. Washington, 1985. pp. 449. Вид продукції 1980 1990 1995 2000 2005 2010 2015 2020 2024 Залізна руда н.д. 5 5 5,853 12,436 19,3 11,52 3,1 Феросплави н.д. 0,250 0,2 0,2 0,2 н.д. н.д. н.д. Сталь 16,3 38 40 38,1 64 65 97 49,1 Металопрокат Примітки. 1. н.д. — немає даних.
Металургійні підприємства + Підприємства чорної металургії Нової Зеландії. № п/п Завод і його розташування Власник Основне обладнання Продукція Проектна виробнича потужність, тис. т Рік заснування (початку роботи), примітки 1 Металургійний завод Монтевідео Gerdau Laisa S.A. (Gerdau S.A., 100 %) ДСП, ПЦ сталь, металопрокат 100 Примітки. ДСП — дугова сталеплавильна піч, ПЦ — прокатний цех
Посилання